Автор: Любомир Вавринив
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-12-11 00:59:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лист батькові на небеса. Ч. 2

Привіт, тато, вибач, що довго не
писав,
Не думай поганого, завжди про тебе
я пам'ятав,
І завжди прошу у Бога,
Щоб тобі на небі щаслива встелена
була дорога.
Як ти там? Про це ми не знаєм,
Та те, що ти з нами, не забуваєм,
І кривого слова ніхто не скаже про
тебе,
Щасливого життя тобі там на небі.
А ми на землі, весь час зміни у нас,
Сім'я розширяється, правда, це клас,
І я вже став татом виховую сина,
Багато хто каже, на діда схожа
дитина.
Я так його люблю, як ти любив нас,
Зачекаю трохи, настане той час,
І вже я навчати буду його,
Як ти колись навчав сина свого,
Вже тепер я буду йому світ
відкривати,
Тата і маму свою шанувати,
Учитись добру, всім прикладом
бути,
Я пам'ятаю усе, науку твою ніколи
мені не забути.
Але тут на землі мені тебе так
бракує,
Ти б допоміг, підказав, коли мене він
не чує.
Ну що ж, я казав сім'я розширяється
в нас,
Не тільки внуком одним живемо цей
час,
Пам'ятаєш, вдруге ти татом став
уже через рік,
Так от, син твій також так зміг.
Ти там смієшся, бачиш, так як тобі,
Вдруге татом судилось стати мені.
Ще маю новину для тебе, чи не
забагато новин?
Сімейне життя починає другий твій
син,
Також чекає дитину, готується
батьком стати,
Як новина, емоцій твоїх мені не
вгадати,
Ось так живемо, гордий за нас
можеш бути,
Повиростали сини, свої життєві
прокладаєм маршрути,
Але повір, у наших серцях завжди
ти з нами,
І хоч розходимось своїми дорогами,
Ти можеш спокійно там бути,
Лиш добре про нас завжди будеш ти
чути.

История cоздания стихотворения: