UA
|
"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Микола Бескровний
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2017-12-24 09:51:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Буде все, як завжди
Повертається все до життя
у земній круговерті.
Небо в зернах зірок
вабить сяйвом безмежність душі.
Я назавжди піду, світ за очі,
у джинсах потертих,
та залишу на згадку свій зошит
ліричних віршів.
Буде все, як завжди,
і хурделиці в срібних лелітках,
приховають замети сліди
перехожих під сніг.
Невгамовна журба буде краяти
серце лебідки:
заблукає самотня в пітьмі
перехрестя доріг.
Будуть знову дзвеніти весняні
струмки на відлигу.
Кольорова веселка до неба
розкине місток,
і розтане остання під сонячним
променем крига,
на лозі виноградній від паростка
зійде листок.
Будуть грони медові в теплі
наливатися соком.
Липень вишиє барвами літа
прозору канву.
Стигле яблуко серпня солодке,
з карміновим боком,
упаде ароматом п'янким
у духмяну траву.
Буде все, як завжди,
журавлі, сиві хмари і просинь,
в їх тужливому крику заплачу,
немов на біду.
Скине листя пожухле на стежку
бурштинова осінь,
тільки я вже до тебе ніколи
по ній не прийду...
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 581
Рецензии
що я себе в тобі не бачу,
і серцем відчуваю край,
не смію переступити я поріг,
один вертаюсь із заплаканих
доріг...
В неосяжному світі, де зв’язано все та мінливо,
відбуваються втрати, які не відновиш ніде́.
І колись, власноручно тобою засноване диво
призупиниться миті тієї… якщо ти піде́ш.
Від наступного дня, як завжди́ вже ніко́ли не буде.
Потьмяніє водно́час та згасне яскрава зоря.
І минатиме млосний, нікчемний, зажурений грудень,
замість снігу сльозинки роняючи повз ліхтаря…
Ти розквітнеш садами, впадеш білосніжно на ро́си,
і до пам’яті спраглої при́йдеш повільним дощем.
Промінцем позолотиш надвечір духмяні поко́си,
залишаючи мудрість свою невимовну та щем.
Хоч здається, однакові дні відлітають у вирій,
та насправді, тепер все інакше… не так, як завжди.
Лиш на згадку про тебе, всміхаються осені щирі,
бездоганними барвами грають на різні лади.
У сплетіннях думок та чуттів ти знаходив прекрасне,
з несміливої іскри розводив найбільший з вогнів.
Подароване світло твоє і слова́, що не гаснуть,
до останнього поштовху серця лиша́ться в мені…
у бязкрайняй, сівой далечы'.
ясны позірк вачэй і твой голас далёкі, далёкі,
я пачую - маўчы не маўчы.
Очень красивая, мягкая грусть. А может ....?
С праздником, Николай.
нехай надихають усіх Ваші ліричні вірши.
З повагою, Влад.
я зустріну тебе на узбіччі доріг,
тільки душі свої сховати не вмієм
серед пахощів тих, знов медово-п*янких...)))
З наступаючим!
с наступающим
| Гарний вірш. Почуття болю та надія. |
| Рецензия от: Азинелло 2024-04-19 22:11:38 |
| Чудесно! |
| Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-04-19 22:10:44 |
| Непогано..... |
| Рецензия от: Шухевич 2024-04-19 22:01:34 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
| Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |