Автор: Лев Чорний
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2014-07-17 22:22:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вуличка

А цього разу ти в піонах,
в білизні з бузини,
цвіт липи капелюх.
Зустріла так неначе вперше вдома
від твого поцілунка випав розум з рук.

З усмішкою у суміш ароматів,
застиг на місці на ватних ногах.
Відчув що метеликом можу порхати
в духмянім мереживі твоїх прикрас.

А як пасуэ зелень сукні до очей,
підібране волосся ніжним цвітом ружі,
купаэшся у солов'їних дзвонах в день
ночами тонеш в гомоні річної дюжі.

З роками шарм прикрас зміцнів в сто раз,
все дужчаэш природною красою.
То яблуневим цвітом вкриэш нас,
то вмиэш ноги літньою росою.

Й у осені знайдеться свій вогонь,
що розіб'э невидане багаття.
у центрі неймовірних кольорів і форм,
виходить завжди була моя хата.

Тож треба було пів життя,
всліпу крутитися по колу.
Щоб відшукати центр буття,
з якого почалася школа.

История cоздания стихотворения: