Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2023-04-04 23:47:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Нова зустріч з Мариною Гримич

Нова зустріч з Мариною Гримич

Лекція «Антропологія війни» справила враження і на мене і на Анну, тому було цікаво більше дізнатися про
особистість Марини Гримич також як письменниці, авторки художніх творів.
Презентація її нового роману «Лара» в бібліотеці на Освіти 14а якраз дала таку можливість. До того ж це було
нагодою дізнатися, де можна придбати книгу «Антропологія війни. Дивізія Галичина». Пошуки у книгарнях та
видавництвах виявилися наразі марними.
Роман «Лара» я прочитала, готуючись до заходу. Хороша проза, широкий простір розповіді: Київ, Західний
Сибір, Крим, Чорнобиль… Події 80-х років минулого століття з поверненням в  минуле основних героїв.
Зустріч з письменницею була цікавою. Наша бібліотека теж була, як завжди, на висоті.
От що написала про зустріч сама Марина Віллівна:
"Вчора я опинилася в "сакральному" для мене місці, місці, де був замислений проект (вибачте, не люблю, щоб
це слово вимовлялося, як в російській мові, – проЄкт) "Марина Гримич", і це місце – вулиця Освіти на
Соломʼянці. Багато років тому моя мама – студентка фіологічного факультету Київського державного
університету ім. Тараса Шевченка – жила там у гуртожитку №6, а вечорами її проводжав туди мій батько-
киянин. І от через багато років я потрапила в те місце, де, очевидячки, зародилася моя душа, щоб через кілька
років по тому народитися на Кудрявчику (Бульварно-Кудрявській). І от тепер вона, моя нинішня душа –
добряче поскубана, поштурхана, посивіла, але все ще (само)іронічна, продуктивна і, в принципі, цілком
позитивна – зрозуміла, що так, Бібліотека на Соломʼянці – це місце, де я повинна днювати й ночувати. Вчора
тут зібралася така велика і зацікавлена компанія (виявляється, я відкрила післяковідний сезон офлайн
зустрічей) – що я просто купалася в питаннях, на які, по секрету скажу, навіть не знала як відповісти. Довелося
Olha Krekoten, пояснювати, чому в "Клавці" не згадується Сталін. Колектив цієї бібліотеки добре відомий серед
письменників, має найвищу репутацію місця, де книга – не атрибут, а щось живе і магічне. І доказом цьому
стало те, що я там зустріла своїх Клавку й Лару (у виконанні Марійки) Марія Шеремет та Юру (на імʼя Максим),
що стали фотомоделями для неймовірних фотоінсценізацій ) (див. на задньому плані фотографії зі
спіробітниками бібліотеки), особливо, мотору презентаційного життя бібліотеки Ivanka Shcherbyna) і всім, хто
завітав на моя презентацію, яка ніяк не могла скінчитися, бо питання, як із рогу достатку, сипалися на мою
голову, поки Микола Кравченко вольовим рішенням не розігнав щасливих учасників по хатах, підозрюю, що на
це його збурив підступний Андрій Кокотюха, який значно пожвавив словом і ділом post-презентацію. На цій ноті
дозвольте закінчити мій допис з антропології української бібліотеки. Бібліотека на Соломʼянці – це  "вогонь"!".
(кінець цитати).
Що тут ще можна додати?

История cоздания стихотворения:

23.03.2023 Центральна бібліотека Солом"янки на Освіти 14а, Київ