Головне для жінки - це впевненість в тому, что у них з чоловіком існує "завтра". Впевненість - це найкраще, що може дати чоловік.

Автор: Ирина Рассветная
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-02-13 06:48:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Артем Мазур. Небесний охоронець

Боляче – його нема – сказати,
Та людина в пам’яті – жива,
Ладен був Артем життя віддати,
Щоб була країна в нас нова.

Він пішов… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас.

З сивиною ранньою на скронях,
Прагнуть захистити, зберегти -
З неба простягають нам долоні,
Виставляють сонячні щити.


*******************
Старий варіант :
*******************
Майже рік його уже немає.
Та людина в пам’яті – жива.
То сестра до нього промовляє,
Підбирає трепетні слова,

Та гіркі… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас,

З сивиною ранньою на скронях…
Захистити щоб, уберегти
Простягають лагідно долоні,
Виставляють сонячні щити.

История cоздания стихотворения:

Артем народився в Хмельницькому 6 серпня
1987 року. Працював логістом та
охоронцем. На Євромайдані перебував два
місяці. Зрідка приїжджав додому. Батьки
вмовляли його не їхати до Києва, але він
не слухав: «Я бачила наміри його, я з ним
розмовляла, і не раз… Він був
дуже чутливий до несправедливості».
18 лютого, у чорний вівторок, коли мирний
наступ Євромайдану на
Верховну Раду перетворився на криваве
побоїще, чатовий дев’ятої чоти 15
сотні Самооборони Майдану Артем Мазур
отримав надзвичайно важкі
поранення. Від яких і помер у лікарні.
Прийшов до тями лише один раз,
але навіть не зміг нічого сказати...
Рідні та друзі до останнього вірили в те, що
Артему вдасться перебороти
смерть. Але у боротьбі за життя герой
Небесної сотні програв.
«Ну от...вже пів року........Пів року якогось
незрозумілого дикого сну........і я
хочу просто прокинутись і шоб ти прийшов
або подзвонив...... Це дико....
це неможливо... це неправильно...
несправедливо....
Пробач що я не ходжу на твою могилу... я
просто не можу... не маю сили...
я не справлюсь.....» Сестра Віра Степіна.
Вона продовжує писати Артему на
його сторінці в Контакті...

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 910

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Костяника

Так шкода людей... Такий молодий... Боляче за всіх!

2015-02-25 14:36:33

Тетяна Лавинюкова

Іринко, я б не назвала тут виправданим "перетягування" речення зі строфи у строфу, можна без цього обійтися. Наприклад:

Майже рік його уже немає.
Та людина в пам’яті – жива - тире
То сестра до нього промовляє,
Підбирає трепетні слова. тут крапка

Гірко так… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас. крапка

З сивиною ранньою на скронях,
Щоб від бід Вітчизну зберегти,
Простягають лагідно долоні,
Виставляють сонячні щити.

2015-02-25 14:33:28

Ангелина Длинка

Вічна пам"ять... Терпіння близьким та витримки...

2015-02-13 13:48:53

Оксана Васильевна Федишин

Кращі із нації!!! Красиві не тільки обличчям, а й душею і духом! Пройшло півроку, а сльози не перестають литися. Дорогі, любимо вас, пам'ятаємо!
Вічна пам'ять герою!
_______________
Зворушливий вірш, Ірино. Дякую.

2015-02-13 10:54:27

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений