Великий Віз долає Шлях Чумацький, Йде від Корони сяйво неземне… Чаїться хижа Рись, немов зненацька От-от на здобич з висоти стрибне…
Та хто вам «дав життя», космічні далі, Дав імена героїв і богів, Вам присвятив легенди небувалі І таємниць завісу привідкрив?
Гіппарх і Птолемей, Коперник, Кеплер І безліч тих, кого згадати слід, Зробили Всесвіт людяним і теплим, Лишили на скрижалях неба слід.
Я славлю ту хвилину знамениту, Коли слаби́й глухонімий юнак* Відкрив для людства першу «цефеїду» – У космосі пульсуючий «маяк».
Як він кохав тебе, далека зоре, Як пильно помічав усе нове: Вдивлявся в телескопа скло прозоре, Як у вікно, де дівчина живе!
Земля моя – космічна порошина, Колиска те́пла, що плекає нас. Земна людина – мисляча тростина, Така слабка і сильна водночас.
Що́ є краса, коли її не бачать, Коли ніхто в натхненні не згоря? В бутті усе поєднане, і, значить, Ми не чужі – Людина і Зоря! ======================================== *Джон Ґудрайк (17.09.1764 — 20.04.1786) — британський астроном, член Лондонського королівського товариства (1786). У ранньому дитинстві через хворобу втратив мову та слух, помер на 22 році життя. Але своєю любов’ю до зоряного неба, своїм трудом встиг завоювати визнання і пошану, був нагороджений Золотою медаллю ЛКТ (академії наук). Відкрив перший "маяк Всесвіту», помітивши 1784 року ритмічну зміну яскравості зірки δ Цефея. 20.04.2016 – 230 років від дня смерті Джона Гудрайка.
История cоздания стихотворения:
Конкурс "Зоряні розсипи" був фактично бліц-конкурсом. Швидко написали свої майже експромти, швидко проголосували. Мені таке подобається. Правда, я кілька днів не могла знайти час, щоб зосередитися на чомусь. 17.05 біля дев'ятої ранку приїхала до Києва. Я знала, що метро буде зачинене до половини десятої, але не встигла вискочити у Святошиному, як це зробили інші. От і довелося чекати півгодини, поки пустять до метро. За ці півгодини і склався в основному мій вірш "Людина і Зоря". В голові, звісно. Уже в "стаціонарних умовах" набрала текст, про що і написала в "оргкомітет". Другого дня (це був останній день подачі твору на конкурс, а я була уже в іншому районі Києва, на Оболоні) дещо виправила. Дві чи три строфи переробила досить докорінно, в усіх інших змінила принаймні одне слово. Цей варіант і став остаточним. Ним я задоволена, приємно, що і колегам сподобалося. Отака історія. Не знаю, чим би все це скінчилося, якби я вийшла у Святошиному? В Києві у мене діти і онуки, не до поезії))))))) Точніше, все - поезія, але трохи інша.
5
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 736
Які мудрі та гарні рядки! Я погоджуюся, земля у безодні всесвіту - порошина, але слабка людина наділена позовом до знань, і у цьому її сила, тому людство не стоїть на місті. Гарно, Таню! Шикарна українська, я отримала задоволення!!
Гарна робота, Тетяно) Сподобалось!
Космонавтика - це, на мою думку, одна з найсерйозніших для людства наук, яка дає змогу досліджувати Всесвіт і робити прогнози стосовно майбутнього нашої планети. Тому це дуже добре, що Ви підняли подібну тему)
Дякую, Лєно! А я намагаюся брати участь, щоб підтримати організаторів. На УПП багато ентузіастів, які хочуть, щоб життя порталу вирувало. От і зараз аж три конкурси: Картина маслом; СИЛИ ДОБРА; про міста і села. Якщо не маєте часу брати участь, то хоч голосувати заходьте!
Вітаю зі святом!
Дуже глибокий твір, котрий навіває немало думок. Думаю саме він відкриває і Ваші душевні якості. Дуже темпраментно!
До речі, теж радий привітати Вас із святами. Поки що так, бо не уявляю як на порталі можна переписуватися.
Дякую за гарну відозву, Володимире! Так, поки що не працює "внутрішня пошта" порталу. Але нічого, можна писати рецензії і з'ясовувати, якщо щось цікавить. Навіть краще, у деякому розумінні: ще й вірші читати.
Дякую, Олесю! Дуже мені подобається, як сказав Іммануїл Кант. Я, здається, уже комусь тут це писала, повторю (за дослівність не поручуся, приблизно так): "Дві речі є незбагненними: зоряне небо у нас над головою і моральний закон всередині нас". Нехай щастить!☼
Ой, як мені сподобався ваш зоряно-астрономічний вірш! Дуже цікаво було читати. А тут виявила, що вірш став переможцем конкурсу! Він достойний перемоги, Тетяно! Точніше, ВИ, Ваші думки і Ваш талант достойні перемоги. Нехай вам щастить. Натхнення вам! З теплом, Л.Ю.
Щиро дякую, Володимире! Така приємна відозва... Я хоч і швидко написала цей вірш, але перед цим багато думала про людину у космосі і космос в людський свідомості.
Тетяно, надзвичайно інформативний текст вийшов, що не вплинуло на його вишукану художню складову. А який запал! Скільки емоцій. Розкішна і якісна лірика.
Наталочко, мені приємно, що ти це прочитала Я щиро захоплююся науковим подвигом астрономів всіх часів, які стільки відкрили у дивовижному космосі. Дуже люблю Йогана Кеплера і його три закони руху планет. Він вивів їх, коли ще не існувало диф. та інтегр. числення. Це просто фантастика.
Дякую тобі, Наталочко, за відгук!
Доброї ночі, Тетяно.
Ось те, що шукає Дефонтер, нічого не зникало, вас дезінформували:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47389&poem=210185
В мене на сторінці існує папка " Стихи поэтов, которых нет на этом портале"
Рекомендую в цьому контексті прочитати ще оцю річ:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47389&poem=210187
Мої щирі вітання з перемогою, Тетяно!!!!
Це справді бездоганна робота... Глибока, наповнена, продумана...
Хоч конкурс в якійсь мірі і був у форматі "бліц", та робота виконана просто чудово....
Одна з найкращих з того, що я читав...
Даже вдячний за неї!!!!
Дякую, Улянко! Цей вірш посів перше місце у конкурсі, і я дуже рада, що ти його прочитала. Для мене цей ранок теж приніс велику втіху - знайомство з тобою.Хай щастить!
Дякую, Любонько! Приємно одержати таке привітання від тебе. Я дійсно щиро захоплююся всіма тими людьми, які "наблизили" Всесвіт до землян: асторономами, поетами, художниками, навіть астрологами. Кеплер для заробітку складав гороскопи. Він казав: "Астрологія - незаконна безпутна дочка астрономії, але вона мусить годувати свою матір, коли та потерпає у злиднях..." Ну, приблизно так.
Тетяна, прийміть від мене щирі вітання із ПЕРЕМОГОЮ в цьому зоряному конкурсі. Повторюю ще раз те, що я написав при попередньому голосуванні абсолютно не знаючи кому належить цей вірш – саме в таких віршах і є магічна сила поезії!
Когда ты волком воешь на
луну,
Когда минуты тянутся как
годы
И кажется что ты идёшь ко
дну,
Взгляни наверх и попроси
у Бога,
Чтоб не гасил Он все твои
мечты. Спасибо, Таисия!
+++ !!!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.