Автор: Наталия Волынец
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-05-15 00:52:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Одного дня... (посвята Котвіцькому Володимиру Вікторовичу)

Ти мав п'ятьох братів,
кохану, батька, матір.
Ти світлі мрії мав,
надії і мету:
від клятих ворогів
країну захищати.
Вступив до збройних лав
і долю нелегку
ти сам собі обрав.
Служив Вітчизні вірно,
та випадок лихий
забрав твоє життя.
Героєм ти не став.
Не встиг... Але, ймовірно,
короткий шлях земний
не кане в небуття...

...Це був звичайний день
навчань на полігоні.
Втомилися бійці,
і щось пішло не так.
Смерть вибрала мішень...
Від вибуху у скронях,
удару по щоці
на землю впав юнак.
"Оце й кінець? Невже?" –
думок остання хвиля...
Не втрималась в очах
сльоза, сповзла з-під вій.
Душі, яка чуже
вже полишила тіло,
відкрився вічний шлях
у Божий світ новий.

Початок є всьому,
але кінця немає,
бо смерть – це перехід
у інший, вищий світ.
До Світла крізь пітьму
жива душа долає,
то в леті, то убрід
потоки вічних літ.
Хто зна, коли помре,
піде з земної тверді?
Між небуттям й життям
одвічна йде війна...
Чи душу забере
у пекло янгол Смерті,
чи буде Божий храм
їй прихистком, хто зна?..

Та вірю, що оця
віршована посвята
дістанеться душі,
яка пізнала світ
Небесного Отця.
У ньому дух солдата
долає рубежі,
щоб дати повний звіт
про кожний камінець,
який попав під ноги,
коли до Світла йшов
крізь Морок навмання.
Розповіси, боєць,
про злети й перемоги,
як ти Його знайшов
і... смерть одного дня...

Дата та місце народження: 20 липня 1994 р., с. Поліянівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область.
Дата та місце загибелі: 13 травня 2014 р., с. Рівне, Генічеський район, Херсонська область.
Звання: Старший солдат.
Посада: Старший навідник.
Підрозділ: 26-а окрема артилерійська бригада.
Обставини загибелі: Загинув 13 травня 2014 р., поблизу с. Рівного Генічеського району Херсонської області під час
навчань, що мали не меті посилення охорони південної ділянки Державного кордону України, коли під час
пересування
підрозділу з однієї позиції на іншу сталася пожежа
та вибух в одній з самохідних гаубиць. Разом із Володимиром загинув мобілізований із запасу сержант Віктор
Олександрович Верещак, ще один військовослужбовець дістав тяжкі опіки.
Залишилися батьки, 5 старших братів та наречена.
Нагороджений відзнакою «Знак пошани» (посмертно).

История cоздания стихотворения:

Увага! Терміново! Відпрацьований новий варіант вірша, але прошу сторонньої допомоги. Він готується для публікації в
книзі пам'яті полеглих Героїв АТО. Прийму з вдячністю усі зауваження щодо цього твору – пунктуація, логіка думки, збої
ритму, тощо... Сторонній свіжий погляд може суттєво покращити цей твір. Тож дуже прошу усіх небайдужих критично
висловити свою думку.