Нет статуса

Автор: Память Майдана
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-11-30 12:00:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Альманах. Подборка 2

Колiть камiння мертвих душ...
Автор Лев Чорный


Коліть каміння мертвих душ.
Куски кидайте трупам в очі.
Хай сліпо топчуть серед ночі.
З Собою свій мішають бруд.

Свинцевий град на гіркий дощ.
Дитя на матір, син на тата.
Сльозами захлинаються дівчата.
Втрачаючи тепло коханих рук.

Хрести червоні. золоті хрести.
із вірою у перші. моляться блискучим.
Той, хто вінчав з коханням шлюбом.
Тут душам відпускатиме гріхи.

Історію не виправиш. плекай майбутнє.
Де бути мові. пісням та віршам.
Знов мрії втрачені здобуто.
З ділами щоб не розійтись словам.

В пекельній сажі не завязли кулі.
Молитви бережливіші щитів.
З багряної калюжі мов в минуле.
Кривавий слід до чорних приведе рядів...
***


***

Знову той листопад.
Автор Юрий Шторм

За що я так листопад не люблю,
Не тільки за його одну погоду,
Коли нема перепочину від дощу,
Саме в холодну і пронизливу негоду.

Та за мерзенність не люблю таку,
Що вся творилася на цій землі,
Саме в листопаді, в годину ту сліпу,
І затопила землю нашу всю в крові.

Саме в сімнадцятому та кривава,
З листопада пішла на нас пітьма,
І волю, й землю предків відібрала,
Бо вільна не потрібна Україна їм була.

А далі, знов, в листопаді такому,
Як помсту, розпочали і голодомор,
Вже в тридцять третьому – лихому,
Коли червоний так не знав межі терор.

І вже в четвертому, новітнього сторіччя,
Коли протистояння вийшло на майдани,
Так оголивши попередні протиріччя,
Що сам народ вже скинув їх кайдани.

Але його так зрадили за владу чвари,
Що знов, в листопаді, за власний вибір,
Провладні били його до крові почвари,
Щоби для себе не міняти старий вимір.

З того листопада почався і Майдан,
Який сволота стара знищити бажала.
Хоч він і вистояв, проте чужий тиран
Знову встромив нам в серце своє жало.

Скільки ж листопадів нам ще пройти
Шляхом тернистим до омріяної волі,
Щоби криваві нам не вили вже вітри,
Настав лиш мир щасливої всім долі.
__________________________________

Провокатори влади
Автор Юрий Шторм

Влада, що честі вже не мала,
Ганебний шлях собі і обирала
Всіляких най мерзенних провокацій,
І різних інспірованих інсинуацій.

Коли узурпувати владу було треба,
Палили так «рейхстаги» на потребу,
Щоб потім мати для себе нагоду
Застосувати силу проти і народу.

Пішов цей звичай і не від фашистів,
А ще від тих червоних терористів,
Що задля цього, навіть і своїх вбивали,
Аби був привід для терору і навали.

Саме і зараз так і діє влада ця стара,
Бо в них в крові вже провокації мара.
Перевдягне своїх кремезних бандюків,
І розпочне так бійку власних дикунів.

Та на підтримку “тушок” всіх звезуть,
На мітингу провладному їм знову муть
Почнуть так солодко самі ж брехати,
Що ніби влада ця і може про них дбати.

Ще й в масках під чужими прапорами
Почнуть трощити все провладні хами,
Щоб пролилася вулицями людська кров,
Так черговий спровокувати терор знов.

А потім, нібито для захисту порядку,
Вже кине відморозків в рознарядку,
І все зачистить від народу навкруги,
Аби і на зібрання права той не мав свої.

Собі інсинуації ще вигадають грізні,
Що попередили мов протиправні дії різні.
Але вся протиправність є в самій цій владі,
Що йде проти свого народу в його зраді.
____________________________________

Беркутизм яничар.
Автор Юрий Шторм


Беркут – красивий вільний гордий птах,
Але, якби дізнався часом він раптово,
Хто його ім’я носить по собі ось так,
То мабуть втратив пір’я від такої змови.

Карателі зовсім без мозку в голові,
Взяли ім’я птаха нахабно так для себе,
Але, як справжні кримінальні бандюки,
Зганьбили цим лиш тільки чисте небо.

Звірячий “Беркут” кинули на Київ,
Бо в керівництві такі самі відморозки,
Могли і діяти собі так в цій країні,
Де їх пахан сидить давно без мозку.

Били кийками і студентів, і дітей,
До крові били і ногами, як фашисти,
Бо в них немає вже нічого від людей,
Дітей так можуть бити лиш садисти.

А коли кров їм вдарила так в голови,
Розпочали вже по звірячому і полювати,
Та всіх підряд на вулицях відловлювати,
І як карателі, тупо кийками добивати.

Ці органи ганебної корупції від влади
Я знаю не з чуток, на власні бачив очі,
Як йшли по трупах безпринципні гади,
Що лиш до влади так були собі охочі.

І бачив, як робили повну вже ганьбу
Зі статусу посади офіцерської до скону,
Коли дівок своїх вже призначали на таку,
Як по зв’язках з громадськістю в погонах.

І призначали так собі одних садистів,
В усі їх силові структури охорони,
Щоби наказ виконували вже без мізків.
Тому й застосували “Беркут” для розгону.

Щоб розігнати і саме в країні майбуття
Те, що проїли так провладні бандюки.
А хто таке лиш виправдовував без каяття,
То, хай би і відчув це все сам на собі.

Тому, в свій час, і сам жбурнув погони
Свої я в пику безпринципним тарганам,
Щоб і не мати з ними спільні перегони,
Де був при владі корумпований лиш хам.

Всім зрозуміло здравомислячим давно,
Що розігнати треба саме органи такі,
Бо те, що так там консервується багно,
Не має саме право на життя в часи нові.

І хто б ім’я там птаха гордого не вкрав,
Не перестане вільно в небі він літати.
Тому, вперед лиш треба йти і нам,
Щоб були воля і достаток в рідній хаті.
***

Ялинка яничар.
Автор Юрий Шторм

Нічого не робилося в країни
Десятиріччями, щоб нині
Могли ми перейти у інший час,
Де є нові стандарти і для нас.

Стандарти кращого того життя,
Де і до столу є, і вільне майбуття.
Та лиш чіплялась влада за старе,
Заради бізнесу свого понад усе.

Лише робітників своїх лякали,
Щоб без роботи ніби ті не стали.
Та лиш старий сходняк плекали,
Де їх такі ж самі й сприймали.

Та вже коли й надію ніде діти,
То вийшли на майдани навіть діти,
Щоб відстояти на майбутнє право,
Яке провладне бидло відібрало.

Та владі цій було тепер понад усе,
Вже тільки святкувати лиш своє,
Як провалили вступ до Євро,
Що бидло й на дітей поперло.

Кому потрібно таке «свято»,
Коли народ стоїть собі завзято
За власний вибір, та за волю,
За шлях цивілізованої долі,

А бандюки при осоружній владі
Лише ялинці тільки власній раді.
По зрадницьки, як і завжди, вночі
Зачистку зони вирішили провести.

Тієї зони, де вже все і розікрали
Провладні крадії совкової навали,
Окупувавши всю в країні владу,
Та вже святкують всенародну зраду.

І по звірячому вже кинули ментів,
Бидлоту знахабнілих бандюків,
Мовляв, щоби ялинку провести
Для тих дітей, кого і били ці кати.

Воно й не дивно, коли бувший зек
Сидів на троні, як на нарах чебурек.
Такому тільки ті тепер і є такі «брати»,
Як він і сам, з колишньої совкової діри.

Криваву ту ялинку хай засуне він собі
Туди, звідки і вилізли його такі жлоби,
Які з дітьми і можуть тільки воювати,
Щоб не було і справжнього в них свята.

***


Огромная благодарность авторам!

Ждем новых поступлений.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1282

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Я тоже хочу выразить свою признательность всему админбатальону, директору сайта и всем читателям. С уважением. Всегда с Украиной. Слава Украине!!!
2014-12-11 21:05:20
2014-12-12 20:09:08

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Сказати, що вірш мені сподобався, все одно, що нічого не сказати!
Я в захваті! Дякую, Тетяно!

З повагою , Таїсія.
Рецензия от:
Таисия Бадиленко
2024-03-29 17:01:10
Доброго дня, Наталя Володимирівна! Держіть переклад:

КОРАБЛИИК

Той ранок таким був немислимо свіжим,
гойдались росинки вздовж стежки сильніше,
а поблизу хвіртки цвіли маргаритки,
і равлики грілись у ліжечку квітки.

А тут, по калюжі, так легко, відважно
в далекі краї плив кораблик безстрашно
із аркуша ще не старої газети,
в якій друкували поеми поети.

І сонце яскраве, і вітер попутний
вітрило оббризкали вмить перламутром,
Світилися в серці відрадні надії,
і ранок був свіжим, і купчились мрії.

--
Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться!
Рецензия от:
Лисич Валентина
2024-03-29 16:12:04
Така приємна подорож.

А це моє

Не промовляй "помовч, зажди"...
Авторский переклад - "Не говорите мне, потом"

Не промовляй "помовч, зажди".
Ти Прометей в коханні - любий,
У дотиках пульсують груди -
Трояндами тремтять з жаги.

Притулок пташкою знайти,
Росою - проліском багнета.
Здобуток бути назавжди
З козацьким - альфа та омега.

Ще вранці скелю віднайти
Де провокують в мріях хвилі -
Тотем* безодні на стриптиз -
чи в тім пророцтво від Сивіли.

В день судний скинути корсет -
Коханий мій - геть забобони.
Світ дивовижний без кордонів,
Приникшим біля стоп Скарлет.

Не промовляй "помовч, зажди"...

*Тотем* - в данному випадку Посейдон.
22. 02. 2022.


Не говорите мне потом
Потоком чувств, скользящих мимо,
Я женщиной хочу стать, милый,
Цветущей розой за окном,

Синицей в трепетной руке,
Сверкающей росой... Стихией,
Взрывной и павшей на рубеж,
Исполненной казачьей силы.

И полусонной на заре
Прибой послушать говорливый.
Концы ли в воду Пер-Лашез -
О нас в пророчестве Сивиллы:

В день судный скинуть на скамье
С любимым все свои невзгоды -
Сей жизни обнуляя коды,
Распятых в жаждущей Скарлет.

"Не говорите мне, потом"...
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-03-29 16:06:10
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.