Хіба ж можна забути, якщо родом із села, там дитинство залишилось в травах, у росах розтанули дитячі сльози, а душа живе у тих садах, які щовесни вкриває біло-рожевий цвіт.
Спасибі за рецензію.
Да. За двадцать лет независимости села утонули в бедности... Такова реалия сегодняшней нашей жизни. Будем надеяться, что все измениться, да и сами приступим к изменениям - надо начинать из себя.
Щиро вдячна Вам, Магдо, за візит на мою сторінку та рецензію. Щемливо пишеться, бо то найкращі спогади дитинства, але сьогоднішні реалії життя викликають дуже сильні емоції не тільки у жителів села, а і в містян. Все треба пропустити через себе, профільтрувати, щоб написати поетично, а не лише самими емоціями. Тому зараз мало пишеться мені.
Когда людям стало грустно, они придумали дороги. Но самая печальная дорога к тому, чего уже нет. Ниночка, ты подняла такую обширную тему, близкую всем. Искренне спасибо за нахлынувшие чувства. Печаль нам также необходима, как и счастье! Как и боль, к сожалению... Спасибо, что позвала меня на этот сайт. Здесь так всё живо и уютно! Очень рада! Заходи в гости!
Звичайно, що вірш не про загибель українських сел. Та все одно у пам`яті стають саме картини покинутих, померлих сел, що довелося мені, мешканцю міста, бачити у житті. Сумно було бачити.
А Ваш вірш, то ностальгія по дитинству та рідній хаті, де чекали на Вас батьки. Я так розумію.
Щасти Вам, Ніно.
Вірш, дійсно, про сучасне гірке його виживання. Але ж ми всі повинні пам'ятати, що на селах тримаються міста, повинні не дати їм загинути, або ж вдихнути щось нове в їх душу.
Спасибі Вам, що читали.
З повагою
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.