*=== Мир дому Вашому! ===* ЛЮБЛЮ ВСІХ, ХТО ЛЮБИТЬ БОГА І МОЮ УКРАЇНУ ! *===* Моя Україна: http://www.youtube.com/watch?v=y7TLybKdnIc

Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-09-23 11:45:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Різдво. Голос дитинства

3. ___Різдво. Голос дитинства___

         В хаті тепло, по-святковому комфортно. А на дворі вітер кидався снігом, шумів, сердився. І чому він такий злий?.. До вікна припала маленька Оксанка, роздумуючи: як це хлопці діда Харука мають принести  для неї ялинку, коли всі стежки занесло снігом…   Та бабуся потішала:
     –  Принесуть.   Хлопці й під снігом пролізуть, на те вони – хлопці.
        Дідусь Василь уже змайстрував дерев'яний  держак, в якому буде кріпитися ялинка. Оксанка наклеїла ланцюжки з кольорового паперу. Особливо її гірлянди всім дуже сподобались. Мама купила блискучі іграшки, сріблястий дощик, цукерки, печиво та кольорові свічечки для ялинки. Скоро будемо наряджати лісову гостю. Скоро. Хлопцям не страшна хуртовина. На те вони – хлопці.  
        І ось: «Ідуть! Ідуть! Несуть! Несуть ялинку з лісу! Яка гарна!» – раділа дитина.
        За вікном тупіт, сміх. Дідусь запросив хлопців до хати погрітися. Мама приготовила для них великий пакунок. А бабуся запросила хлопців прийти до нас колядувати.
        Помістили лісову красую в куті  на  скрині.  Спочатку мама повісила іграшки, а  Оксанка робила стрічки сніжку з вати, перекручуючи вату бульбашками. З різнокольорової фольги від фантиків цукерків вирізала сніжинки. Бабуся Марія нанизувала печення голкою на нитки і прив’язувала конфетки за «хвостики».  Мама прикріплювала до гілок різнокольорові свічечки.  
      – Завтра запалимо вогники, – пообіцяла мама, – і Оксанка буде біля ялинки розказувати вірші.
      Наступного дня дівчинка накрила стіл новою скатертиною. Бабуся подавала до столу страви.  Мама запалила свічечки на ялинці, висадила Оксанку  на скриню поруч із прикрашеною зеленою красунею і дідом, зробленим із колосків жита, підв'язаним кольоровими стрічками, прикрашеним паперовою ружею. Дівчинка голосно декламувала вірші про зиму, зайчика, який не хотів віддати свою ялинку. Потім всі стали на коліна  молилися, а дитина не могла відвести очей від чудо-вогників, які відбивалися на іграшках, роздумуючи: віддав зайчик хлопцям ялинку.., і де тепер він заховається від вовка?.. Потім перелічила, чи є на столі дванадцять страв, і стала на коліна. На столі засвітили велику свічку, при якій всі їли кутю. Ох і смачна страва. Там і варена піхана пшениця, і перетовчені з маком горіхи, і мед, і халва, і цукор. А потім їли гриби, рибу, книґлі з грибною підливкою…  і  в кінці солодкі пампушки запивали варом.
    – Чому саме дванадцять страв повинно бути на столі? – запитує дитина.
    –  А тому, що на Тайній вечері було дванадцять апостолів, – відповіла бабуся.
    –  А хто такі апостоли? Хто такий Ісус? Що вони робили на Тайній вечері? – не вгавала Оксана. – А чому на Різдво прикрашають ялинку?
      Багато запитань, багато відповідей, та нічого не зрозуміла дитина.  А може, дорослі щось наплутали?.. Напевно, наплутали, – перебирала в думках відповіді дівчина, дивлячись у вікно на кучугури снігу, – як же пастухи могли пасти своє стадо в такий сніг...
      Після вечері свічку задували і ще довго колядували. Колядувала і Оксанка. Було надзвичайно цікаво. А потім погасили свічки на ялинці і уже при світлі дитині казали сідати під стіл, де була в’язочка сіна, і починати мекати, бекати, хрюкати, кудкудакати, щоб водилися свійські тварини.  Рада старатися, дитина видавала всі звуки свійських і диких тварин, птахів, навіть цінькала, як мишка. Видно, батьки і самі не вірили в те, що робилося, тому що лише посміялися. Тільки бабуся сказала:
    – А мишей нам вдома не треба.
       Ох, переживала дитина: що ж вона наробила?.. Прийшлось їй пошепки вечором просити Бога, щоб не допустив мишей до їхнього дому. Мабуть, вислухав молитви Бог, адже коту прийшлося йти до сусідів ловити мишей.
       Цікаве було свято, та коротке. Їй дозволили зривати конфетки із ялинки. Але хіба солодощі цікавили дитину? Вона зовсім нічого не знала про Бога і про народженого в яслах  Його Сина. Часто вдивлялася в образи (ікони), намагалася вникнути в їхній сюжет, та нічого в них віднайти не змогла… Роздумувала над змістом колядок: веселилися, раділи народженню Ісуса, а лихий Ірод шукав Його, щоб вбити. Чому?.. Якась тут є велика тайна, про яку вона не знає. Напевно, мама знає все… Треба запитати.
       Мама була багата уявою та фантазію і дуже цікаво розповіла про одну дівчину, яку звали Марією. Про те, яка вона була добра, послушна, завжди ходила до церкви, кожен день молилася. І Бог так полюбив Марію, що послав до неї Ангела Свого повідомити, що вона народить Божого Сина і люди її назвуть благословенною і святою.
       Ці слова для Оксанки були солодші за цукерки. Їх було досить, щоб дитина зробила висновок: так буду поводитися і я, як свята дівчина Марія.  Та до церкви не ходила, тому що її  батьки чомусь ходили в храм Божий лише два рази на рік: на Паску і на Різдво. Але дуже часто Оксана направляла свій погляд в небо, роздумуючи про Бога. Хто Він Бог, що все створив? Який Він, Бог? Для чого народився Його Син на землі?.. Щоб померти на хресті і воскреснути?.. Для чого це Богові було потрібно?.. І чому Він, Божий Син, будучи небесним Царем, народився в яслах? І чому  люди були настільки злі, що не тільки не дали можливість народитися Господу в хаті, а й  розіп’яли Ісуса на хресті? Чому людина буває такою жорстокою... такою жорстокою?..
        Ялинка почала обсипати свої голки. Її розібрали і викинули на дрова.  Дівчинка зняла ще зелене деревце з дров і забила в сніг: хай росте. Свята закінчилися. Та народжені на Різдво запитання жили, дорослішали і чекали свого часу.
        І ось знову свято – Ісус  народився уже не в яслах... Ні, не в яслах, а в апартаментах  її щирого серця!  З Різдвом Христовим!
     – А ялинка?.. – в старечих словах звучав голос дитинства.
     – А ялинка хай росте. Засвітимо гірлянди нашого серця.

    23.09.2012  21:30

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 252

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Наталья Сидоренко

Рождество... Особенно светлый праздник. Повеяло теплом из рассказа. И детство вспоминается.

2016-10-03 17:43:24

Оксана Васильевна Федишин

Дякую, Наталю.
Найщасливіші роки - дитинства.

2016-10-03 18:28:11

Наталья Сидоренко

Смешно иногда вспоминать, но мило сердцу.
Мне кажется, что всякий возраст по-своему хорош, кроме немощного старческого, конечно. А так и старость хороша.

2016-10-03 19:32:01

Оксана Васильевна Федишин

Всякий вік по-своєму красивий. Та дитинство - бесподобне.

2016-10-03 19:40:46

Наталья Сидоренко

Не спорю. Смотрю сейчас на внуков и вижу это воочию. И своё детство полно разного рода событиями и открытиями на жизненном пути.

2016-10-03 19:50:59

Оксана Васильевна Федишин

Це точно.
Події наших днів так часто повторюються в дітях і онуках...

2016-10-03 19:57:08

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений