Отсутствует

Автор: уляна задарма
Тема:Проза о любви
Опубликовано: 2016-10-11 08:14:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

мило із запахом суниць

  Ранок видався холодним,хоча сонце вперто лізло
в шпару між сірими шторами вікна. Але найгіршим
було не сонце. Найгіршим було мокре
ліжко...Навіть не так саме мокре ліжко, як
лемент,який зчиняла щоразу тітка Свєта - нічна
нянька, піднімаючи Петрика з ліжка. З мокрого
ліжка... Ну облюрився. Ну і чорт з ним...
Навіщо так кричати?
Мокрі труси можна було заховати кудись... А от з
матрасом важко...Швидко,поки Свєта не прийшла
будити єдину дитину в корпусі для наймолодших,
треба заправити мокрий матрас.  
Всіх забрали які-не-які батьки чи родичі на Різдво -
тільки малий, сцикливий і косоокий Петрик
залишився на місці. Втім, як і завжди. Забирати
Петрика було нікому.
...Петрик натягнув колготки на мокрі труси, а
зверху - джинси,засунув ноги в смішні капці з
МіккіМаусами і тихенько шмигонув у коридор.      
Коридор був залитий світлом, порожній, вікна,
розмальовані морозом,спалахували сотнями
іскор...Знадвору було чути бамкання дзвонів.
А з дитячого корпусу - крик тітки Свєти. Знайшла...
Матрас... Одразу відчув на собі мокрі труси. Щось
закрутило в носі,защипало в очах...
Петрик швидко крутанувся на п'ятках - цьому
мистецтву його довго навчав восьмикласник
Щибань - і побіг в напрямку великого загального
коридору, де вже вочевидь займалися важливими
дорослими справами Петрикові товариші по
нещастю - Щибань, високий і худий шестикласник
Рачок і дев'ятикласниця Лана. Їх також ніхто не
забирав.Ніколи.
   Вся компанія була в сборі, вони сиділи на
відкидних, як у кінотеатрі, кріселках, і рахували
гроші.
- Рачок, давай ще дві монети! Ти маєш, я бачила! -
дзвінко гукнула чорнява, як циганка, Лана. Лана
була красива і подобалася Петрику.Інколи вона
допомагала йому зав'язувати шнурівки, інколи
могла дати відкусити пів- яблука, а то і погодувати
з ложки у їдальні... Навіть коли Лана
зв'язала останнього разу Петрикові шнурівки
разом і він боляче гепнувся лобом об цементну
підлогу, навіть тоді вона не переставала
подобатись... Всі реготали, на лобі у Петрика росла
з космічною швидкістю синя гуля,
вихователь Микол-Федорович вхопив Петрика за
руку і поволік в медпункт до медсестри Оксанки
мазати голову зеленкою - навіть тоді Лана не
переставала подобатись...
А зараз вони - Щибань,Рачок і Лана потайки
скаладали свої копійки,щоб купити пачку сигарет.
Петрик був "у курсі дєла", тому на нього ніхто
особливо уваги не звернув. Аж поки Щибань не
зморщив раптом широкого кирпатого носа:
- Йо,що то смердить так?  Ужжжас!
Рачок почав принюхуватись також...
-Петрик, ану йди сюди!
Мокрі труси холодили шкіру. Йти ближче до
Щибаня не хотілося... Аж тут відчинилися вхідні
дівері і до коридору зайшла новенька
вихователька ЯкЇЇТамЗвати - ніхто не пам"ятав - з
двома огрядними жіночками у волохатих шубах.
- А ось і Петрик - сказала вихователька, кивнувши
на нього.
-А це до тебе гості... З опікунської ради. А
ну припини гойдатися!
Огрядні жіночки підійшли до Петрика і почали
широко посміхатися.
Петрикове серце здивовано забилося і від
хвилювання він запитав, заїкаючись і
гойдаючись,перекочуючись з ноги на ногу
- Ви принесли цукерки?
- Ми прнесли тобі ось... Одна з жіночок витягла
звідкілясь - з кишені мабуть - якийсь пакет і почала
його відкривати.  
- Якийсь тут запах у вас дивний... - сказала тим
часом друга
-Та це Петрик всцявся! - прогиготів Щибань,
бовтаючи ногами
Петрикове серце стислося,мокрі труси прилипли
холодно до тіла і він раптом крикнув голосно - аж
луна покотилася коридором
- Це не я!
З пакета тим часом були витягнуті на світ божий
шапка, нові рукавиці і ЦЕ...  ЦЕ було в красивій
рожевій шурхітливій упаковці, на якій намальована
була суниця - якось одного літа Петрикові та іншим
дітям дали після обіду у їдальні такі цукерки, тільки
ті були маленькі, а тут... Петрикове серце тьохнуло
з радості - невже така велетенська цукерка?!!
-Що за сморід? - тим часом і собі пробурмотіла
новенька вихователька,постукуючи каблучком
модного чобітка... Аж раптом до коридора влетіла
тітка Свєта і, вхопивши Петрика за худе плече,
оглядаючись на гостей, тому спокійно - а від цього
ще більш страшно - сказала:
- Петрику, знову, заразо? а шмаття твоє брудне хто
мені поможе перестелити?  - і стисла кістлявою
рукою його перелякані кісточки під тонкою
футболкою
- Це не я! - верескнув Петрик і коли голос його
урвавася, стало чути як знову десь далеко у
морозному сонячному дні забамкали дзвони...
Петрик вихопив з руки огрядної жінки рожевий
ароматний предмет з суницею  і рвонув до свого
корпусу, з усіх своїх 6-річних сил і капців з
МіккіМаусами.
- Я зловлю його! - крикнув Щибень, зриваючись на
рівні і стискаючи кулаки.
- Не треба,Толику, я сама розберуся! - сказала
новенька вихователька і задріботіла,цокаючи
каблучками,коридором за Петриком.
- Помийте його там заодно - воно ж встало , свиня
така, навіть не заходило до умивальника! Сцикун! -
заверещала Свєта...
  Ось і корпус наймолодшої групи.У спальні Петрик
кинувся до свого ліжка, але матрас був піднятий
коло стіни вертикально і величезна  темна мокра
пляма нагадувала силует дивовижної квітки на
фоні давніх підсохлих плям.
Петрик кинувся до умивальників, забіг у душову
кабінку і зачинив за собою тонкі дверцята на гачок.
Тремтячими руками почав здирати з велетенської
суничної цукерки шурхотливий блискучий папір...  
Запах суниць був густий і рожевий, тільки папір не
хотів рватися...
- Петре, відчини! - забарабанив у двері голос
новенької виховательки.
- Петре! Кому я сказала! Негайно! Тебе гості
чекають!
- Я не хочу... Я миюся! - додумався Петрик і
відкрутив кран. Зверху полилася вода - спочатку
холодна...Бррр ! І джинси, і колготки, а що вже й
про нарешті підсохлі  труси казати - усе  намокало.
Петрик трусився і тремтячими пальцями колупав
обгортку своєї цукерки, стоячи під струменями
води. Новенька вихователька лупила в двері
кулаками, шарпала двері... Вода
лилася і поволі починала теплішати, поливала
Петрика, потім на стікала на білий кафель під
ногами,
виливаючись крізь щілину просто у спеціальну
дірку
водозливу десь за дверима кабінки на підлозі
посередині кімнати.
Раптом новенька вихователька так шарпнула
двері, що гачок не витримав - двері
відчинилися.Вихователька вихопила Петрика за
мокру футболку і потягла з-під уже гарячої води.
Петрик пручався і вив... Найгірше - вихователька
забрала з його рук слизький рожевий суничний
предмет - його цукерку!
Петриковий подих перехопило від люті - він
викрутився і штовхнув цю гидку новеньку
ЯкЇЇтамЗвати з усієї сили.
На підлозі було повно води. Вихователька не
втримала рівноваги на своїх модних високих
каблучках і впала на білий кафель, затуливши
собою отвір водозливу, лупнулася
головою об підлогу - як Петрик колись -  якось
дивно сіпнулася і завмерла.
Стало тихо. Тільки вода шуміла, поливаючи вже
порожнє місце в  душовій кабінці дефіцитною
гарячою водою, тільки десь далеко знову бамкали
дзвони і хтось весело сміявся на вулиці... Петрик
підійшов до виховательки, що лежала нерухомо на
мокрій підлозі посеред великої калюжі, яка
все прибувала... Від голови ЯкЇіТамзвуть- з
відкритими очима - розповзалася велика червона
пляма.
Петрик витягнув суничну цукерку з наманікюреної
теплої долоні.Замерзаючи, забіг до спальні і
забився під своє ліжко.Там нарешті здер обгортку
зубами... Цукерка була прекрасна - величезна і
рожева. Петрик лизнув.
В роті зробилося гірко і гидко.
...в душовій текла вода, бамкали дзвони, десь
знадвору лунало " Христос народився!"
Петрик лизнув ще раз.
І заплакав.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 483

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.
Початок зворушливий, кінець - несподіваний ... Не знаю, що і сказати, але розповідь мене вразила.
З повагою, Володимир.
2018-01-15 13:28:42
Надійко, раніше, я читав Вас і сміявся від радості...
наразі - плякаю...

- На стрітення зима з літом пострічаються ?
2016-10-12 23:22:51
Не плачте, не треба
На стрітення завжди зима з літом зустрічаються
2016-10-13 00:27:50
Цікаво… це треба друкувати ( питання – де?). Я за беру це оповідання до скарбнички, щоб потім ознайомитись уважніше. Подальшого натхнення, Уляно!
2016-10-12 18:48:52
Дякую Вам
2016-10-12 20:14:07
2016-10-12 20:14:48

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму!
Рецензия от:
Азинелло
2024-03-29 01:44:52
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением!
Рецензия от:
Михаэль Шон
2024-03-28 23:31:35
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.