Автор: Андрей Майоров
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-08-05 17:54:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чорному сонцю

Бездонні, мов ніч, темні очі –
Маяк для моєї душі...
Хай шлях цей отрутою со́чить
Та серце тріпоче, спішить...
Хай вітер обвуглює шкіру,
Хай пазурі подеруть плоть
Всіх тих ненавсників – вірю,
Молюся і йду, мій господь...

Криваві рядки розпливуться
По шкірі під лезом-пером…
Я вірю, я знаю – знайдуться
Твій шепіт, твій запах, мій сон...
І диспути із божевіллям
Я врешті зведу нанівець,
Твоїм захлинувшись чарзіллям,
Поставлю три крапки… кінець.

...і подих твій сліз смолу звіє,
І перст запечата вуста.
Лиш мокрі, холоднії вії,
І очі, в яких пустота…
Це все я навік закарбую
У мертву свідомість свою.
До цього я йшов, не жалкую.
Тобі я її віддаю…

...за тінью брехні і само́ти
Горітиме іскра пітьми,
Й душа засміється, а доти
Я йтиму, ти ж тільки візьми…

История cоздания стихотворения: