Автор: Владимир Никто
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2017-01-31 02:46:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В РЯДАХ НЕБЕСНОЙ РОТЫ (Герою АТО Руслану Лужевському)

Нейтральность наша и «гаранты» мира,
И меморандум - папірець пустой.
Страна без армии стараньями вампиров,
Предателей, прикормленных «рукой».

Славянск захвачен, первые отряды -
Война – «АТО» как Януса лицо.
Команды «кабинетные», засады
И огневое вражее кольцо.

Как Хортицы надежные заслоны,
Спецназ спасает Неньку от чумы,
Когда и братские и Божии законы
Меняют в храме на топор войны.

Предательство, и новые герои
Спасают родину и жертвуют собой.
Руслан - из лучших самых: знает зброю
(Призер стрельбы) и рукопашный бой.

Инструктор «Альфы» - гордость нашей силы!
Как мастер учит землю он беречь.
Так поднимал народ врага на вилы,
А характерники учили тайнам Сечь.

Козак родной не прячется за спины -
ДалЕко командира охранять.
Гранаты рвутся, шлет «зеленка» мины.
Огонь в ответ – навек врага унять.

Он раненых ребят их боя вынес.
Сам раненый вернулся прикрывать.
Вот только ран своих боец не вынес,
Другим оставил Неньку защищать.

Герой, герой из памятных «двухсотых»,
Что встретил на коленях наш народ,
Он с братьями в рядах небесной роты
В Бессмертие нездешнее идет.


В РЯДАХ НЕБЕСНОЇ СВЯТОЇ РОТИ (Герою АТО Руслану Лужевському)

Нейтральність наша - мрії легковірів,
І меморандум – папірець ганьби,
Беззахисна країна від вампірів.        
Невже скінчиться все без боротьби?

Захоплено Слов'янськ, ідуть загони:    
Війна – «АТО», що Януса лице.
Команди «кабінетні», вражі зони.
Там засідки,  вогню вузьке кільце...   

Як в Хортиці часи малі заслони,
Спецназ рятує неньку від чуми,
Коли небесні та земні закони
Паплюжать в храмі найманці війни.

В тяжкі часи чека земля героїв,        
Що вільний вибір захищають свій.
Руслан – з найкращих: знає зброю
(Призер стрільби) та рукопашний бій.      

Інструктор «Альфи» – наша гордість, сила!
Вчить недруга долати день і ніч.
Так ворога здіймав наш люд на вила,
А характерники знанням навчали Січ.  

Козак наш не ховається за спини -
Далеко командира берегти.
Гранати рвуться, шле «зеленка» міни.
Готовий він за волю полягти.

Із бою хлопців на плечах він виніс,
Поранений стріляє знову в ціль.                
Ось тільки ран тяжких боєць не виніс,
Залишив друзям вірний свій приціл.

Він наш герой з безсмертних тих «двохсотих»,   
Яких стрічав навколішки народ.      
В рядах небесної святої роти
До Світла йде в безмежності Свобод.

История cоздания стихотворения:

Руслан Лужевський народився у селі Волошинівка, що на Київщині.
Мешкав у столиці України, на Теремках.

З юних років Руслан займався спортом. Організував у селі спортклуб,
займався боксом, потім рукопашним боєм, залучав до занять друзів.
В клубі він познайомився з земляком ветераном-афганцем Миколою
Семенякою, який займався підприємництвом і охоче допомагав
Руслану обладнувати зал, хлопці їздили на змагання завдяки його
підтримці. Пізніше Семеняка дав Руслану рекомендації, щоб його взяли
на
випробування до СБУ.

З серпня 2000 року — на оперативних посадах у спецпідрозділах «Альфа»
Служби безпеки України.
З січня 2013 року — консультант-експерт 1 відділу 4 управління
(Міжнародний центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних
операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального
судочинства та працівників правоохоронних органів (ЦСО «Альфа»)
Служби безпеки України.

Руслан Лужевський вважався визнаним майстром кульової стрільби, був
багаторазовим учасником та призером міжнародних та всеукраїнських
змагань, на чемпіонаті України з практичної стрільби з пістолета у 2013
році здобув срібну нагороду в класі «Серійний». Неодноразово виїжджав
до Москви задля участі у міжнародних командних змаганнях разом з
російськими силовиками. Був удостоєний почесних звань майстра
спорту зі стрільби та рукопашного бою. Займався парашутним спортом,
на його рахунку понад 1300 стрибків. Був інструктором з
повітрянодесантної
підготовки.

Мав статус учасника бойових дій. У 2007 році, у складі спеціальної групи,
здійснював заходи із забезпечення безпеки Посольства України в
Республіці Ірак та охороні дипломатів під час їх пересування по території
країни перебування.

5 травня 2014 року Руслан Лужевський загинув під Слов'янськом в бою з
представниками проросійської терористичної організації «ДНР»
(сепаратистами) та російськими найманцями. Близько 14:00 в селі
Семенівка під час проведення спеціального заходу моторизована група
потрапила у засідку та опинилась у вогневому кільці противника. Під час
бою тривалістю більше години, Руслан виніс пораненого товариша з-під
вогню, надав йому медичну допомогу та, маючи численні поранення,
повернувся до бою, продовжував вести вогонь, прикриваючи своїх
товаришів. Загинув від поранень на місці бою. Два дні по тому його було
поховано у рідній Волошинівці (70 км від Києва).
Слід зазначити, що Руслан був прикомандирований охороняти
командира, і
у бій пішов добровільно.

Посмертно присвоєно звання майор.

У Руслана Лужевського залишилися дружина та двоє синів, 1997 і 2002
р.н.

Нагороди та відзнаки

Державні нагороди
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»
(3 листопада 2014) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності