|
Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-07-25 23:18:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
___Княгиня Коломия___
Понад Прутом фортецею стала відважно
На високім горбі у далекі часи.
А дзвін-велетень кликав родину звитяжно
І злітали до Бога хвали голоси.
Хоч, здавалось, княжна – недосяжно велична, –
Обгорнула поселення, наче крильми.
Коломийки веселі душа поетична
Розсипала, радіючи, серед юрми.
Хто ішов – не минав чарівну Коломию.
Ніс, як знахідку, пісню в далекі краї,
Споминав у віночку княгиню-надію...
А стрічки – по околах поселень її
Розлітались шляхами, гірськими стежками,
Розбрелись по долинах між білих осель.
На воза'х в Коломию селяни з мішками
Поспішали продати дар плідних земель…
Налітало не раз іго круків шалених,
Грабувало, пустошило місто вогнем...
Та обвуглені верби в нарядах зелених
Воскресали в ярах з попелища. З проблем
Піднімалось на камені місто, весніло,
Кам’яниця здіймала чоло в небеса.
Знов чужинці прийшли, облягли знавісніло –
Стала бранкою знов прикарпатська краса.
Закривались читальні… Арешти і зради…
А на Слово живе накладалось табу.
Не готова до воєн.., княгиня заради
Красоти народилась в нелегку добу,
Задля сміху дитячого, пісні дзвінкої,
Ради жвавого танцю, для плуга й коси,
І молитви ранкової ніжно-п’янкої…
В час війни зі слізьми в небо йшли голоси,
Бо не всі повертались, – лягли в полі дикім.
Краплі крові спадали з святого крила…
Коломия-княгиня у серці великім
Їх усіх зберегла. Назавжди зберегла.
Відкривались душі' благородні скрижалі,
Наповнялись надією груди ріки…
І сіяли від щастя каміння-коралі,
Як вертались живими з війни юнаки.
Кличуть дзвони до храму. Приймають причастя.
І щаслива княгиня – під шлюбним вінком –
Заручилася з миром. Чи є більше щастя,
Як цвітуть чорнобривці в садку під вікном?..
===
Друге місце в конкурсі: http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49443&poem=216618
История cоздания стихотворения:
Вірш використано у конкурсі "Афіни, Київ і Стамбул" - 2-е місце
Да, Сергей, у летающих людей свой особый творческий подход к о всему. Это Божий дар и его надо развивать, а не убивать на корню. Полностью поддерживаю высказанные мысли. Спасибо. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:45:24 |
Написано для очень
добросовестного и
уважаемого
преподавателя Судя по всему, Сергей, сей стих написан не только для очень добросовестного и уважаемого преподавателя, а гораздо более близкого, хотя бы по духу. Думаю, он ей пришёлся по нраву. Присоединяюсь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:39:05 |
Возможно, слова о любви
любимого человека она
воспринимает как стихи. А
они всегда бальзам для
любой души. Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:31:24 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |