Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2017-05-15 00:30:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ВОНА - ЗЕМЛЯ - 14.05.2017

ВОНА – ЗЕМЛЯ  –  14.05.2017
Сьогодні 14 травня – день народження українського письменника. Стефаникові сьогодні – 146
років від дня народження. В нашому театрі прем’єра – вистава-притча  «Вона – земля» за
новелами Василя Стефаника. Інсценізація Ростислава Держипільського, його ж режисура та
сценічне рішення.  Є у спектаклю  іще один режисер – Наталія Половинка. Я пам’ятаю, як два
роки назад Наталія Половинка приїжджала до нас з моно-спектаклем «Квітка-невіста» - це було
чудово!  Наш Держипільський пишався тим, що Наталія взяла участь  тоді у фестивалі «Час
театру» і на творчій зустрічі пообіцяв, що обов’язково здійснять творчий проект з Н. Половинкою.
І от він – цей уже втілений творчий задум.
Наталія Половинка взяла на себе ще і основне драматичне навантаження як актриса, співачка.
Власне, спектакль тримається на ній та ще на одному львівському акторові (з.а.У.)- Олегові Цьоні.
Наші актори Олексій Гнатковський та Надія Левченко були, я б сказала, філігранним
обрамленням вистави, а також не менш філігранно втілили новелу «Діточа пригода».
Режисура, сценічне рішення теж викликають у мене необхідність вжити це слово: філігранність.
За декорацію служила оригінальна двоярусна конструкція, яка мені чомусь нагадала епоху
Відродження. У її нішах чекали своїх виходів молоді актори. Кожний з цих юнаків і дівчат грав
свою роль так, що кожний запам’ятовувався, хоча разом це був абсолютно гармонійний ансамбль.
З них я знаю Івана Бліндара та Олексія Лейб’юка, решта – поки що незнайома молодь,
сподіваюся, ми скоро пам’ятатимемо їхні імена.
В новелах Стефаника – багато трагізму. Я дивилася, затамувавши подих.
У постановці поєднано ряд новел Василя Стефаника: “Моє слово”, “Виводили з села”, “Марія”,
“Сини”, “Діточа пригода”, “Вона-Земля” та інші. Наскрізним образом є Марія, матір з
однойменного твору, що символізує Україну у вирі трагічних подій.
Отже, спектакль є спільною роботою івано-франківських та львівських  митців. Над режисурою
працювали Ростислав Держипільський та   Наталія Половинка, засновниця театрального центру
“Слово і Голос”,  лауреатка Шевченківської премії. Вона, а  також Олег Цьона, відомий кіноактор,
артист театру імені Леся Курбаса, виконують головні ролі у постановці.  
Ростислав Держипільський розказав, що ця вистава є своєрідною подякою Василю Стефанику,
який народився 14 травня. Також постановку приурочили до Дня матері.
На прем’єрі була присутня родина Стефаника. Сьогодні відбулася панахида на могилі творця —
146 років з дня його народження. “Як казав Стефаник мої слова недомовлені, плач
недоплачений”, – сказав на прем’єрі  правнук Василь Стефаник.

История cоздания стихотворения:

Докладніше можна прочитати тут http://gk-press.if.ua/den-narodzhennya-vasylya-stefanyka-
frankivskyj-teatr-vidznachyv-prem-yeroyu-vona-zemlya/
Гарні фото, а серед глядачів можна побачити мене у першому ряду ліворуч. А в центрі того ж ряду
наш відомий поет Степан Пушик.

А також https://www.youtube.com/watch?v=sqDFkqdGGfw&t=22s