Автор: Вик Тор
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2022-05-07 16:44:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Буча

Холод у тілі, на вулиці мряка.
Хлопчик сидів біля жінки і плакав:
"Мамо, скажи мені хоч одне слово,
Буду слухняним я обов'язково.
Рідна моя, вставай, підведися,
Підніми руку, до мене торкнися…"

Хлопець просив, а вона не вставала,
Без руху і подиху далі лежала.
Жінка померла, три дні як не стало,
А хлопченя що робити не знало.
Вітер гудів, обдував мертве тіло,
А дитинча уже майже зомліло.

Вже від плачу лиш хрипіння зосталось,
Плакало небо, сонце хиталось.
Одяг в багнюці, скривавлені руки,
Обличчя у матері - натяк на муки.
Малий сподівався, що мама проснеться,
Погляне на нього і посміхнеться.
Три дні він без їжі та голод не мучив,
Тавро в нього в серці із написом "Буча"...

История cоздания стихотворения: