Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Песни
Опубликовано: 2016-11-29 02:17:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ночі посвітлішають,
як прийде зима.
Вікна позавішаю
і через димар
полечу до місяця
круглого, як м'яч.
Наспівалась пісня ця -
смійся, чи то - плач...
Ночі посвітлішають...
Чорна самота -
хоч і перебільшено,
в темряві вуста
затуляє, шикає -
"Не мели дурниць"!
Думає, що звикну я.
Не впаду я ниць!
Над снігами білими -
простір де, без крил,
але ще із силами -
із останніх сил!!! -
долечу до місяця,
круглого, як м'яч.
Самота хай біситься
з непокори й вдач...
Білі ночі-привіди.
Я посеред них...
Вільна буду, з приводу
того, що, як сніг,
час душі білесенькій
і холодній теж,
крізь димар тихесенько -
у світи без меж...
Ночі посвітлішають,
як прийде зима.
Вікна позавішаю
і через димар
полечу до місяця
круглого, як м'яч.
Дивний сон і пісня ця -
смійся, чи то - плач...
29. 11. 2016 р.
История cоздания стихотворения:
))
Незважаючи на ситуацію , що сталася за час війни, в вашій ніжній та ємній душевного тепла,ДУШІ стільки любові до природи, що вона охоплює все навколишнє середовище. І це цікаво відтворено у вашому творі! Дякую ! |
Рецензия от: Артур Сивий 2024-03-29 12:18:29 |
Какой же это анекдот? Красивый, по наследству рот! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:16:41 |
Любовь бывает одинока, И кажется что жизнь жестока. Проходит всё, как ветер, мимо, Я в этой жизни нелюбима! p.s. Зато свободна от вранья, Есть шанс, что влюбятся в тебя! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:14:18 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |