Автор: Галина Лыса
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-06-17 20:22:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сину

Сину! Вишня цвіте в дворі
Та, під якою стіл...
Плачу... серп місячний угорі
Серце крає навпіл...
Пам'ять нагадує ночі і дні,
Тебе, чорнобровчик мій.
Чим далі день смерті, тим ближче мені
Кожен твій день земний.
Кожен твій день, кожен час, кожна мить,
Кожен земний твій крок.
Тепер де не гляну, серце болить:
Ти ж тут ходив, синок!..
Тут, наче в полі дубочок, ріс,
Ступав на ось цей поріг.
Тут, на виду всіх і Хрест свій ніс,
Сюди повертав з доріг.
З чашки цієї водичку пив.
На ліжку ось цьому спав.
Разом зі мною малину садив,
Картоплю з батьком копав.
Воду з цієї криниці брав,
Відро це тримав в руці,
Сад поливав, двері ці відкривав,
Книги читав ось ці...
Про те, як живу, знає Бог один,
В дворі цім без тебе я...
А в друга твого народився син —
Назвали твоїм ім'ям...
Сину, вишня... дозріла в дворі.
Та, під якою стіл...
Плачу... серп місячний угорі
Серце крає навпіл...

История cоздания стихотворения:

Пам'яті сина Олександра 24.12.1977 - 28.08. 1999