Автор: Виталия Качура
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-12-15 16:47:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вічність у миті

Нічого за вічність немає коротшого,
І довшого за одну мить.
Це можливо відомо кожному,
Як час дивосплинно біжить.

Як хвилини врізаються в пам'ять
Секунди в душі наслідять.
І згадки про них дуже ранять,
І солодко рани болять...

І гірше й брехливіше почуття, що на вІки,
А хвилинне кохання - чесніше.
Бо від нього все життя шукать можна ліки,
А від першого звільнитись простіше.

Й інколи у хвилині так багато:
Любові, чесності, щирості.
Що ми прагнемо сховати за грати
Це все, й згноїти у вічності!

Щоб потім, дивуючись, як це сталось,
На когось звернути провину,
І піти забувши, що коханням звалось,
Те почуття, що розбили на половини...

І те, що колись вважали вічним
Виявилось таким швидкоплинним,
Таким ненадійним, ламким і калічним!
А потім шукаємо винних?!

А тоді з порізами в серці глибокими,
Ми в пам'яті повертаємось
Лиш у миті, де тихими кроками
Знов до вічності доторкаємось...

История cоздания стихотворения: