Автор: Анатолий Плюта
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2014-09-24 12:02:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ТІНЬ РОЗЛУКИ

Не треба слів.. і сліз твоїх не треба,
Нап`юся  спокою  від неба і землі,
Забуду все про тебе і про себе
І десь розтану в надвечірній млі.
                  Піду туди, де ми і не бували
                  І чистий аркуш долі розгорну,
                  А той, що був, в якому ми кохались-
                  Хай полетить  за вітром в давнину.
В минуле хай летить і не вертає,
Він пожовтів, а разом з ним і те,
Чого між нами вже давно немає,
Хай його снігом вітер замете.
                   Хай замете, жалю уже не буде,
                   Лиш тільки спомин з пам`яті впаде
                   У мою душу, краплею приблуди,
                   Що наші долі в купу не зведе.
Та і навіщо? Адже тінь розлуки
Над нами зупинилась вже давно..
Холодний погляд, почуття і руки..
Та вже тепер і серцю все одно.
                   Ось долі чистий лист, на нім немає
                   Всього, що так гнітило у той час,
                   Коли уже ніщо не зігріває
                   І тишею вбиває  кожен раз.
Хай буде так, нічого не змінити..
Мене, прошу, ніде не помічай,
Живімо так, як хочемо пожити..
Скажи мені – і я скажу «прощай».

История cоздания стихотворения: