Автор

Автор: Сокольник С
Тема:Эротические стихи
Опубликовано: 2016-12-17 10:50:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ОРФЕЙ І ЕВРІДІКА. Маленька поема-діалог

Поема створена у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-
Пероганич

У людства далеко не кращі часи...
Спинись і послухай оті голоси,
Що чути, неначе потік джерела...
Немов поцілунок, торкнеться чола

Кохання одвічного спомин віків...
І кожен шукає до нього шляхів...
Та, хоч буревієм шляхи замело,
Кохання надія вінчає чоло.
..........................................
… Моя Еврідіко, чому я не зміг
Дотриматись слова –
Ще крок – і поріг…
Ступили би з мороку в царство любові.
Як жаль, що розтануло все на пів-слові…
На ложе любові поклав би тебе…
Та де ти, кохана, тепер? Де ти? Де?

А тілу так хочеться втіху відчути…
Із Царства ж Аїда назад не вернути…
Ти там, а я тут. Тішу спомином серце:
Коли ми удвох… Щастя дощиком ллється…
Як хвилі на морі – одна до одної -
Отак ти і я…  
Двоєднання з тобою…

Цілунками пестив би знов твої груди…
Тепер тільки спогадів музика всюди…
....................................................

І спомином, повним п’янких протиріч,
Відлунням у горах нашіптує ніч...
....................................................
- О ні... Ну не міг ти, Орфею, чекати,
Допоки ми вийдемо з царства пітьми...
Твій розум, затьмарений місяць Гекати,
Накази Аїда здолати посмів...
Нездійснена мрія...
Та я розумію...

А як ми кохалися... Вуглики жару-
Твої поцілунки на тілі рясні...
Як, втомлений шалом, ти грав на кіфарі,
А я танцювала в оголенні снів...
І дихали груди...
Цього вже не буде...

П”янкий, наче ночі царя Валтасара,
Твій погляд востаннє пекельним вогнем
Обпік мене всю, спопеляючи жаром...
О, як же ти прагнув... Ти прагнув мене...
Мене вже немає...
Та я вибачаю...

Немає... І лиха я шепіт сприймаю...
Глумління розпусти... Йому залюбки
Приниження гідності... Знаю... Я знаю-
Вакханки розірвуть тебе на шматки,
О мій кіфареде,
Мій мащений медом...
.............................................
Розлука приходить, коли не чекаєш.
Спочатку знаходиш – а потім втрачаєш.
Печальні минулі історії вчать

Нас слово тримати, аби не втрачать…
Аби не губили ніколи повік
Орфеї коханих своїх Еврідік.


© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121703487

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 301

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.
Гарно написали! Але це дійсно було занадто складне випробування: не переконатися, що кохана йде слідом за тобою. ОФрфей втратив кохану саме через те, що кохав її понад усе...
2016-12-17 19:43:12
...і хотів упевнитись, ЦЕ ВОНА ЧИ НЕ ВОНА... Спасибі, Таню) Ви витончена душа)
2016-12-18 21:27:52
Iдилiя эднання спорiднених душ! Ода неземнiй Любовi. Нажаль, 'постфактум'.
Живi, яскравi образи, достеменна, легка в уявi картина. Красива оповiдь.
Бути добру! Дефонтер
2016-12-17 12:31:58
Так і було задумано, Дефонтере)
Бо от чого не вистачає укр.літ., це цікавинки) Самі розумієте... "Ранньотичинівська квітометафорятина" забила паростки на корню... Дякую...
2016-12-18 21:26:40
Та засосюрила все навколо на довгi роки... !
2016-12-18 23:43:58

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму!
Рецензия от:
Азинелло
2024-03-29 01:44:52
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением!
Рецензия от:
Михаэль Шон
2024-03-28 23:31:35
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.