UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Басни
Опубликовано: 2016-12-02 12:18:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ПАПІР і ОЛІВЕЦЬ (міні-баєчка)
ПАПІР І ОЛІВЕЦЬ (міні-баєчка)
Папір бурчав на олівець:
"Мене ти зводиш нанівець!"
А олівець прошепотів:
"Себе я нищу й поготів..."
История cоздания стихотворения:
Батл 878 "Міні-байки на чотири рядки"
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 712
Рецензии
Всего рецензий на это произведение: 17.
Сміттєва корзина з-під столу заскрипіла - гайда до мене, я зголодніла! )))
2023-03-20 14:33:58
Как Янь и Инь они сошлись,
Чтоб красотой блистала жизнь!
Тандемом гордым пронеслась,
Душа поэта пишет всласть! Спасибо, Тетяна!
Чтоб красотой блистала жизнь!
Тандемом гордым пронеслась,
Душа поэта пишет всласть! Спасибо, Тетяна!
2021-03-24 22:23:59
Чотирі рядки, а яке наповнення!
Нехай проявиться папір і олівець
новим шедевром для людських сердець
З щирою вдячністю і теплом до тебе, Таню!
Нехай проявиться папір і олівець
новим шедевром для людських сердець
З щирою вдячністю і теплом до тебе, Таню!
2017-11-03 17:59:23
Моя дорога подружко! 
Щиро дякую за увагу, ціню та тішуся ))))) 
Щиро дякую за увагу, ціню та тішуся ))))) 2017-11-03 18:12:30
Дякую, Яно! Щось я не зразу побачила твою "рецку". Нехай щастить!
Щось я не зразу побачила твою "рецку". Нехай щастить!2017-06-13 23:04:42
Очень понравилось !
Так и мы приносим себя в жертву, чтобы оставить свой незабываемый след на полотне истории.
:)
Так и мы приносим себя в жертву, чтобы оставить свой незабываемый след на полотне истории.
:)
2017-03-16 10:06:46
Головне, аби їх зусилля і знос не були марними... Гарна і мудра баєчка, Таню!
2016-12-06 11:04:26
Взагалі-то я думаю, Миколо, що це про людські взаємини... 
Кожний, хто робить шкоду ближньому, ще більше шкодить самому собі... 
Кожний, хто робить шкоду ближньому, ще більше шкодить самому собі... 2016-12-06 13:27:47
Гарно, Тетяно. Мудро. Так воно і є. Обидва процеси відбуваються одночасно Та... В кінці кінців залишиться те, що об`єднає їх назавжди. Текст!
2016-12-05 13:45:02
Вони з'єднаються, та, з часом,
Залишаться навіки разом!
І про малюнок гарний люди
"Яка краса!", - казати будуть...
Танюшо, щиро тобі вдячна за такий безцінний дарунок - книжку, присвячену Героям Майдану! Вчорта передала мені її Оленка ТомА... Яка ж ти молодець, що робиш таку потрібну в наш нелегкий час справу!)
Залишаться навіки разом!
І про малюнок гарний люди
"Яка краса!", - казати будуть...
Танюшо, щиро тобі вдячна за такий безцінний дарунок - книжку, присвячену Героям Майдану! Вчорта передала мені її Оленка ТомА... Яка ж ти молодець, що робиш таку потрібну в наш нелегкий час справу!)
2016-12-04 10:33:14
Таню, дотепно. Пам'ятаю з батла.А у мене є довга баєчка про олівця і гумку)) Буде бажання і час -почитай)) http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47875&poem=153337
2016-12-03 16:11:08
Коль пламенем горит душа
такие жертвы не напрасны,
и карандаш, чуть-чуть спеша,
сотрёт сердечко(что Ужасно).
А лист, подставив гордо спину
поэта чувственному сплину,
поймает горькую слезу
иль мысли яркую красу...
такие жертвы не напрасны,
и карандаш, чуть-чуть спеша,
сотрёт сердечко(что Ужасно).
А лист, подставив гордо спину
поэта чувственному сплину,
поймает горькую слезу
иль мысли яркую красу...
2016-12-03 11:44:57
Дякую, Володимире! Гадаю, Ви свою мініатюру викладете на авторській сторінці? А я Вам зроблю подаруночок: це один (як на мене, геніальний!) з рубаїв Дмитра Павличка:
Мені нагадують людські серця
Крихке й тоненьке серце олівця —
Зламати легко, застругати важче,
Списати неможливо до кінця.
© Дмитро Павличко
А от скільки написав критик Олександр Стадник про ці чотири рядки:
"Дуже оригінальний і дотепний, багатосмисловий цей образ людського серця як осердя олівця. Знову тут поет малює образ, дуже близький до специфіки його діяльності, але не застановляється лише на цьому, а виводить думку на загальнолюдські обрії уявлень про серце. Олівцеве сердечко дійсно крихке й тоненьке (напрочуд точні епітети!), і тут це порівняння людських сердець із олівцем як ніколи влучне й вивірене. Адже й людина з її серцем — теж у житті на тлі вселенських катастроф, космічних масштабів чи суспільних діянь і звершень або глобальних потрясінь виглядає трісочкою в морі-океані буття, і чимало митців писали про це в різні часи. Однак людина на те і homo sapiens, щоби протистояти потужним життєвим бурям, і людство завжди демонструвало уміння своїх індивідів вивищуватися до розмірів богатирів, титанів, які на рівних можуть змагатися з потрясіннями земними, небесними, а то й божественними. А український філософ Григорій Сковорода навіть підніс на щонайвищий ступінь уславлення не Бога, а Боголюдину, себто людину, яка усвідомила себе Богом, сягнувши вершин досконалості в своєму розвиткові. І наш сучасник Дмитро Павличко продовжує цю традицію переконаності в людській могутності, незважаючи на крихкість людської тілесності. Він по наростаючій — як семантично синтаксичній, мислительній, так і образно-емоційній, метафоричній (у музиці це зветься крещендо, а в поетиці — висхідною градацією) переконує нас у неабияких потугах серця. Так, спершу твердить лірик, його зламати легко, і тут не треба багато прикладів, щоб довести, як різні диктатори, царі, королі, полководці, загалом привладові особи мільйонами знищували народи. «Застругати важче» — нове оригінальне метафоричне твердження. Про що воно? Про те, що людина важко піддається впливу, особливо насильницькому, на свідомість і сердечні почуття; її дуже важко підкорити ззовні, з допомогою насильства, адже ніхто просто так не хоче стати рабом. Що вже казати про серце, себто про почуття, які настільки летючі, що їх не вловиш у жоден капкан насильства. їх, щоправда, можна взяти силою, однак неможливо утримати. Узяти хоча б для прикладу почуття любові, яке є вільним птахом. І якщо цього птаха ув'язнити в клітці, хай і роззолоченій, то воно все одно довго там не витримає і швидше за все помре або зів'яне й вивітриться геть. І на зміну йому прийдуть інші почуття до насильника, насамперед ненависті. І нарешті остання метафора висхідної градації: «Списати неможливо до кінця». Знову тут Павличко проявляє себе максималістом, адже сердечко олівця все ж списати можна та й людське серце недовговічне. Однак максималізм автора зрозумілий: олівця для однієї людини вистачає надовго, як і життя людське — теж довга нива, а тому обидва ці процеси легко уявляються такими довгими, що можуть бачитися й вічними".
© Стадник О. “В Хайяма взяв я форму...” : Рубаї Д. Павличка / Олександр Стадник // Дзвін. – 2003. - № 9. – С. 134-144.
Мені нагадують людські серця
Крихке й тоненьке серце олівця —
Зламати легко, застругати важче,
Списати неможливо до кінця.
© Дмитро Павличко
А от скільки написав критик Олександр Стадник про ці чотири рядки:
"Дуже оригінальний і дотепний, багатосмисловий цей образ людського серця як осердя олівця. Знову тут поет малює образ, дуже близький до специфіки його діяльності, але не застановляється лише на цьому, а виводить думку на загальнолюдські обрії уявлень про серце. Олівцеве сердечко дійсно крихке й тоненьке (напрочуд точні епітети!), і тут це порівняння людських сердець із олівцем як ніколи влучне й вивірене. Адже й людина з її серцем — теж у житті на тлі вселенських катастроф, космічних масштабів чи суспільних діянь і звершень або глобальних потрясінь виглядає трісочкою в морі-океані буття, і чимало митців писали про це в різні часи. Однак людина на те і homo sapiens, щоби протистояти потужним життєвим бурям, і людство завжди демонструвало уміння своїх індивідів вивищуватися до розмірів богатирів, титанів, які на рівних можуть змагатися з потрясіннями земними, небесними, а то й божественними. А український філософ Григорій Сковорода навіть підніс на щонайвищий ступінь уславлення не Бога, а Боголюдину, себто людину, яка усвідомила себе Богом, сягнувши вершин досконалості в своєму розвиткові. І наш сучасник Дмитро Павличко продовжує цю традицію переконаності в людській могутності, незважаючи на крихкість людської тілесності. Він по наростаючій — як семантично синтаксичній, мислительній, так і образно-емоційній, метафоричній (у музиці це зветься крещендо, а в поетиці — висхідною градацією) переконує нас у неабияких потугах серця. Так, спершу твердить лірик, його зламати легко, і тут не треба багато прикладів, щоб довести, як різні диктатори, царі, королі, полководці, загалом привладові особи мільйонами знищували народи. «Застругати важче» — нове оригінальне метафоричне твердження. Про що воно? Про те, що людина важко піддається впливу, особливо насильницькому, на свідомість і сердечні почуття; її дуже важко підкорити ззовні, з допомогою насильства, адже ніхто просто так не хоче стати рабом. Що вже казати про серце, себто про почуття, які настільки летючі, що їх не вловиш у жоден капкан насильства. їх, щоправда, можна взяти силою, однак неможливо утримати. Узяти хоча б для прикладу почуття любові, яке є вільним птахом. І якщо цього птаха ув'язнити в клітці, хай і роззолоченій, то воно все одно довго там не витримає і швидше за все помре або зів'яне й вивітриться геть. І на зміну йому прийдуть інші почуття до насильника, насамперед ненависті. І нарешті остання метафора висхідної градації: «Списати неможливо до кінця». Знову тут Павличко проявляє себе максималістом, адже сердечко олівця все ж списати можна та й людське серце недовговічне. Однак максималізм автора зрозумілий: олівця для однієї людини вистачає надовго, як і життя людське — теж довга нива, а тому обидва ці процеси легко уявляються такими довгими, що можуть бачитися й вічними".
© Стадник О. “В Хайяма взяв я форму...” : Рубаї Д. Павличка / Олександр Стадник // Дзвін. – 2003. - № 9. – С. 134-144.
2016-12-03 14:02:35
Я к багато великих ідей, образів може закласти геній в чотири коротенькі рядочки.
"так, спершу твердить лірик, його зламати легко, і тут не треба багато прикладів, щоб довести, як різні диктатори, царі, королі, полководці, загалом привладові особи мільйонами знищували народи."
Та моя "дівчинка з пожовтілого фото" (це один з моїх перших віршиків тут, на порталі) посвятила своє життя благородній меті відкриття людям біографій і творчості поетів тих важках років диктатури:
В.Підмогильного, Г.Михайличенка, М.Івченка, О.Досвітнього, М.Йогансена, А.Казки, Ю.Яновського, І.Дніпровського, В.Барки, Гр.Тютюнника та ін., автобіографій багатьох репресованих українських письмеників.
Жаль, що читають їх тільки фахівці.
"так, спершу твердить лірик, його зламати легко, і тут не треба багато прикладів, щоб довести, як різні диктатори, царі, королі, полководці, загалом привладові особи мільйонами знищували народи."
Та моя "дівчинка з пожовтілого фото" (це один з моїх перших віршиків тут, на порталі) посвятила своє життя благородній меті відкриття людям біографій і творчості поетів тих важках років диктатури:
В.Підмогильного, Г.Михайличенка, М.Івченка, О.Досвітнього, М.Йогансена, А.Казки, Ю.Яновського, І.Дніпровського, В.Барки, Гр.Тютюнника та ін., автобіографій багатьох репресованих українських письмеників.
Жаль, що читають їх тільки фахівці.
2016-12-03 14:53:55
А я зараз читаю про шидеври вкраїнської літератури тут: https://issuu.com/laurus_press/docs/shydevry_ua_promo
Може, у такій формі дохідливіше буде для загалу?
Може, у такій формі дохідливіше буде для загалу?
2016-12-03 15:57:29
Дуже гарно і алегорично
Оценки по стихотворению:
Ритм: 0
Размер: 0
Рифма: 0
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Оценки по стихотворению:
Ритм: 0
Размер: 0
Рифма: 0
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2016-12-03 10:57:04
Дякую за відозву, Юлічко! Заходь у батли, не забувай.
Міні-баєчка саме звідти
Заходь у батли, не забувай.Міні-баєчка саме звідти
2016-12-03 11:00:46
Добре. Я вам написала особисте повідомлення у "Важливу подію", будь ласка, прочитайте)
2016-12-03 11:04:12
Зайдіть, будь ласка, на мою сторінку. Щойно написала вірш до Миколая, можливо, підійде для "Важливої події"
2016-12-03 15:55:47
В прямом эфире
| Непоганий вірш, але мені чомусь здається що милуємося ми місяцем:" місяць на небі, зіроньки сяють", а луна - це акустичне явище, відлуння. |
| Рецензия от: Владимир Новак 2024-04-25 00:18:55 |
| Летить ракета по під
небом, щоб знищити усе живе... й не багато часу треба.. та до зірок не дістаэ... Зірки і небо будуть завжди не досягаэмі для зла, щоб люди, зір туди піднявши, змогли б промовити слова прохання, вдячності за поміч, що дивовижна красота... Эдине місце, де сьогодні надія э й немаэ зла... Таню, вірш дуже сподобався. Але відгук вийшов не зовсім по темі... |
| Рецензия от: Ольга Савенкова 2024-04-24 23:30:08 |
| всі розуміють, що ворог має силу і не збиається зупинятись. Тільки міцна зброя зупинить його. Поважна Европа.та Америка нарешті це зрозуміють. Терориста треба знищити, бо він може плодитися, як таракани. . . |
| Рецензия от: Артур Сивий 2024-04-24 22:29:12 |
На форуме обсуждают
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.