Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-09-10 14:52:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лисенчук Володимир Васильович ("О, скільки їх, дітей сумлінних…")

Лисенчук Володимир Васильович
         (10.06.1984 – 29.05.2014)
с. Лісний Хлібичин, Коломийський район, Івано-Франківська область
_____________________________________________________________________
        
         Звання: прапорщик міліції
         Посада: міліціонер
         Підрозділ: спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області
         Обставини загибелі: загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий із переносного зенітного ракетного комплексу.

___О, скільки їх,  дітей сумлінних…___

О, скільки їх, дітей сумлінних,
                        На Карачун-горі лягло.
О, скільки лиш життів безцінних
                       В небесну вічність відійшло.
Як сміє звір в маленьких діток
                        Забрати любих татусів!
О, скільки сліз малих сиріток
                        Зросило лан – сумний посів…

І сниться дочці милий татко,
                         Що взяв дитину під крило,
Синку… малому пташенятку –
                          В польоті ангел над селом.
А мамі сум тривожно душу
                         В терновім прутті закрутив:
«Володьку, рідний…» – мертву тишу
                         Матусин голос розбудив.

Листають спогади сторінки.
                         Життя Героя – це дива:
Всі перші успіхи дитинки –
                        І перші кроки, і слова,
Навчання, праця… Поєднати
                         Умів  красиве і просте.
Обняла фото скорбна мати,
                         Цілує личенько святе.

История cоздания стихотворения: