Автор: Нина Трало
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-09-29 07:35:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
(Диптих)
1
Свято міста. У морі вечірніх вогнів
Догорають печалі і радості сльози.
Сум осінній душі збайдужів, спаленів,
Відлетів на вітрах, як завеснені грози.
Тільки в зорях нічних шаленіють вогні,
Диво-піснею линуть у тиші до мене.
Наче вершник на здибленім білім коні,
Постає до небес місто пращурів – Мена.
Гордовито, спокійно пливе у туман,
Поринає у квітах яскравих, осінніх,
Потрапляє вночі в теплий місячний бран
І дрімає на плесах замріяних, синіх.
Та не має, не має затишшя душа –
Наша пам’ять шугає в роки перетлілі…
Я не знаю, де та проступає межа:
Де буяють сади й де метуть заметілі?
Все у місті живе: і надщерблений дзвін,
І каштанів свіча й люди дивні, відкриті;
На алеї Героїв гуде на сто гін
Щемна пісня про крила війною підбиті
І Чорнобильський біль… Світить сонце згори,
Переблуканість губить весна відшуміла…
пригасають святкові вогні-кольори,
прошиваючи гордістю душу і тіло.
Відпливають у далеч похмурі літа,
Гублять радість і горе, як листя із клена…
Тільки ти не згасай, а живи-процвітай,
О, велична, віками обпалена, Мено!
2
У Мені, тільки в Мені, теплі хвилі
Зігріють серце й поведуть мене в світи
Колишні і майбутні, та не в силі
Спинити час, а чи назад перебрести.
Перебрести й побачити велике:
Як час невпинний, грозовий, вдаря крильми,
Народ крізь темінь у майбутнє кликав
І люди йшли, вели нащадків із пітьми.
Гінкі лади пісень гучних, крилатих,
Утаємниченість малярських кольорів,
Круги гончарні, мальви біля хати
І на майдані спів журливий кобзарів…
В оцих, крутих і мерехтливих зламах
Горять історії блукаючі вогні,
На захист підіймають мужні лави,
Допоки дух свободи людства не зотлів.
Допоки вдаль ведуть шляхи широкі,
Допоки журавлі курличуть поміж хмар
Горять вогні життя і цвіту стільки років
І стільки ж Мена буде нам безцінний дар.
20.09.2017 р.
История cоздания стихотворения:
Да, Сергей, у летающих людей свой особый творческий подход к о всему. Это Божий дар и его надо развивать, а не убивать на корню. Полностью поддерживаю высказанные мысли. Спасибо. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:45:24 |
Написано для очень
добросовестного и
уважаемого
преподавателя Судя по всему, Сергей, сей стих написан не только для очень добросовестного и уважаемого преподавателя, а гораздо более близкого, хотя бы по духу. Думаю, он ей пришёлся по нраву. Присоединяюсь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:39:05 |
Возможно, слова о любви
любимого человека она
воспринимает как стихи. А
они всегда бальзам для
любой души. Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:31:24 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |