|
Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-03 23:06:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Сорока тлумачить, щось дивне скрегоче –
Розносить підслухане слово пророче:
Чом Ігор-дідусь звав маленького Женю
Цілющою силою тайни Женьшеню
І хворий дідусь Олександр охоче
«Євгеній Васильович – Лікар!» – пророчив;
А в татові очі дививсь хлопчик-Геній,
Тому не вагався: «Синочок – Євгеній»;
Бабуся запевнила: «Наша дитинка –
Господній дарунок – небесна Перлинка»;
Смиренно мовчала матуся, всміхалась:
– Ти – Зеня? – спитала і Скарб свій обняла.
На цінну почуту пророцьку новину
Подружка-сорока міняла хлібину.
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Галина, за красоту поэзии! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:42:46 |
Понравилось. Тёплое, душевное стихотворение. Всего доброго. Саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 13:22:17 |
Щиро дякую, Юрію! Вірші проникають у серце! Мені дуже сподобались! У них надія на мирний результат!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:21:43 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |