Автор: Олександр Кобиляков
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-10-27 07:05:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДО УКРАЇНЦІВ

Чому ж правду, дорогенькі,
Так «пани» не люблять –
Брешуть нам нахабно в очі,
І народ наш гублять?

Обкрадають українців
З вигуками – «Слава..!»,
Бо для клятих можновладців
Ми – не є Держава.

– Стерпить люд усі страждання, –
Кажуть про нас всюди.
– Голод, зраду та знущання, –
Ось такі ми, люди...

Не живе, і ще не вмерла
Наша Батьківщина.
Де ж, скажи мені, та Слава,
Славна Україна?

Рідним дітям – не потрібна
Ні земля, ні мати.
Гірко плаче, як дівчина,
Ненька біля хати.

Плачуть люди над бідою…
Що ж ми наробили?
Доборолися до краю,
І Майдан зганьбили.

Тут не плакати потрібно,
А катів знімати!
Незалежність, Україно,
Треба здобувати!
                                              
© Олександр Кобиляков

История cоздания стихотворения: