Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-06-17 00:00:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"МАЙСТЕР ГОЛОДУ" – 16.06.2017

“Майстер голоду”: У Франківську показали виставу культового литовського театру за Кафкою  в
рамках P ORTO F RANK O - МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

Сьогодні, у рамках фестивалю Porto Franko переглянули виставу культового литовського театру
Meno Fortas, яким керує всесвітньо відомий режисер Еймунтасе Някрошюс.
Вистава йшла литовською мовою із субтитрами. Основою для її створення став один з останніх
творів Франца Кафки про людину, яка виснажує себе голодом і для якої цей процес чимось
споріднений з процесом “театральним”: на радість натовпу.
Вистава народилася спочатку як етюд для одного з міжнародних фестивалів. Згодом задум
майстра придбав сценічну вагомість і його унікальну сценічну лексику.
Головну чоловічу роль у виставі зіграла литовська актриса Вікторія Куодіте.

Чим для мене відрізняється кіно від театральної постановки? В кіно я часто не знаю, про що буде
фільм. Мені цікаво, який буде сюжет, ну і як гратимуть актори. Кіно, як правило, реалістичне за
змістом, знімається в реальних умовах (природа, інтер’єри, тощо).
В театрі вже давно відмовилися від реалістичних декорацій, не приховують умовностей.
Наприклад, актори користуються мікрофонами.
Часто йдуть інсценізації, коли сюжет добре відомий. Або п’єса класична. Отже, тут цікавить не
сюжет, а як саме втілять його режисер та актори.
Так і тут. Новела Франца Кафки мені добре відома, цікаво було, як це буде зіграно. А зіграно
було так, що заздалегідь ніколи не здогадаєшся. Це був дивний спектакль без діалогів,
здавалось би, обов’язкового елемента театрального дійства. Фактично новелу просто прочитали,
але при цьому на сцені відбувалося таке, що це треба було бачити. Вікторія Куодіте має
надзвичайно тендітну конституцію, тож майстер голоду з неї – непідробний.  Протягом всього
спектаклю вона розказує кафчину новелу рухами, пластикою. Троє її партнерів доповнюють
незвичний ансамбль. В кінці вистави – шок, коли Голодар на очах у публіки з’їдає кілька
запалених свічок. Добре, хоч маленьких….
Маленька деталь: вийшло так, що моє місце було поряд з місцем мого улюбленого н.а. У.
Олександра Шиманського, то ж мала нагоду сказати йому про враження від вистави "Пристрасті
Тіля", де він так чудово зіграв Клааса.

История cоздания стихотворения: