Отсутствует

Автор: уляна задарма
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-05-18 18:30:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Горішок

Горішок
Горішок.
Із щоденника.

До війни цей торговий центр частенько був місцем наших зустрічей.
І хоч зараз він уже не нагадував той мурашник мирних часів, коли людські
потоки, річки та струмки вирували тут з ранку до пізньої ночі, все ж і у
воєнні часи життя у нім продовжувало жевріти.
Більшість магазинів були зачинені. Модно одягнуті манекени намагалися
прочитати бодай якісь новини через товсте скло вітрин, коли навпроти
зупинявся нечастий відвідувач із телефоном в руках. В повітрі пахло
тривогою. І трішки - кавою з автоматів.
Війна тривала вже місяць. Наше місто, яке знаходилось далеко од лінії
фронту, наповнювалося біженцями і переселенцями, як рукавичка із
дитячої казки - звірятками... Кого тут тільки не було... Жабки-скрекотушки
із північних районів, мишки із південних містечок, зайці, лисички та ведмеді  
усіх форм та видів - із окупованих ворогом прифронтових селищ...
І діти. Багато дітей із широко відкритими очима та міцно стуленими
вустами.

Моя дівчинка - світла й тоненька, одягнута чудернацько, якраз увійшла в ту
пору, коли дитинство поволі покидає світи та обрії... Схожа на молоде
оленятко, вона вже вміла по-жіночому звабливо підіймати брівку і
дивитися зверхньо поглядом дорослої панни. Але ще досі колекціонувала
манюні іграшки та майстерно малювала персонажів японських
мультсеріалів.
Купити щось смачненьке і побалакати про все на світі  - наша традиція
залишилася незмінною і в часи війни. Полиці продуктового супермаркету
трохи змінили асортимент, та й цифри на цінниках видавалися
незнайомими. Та все ж нам вдалося віднайти пачку улюблених горішків - зі
смаком сиру)
Знайома лавка на другому поверсі, під високим скляним дахом, в оточенні
балуваних фікусів у широких горщиках. Скляний дах сірів над нами -
здавалося, низькі хмари ковзали по ньому вогкими слизькими животами.
Скоро ледь чутний барабанний дріб сповістив про початок дощу. А нам
було затишно - ми сиділи на лаві і їли горішки з однієї на двох пачки.
- Ну що новенького? Як дистанційна наука?
- Контрольна була. З матеши. Ненавиджу матешу... Для чого мені ті
рівняння?
- Для контрольної, звісно) Настрій?
- Україна понад усе, мам) Ой!
З тонкої долоні стрибнув горішок. І покотився блискучою підлогою. Завмер
просто посередині широкого коридору.
- Хм)
Запанувала мовчанка.
Повз нашу лавку пройшла пишна панна. Розмовляла, притискаючи до
загримованої щоки дорогого айфона. З-за пазухи куртки у неї стирчала
крихітна собачка - гостроноса, вишкірена і перелякана.
- Глянь, який чудік! - торкнулася я руки малої. Але вона дивилася кудись
вниз, в одну точку.
А тоді пробурмотіла сердито:
- Вона ледь не наступила на мій горішок! Його буде звати як того птаха, що
не горить - Фелікс!
- Фенікс - поправила я.
- Ок, Фенікс... Я за нього хвилююся!!!

І почалося.
Повз нас пройшов молодик із дівулею під руку.
Прошкандибала старенька з паличкою. Пробіг стурбований чоловік, що,
мов папуга, повторював якісь невидимій співрозмовниці:
- Успокойся, Галя! Еще ничего точно не известно!
Проїхала молода мама з дитятком у візочку.
Промарширувало трійко чоловіків у військовій формі.

Ми з малою - мимоволі, чесно! - не зводили очей з Фелікса, чи то пак -
Фенікса)
Горішок продовжував лежати на блискучій підлозі. Кілька разів життя його
висіло на павутинці - ноги перехожих опускалися на підлогу в жалюгідних
сантиметрах від нього. Ми завмирали, а потім переможно посміхалися
одна одній.
Горішку щастило.

Різкий звук сирени просякнув простір, наче отрута - пухкі коржі торта.

- УуууууууууууууууУууууууаааааааааааааа!
- УуууууууууУУУУУУУууууАААААаааааааа!

З невидимих гучномовців залунав одночасно оксамитовий голос аудіоБога,
що сповіщав і попереджав.

Люди засновигали, мов мурашки у палаючому мурашнику.
Повз нас пробіг, голосно гепаючи стотонними ногами, охоронець у формі.

- В укриття!!! Всі в укриття!!! - кричав, важко відсапуючись од бігу.

Ми підскочили і вхопилися за руки.

За мить до того, як пролунав вибух, погасло світло і посипалися скло, я
встигла помітити, що нога охоронця наступила на ідеальне тільце горішка...
І розчавила Фелікса - Фенікса.
На дрібнесенькі друзочки.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 162

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.

Эдуард Неганов

Дякую, Ульяна, за Ваш рассказ! Читается легко и с интересом! +++ !!!

2024-03-27 21:29:54

уляна задарма

Приємно,дякую, Едуарде

2024-03-28 08:07:27

Тимошенко Олександр

Маленькі радощі, а з тим - маленькі прикрощі,
складається з дрібниць отих життя.
Чекаємо то вибухів то милості...
Десь журавлі додому вже летять...

2024-03-27 09:00:03

уляна задарма

Дякую,Олександре

2024-03-27 21:05:57

Тимошенко Олександр

2024-03-27 21:52:57

Ніна Трало

Хвилююча оповідь... таке наше сьогодення.
Дякую, Уляно.

2022-11-04 20:06:59

уляна задарма

2022-12-29 18:30:34

Володимир Шатровський

Цікава асоціація і її зворушливо подано. Уляно, сподобалося.

2022-05-23 12:08:27

уляна задарма

Дякую, Володимире

2022-06-19 08:51:24

Юрий Гундарев

Читав із хвилюванням…
Дякую Вам, Уляно.

2022-05-18 22:08:21

уляна задарма

Дякую, Юро

2022-05-20 05:43:36

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений