"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
Автор: Ирина Рассветная
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2014-11-22 19:31:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Не залюблена, не зманіжена*,
Ти поволі ішла в ліс засніжений.
Павутинкою на волоссі – сніг,
А підсніжники – де шукати їх?
Ох, невчасно ти, в зиму лютую,
За коханням – як за спокутою*.
Серце мерзлою стане брилою*.
Не знайдеш ні тепла, ні милого…
Сіроманці* вже переможно
Виють близько. А ти здорОжилась,
Ти зневірилась, впала на бігу,
Бо нема ніде квітів у снігу…
На вустах прощання – молитвою…
Раптом – гостро, неначе бритвою,
Промінь – сяянням між завій.
Відмела долонькою сніг із вій –
Справді! Вогник! Багаття отам ясне!
Не згасай, кохання! Рятуй мене!
Із останніх сил – по корі дерев
Не згасай єси, порятуй мене!
- Добрі люди, я може невчасно?
Порятуйте! Багаття загасло,
Зник коханий мій, на мою біду,
Повернеться лиш, як квітОк знайду…
- Не бувати грибів без осені,
Полуниць на снігу ще й досі нема,
Шкода душу твою диво-ніжну,
Та не час в Новий рік підсніжникам…
Ось, отримай карету із кучером,
Шубу, сукню, нову обручку*,
Скриню з диво-добром. Не вагайся!
Знайдеш іншого. Повертайся!
-Красно дякую. Та не можу я...
Я без нього – як кінь стриножений,
Стала привидом, сірим маревом…
Не літається понад хмарами…
…Та й сповзла поволі по стовбуру…
Сниться їй місяць Травень за обрієм,
Світить сонечко ясно крізь гілля…
І в підсніжниках – вся навкруг земля!...
ID: 466583
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 17.12.2013 06:17
зманіжена* - изнеженная
спокутою* - искупление
брилою* - глыба
Сіроманці* - волки
обручку* - колечко
История cоздания стихотворения:
Написала прошлогодней зимой... Настроение
было - ни к чёрту... Но
читатели - хотели продолжения!!! И тогда
(совместными усилиями) сказка
обрела счастливый конец! )))
З крижаними на грудях кайданами,
Між майданами, океанами,
Розтривожений - розпорошений
Не забув він її, хорошую!...
Серцеквітами пролісковими,
Сонцевіршами колисковими,
Він підхопить її під деревом,
Правий з лівим з’єднає берегом! (авт. Зіма)
Прокидайся, кохана, золотко,
Подивися – засяло сонечко!
А з-під снігу тоненькі паростки
Розбудили мене з ненАвисті,
З забуття, з небуття колишнього
Я прийшов – щоб отут залИшитись.
Щоби серцем тебе зігріти.
І приніс тобі – білі квіти…
ОТАК КАЗКА ОТРИМАЛА ДРУГЕ ЖИТТЯ...
Помнишь : с тобой мы по
небу летели? Горы - внизу, а до Солнца – рукой. Там, вдалеке, бушевали метели, Здесь - были радость и свет, и покой. Жаль, сон полночный, увы так непрочен, Тает, как ранние звезды в пруду, Как рыхлый снег у дорожных обочин, Но я его продолжения жду... |
Рецензия от: Влад Каганов 2024-04-20 01:22:54 |
И - в то-же время нужно оставаться самим собой |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-20 00:32:18 |
Дякую, за підтримку актуальної теми, Оксана! Гарний вірш! Натхнення вам! |
Рецензия от: Олег Берез 2024-04-20 00:00:55 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |