Автор: Лариса Лешега
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-04-26 11:33:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Двадцять шостого квітня

Там сумують, згасаючи зорі -
Сиротою став край синьоокий.
Там не роси квітневі прозорі
Вранці трави купають високі,
То людських душ нестримана туга,
То є сльози гіркої печалі.
У колючих дротів довгих смугах,
Що пильнують чорнобильські далі,
У лісах та полях, кращих в світі,
У будинках, покинутих людом,
Скільки років там бал править вітер...
Тільки вітер гуляє повсюди.
Так помстився розлючений атом
За безпечність, бездушність і зраду.
Непомірну з людей взяв він плату.
Не знайти нам ще довго розради!
Там чорніє реактор, як прапор...
То страждання живих, крик померлих.
То вулкана притишиний кратер,
То бідою наповнене жерло.
Так  нехай залунають всі дзвони
В день сумний, в день людської жалоби!
Увесь світ хай почує, як стогне
Двадцять шостого квітня Чорнобиль.

2012

История cоздания стихотворения: