Автор: Василий Томский Тема:Патриотические стихи Опубликовано: 2015-04-18 18:57:46 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ЗВІР північний, ненаситний!
(на вірш-зойк відчаю Матері, Жінки, української Берегині)
нестерпно чути з вуст Твоїх, Жоно предвічна, Берегине: «коли закінчиться цей біг у прірву смерті, до загину синам моїм, що для життя я народила тут, під сонцем?!. коли відчую у долоньці твою, дитя мого дитя?!.
мені б ростити тут синів, мені б співати колискові онукам, – квіт плекати новий! … а серед проклятих цих днів я чайкою приймаю муки, над домовинами мій плач!.. о хто ти, горя заклинач, ти ріки наших сліз побач, послухай: смерть віщують круки!..»
що маю тут сказати я? – я, чоловік, і син, і тато: що ворогів у нас багато? (хоч зло не сіяли в полях!). що мир наш, дім наш – як більмо сусіду з півночі на оці? о Звіре! – Каїна тавро прийняв коли?! в якому році,
московський Звір, скажи мені, продав ти душу Сатані, щоб наших пожирать синів?!. ... ««»»
(на сороковини Ілловайської бійні... 2014 рік, рік війни зі Злом від різдва Христового)
История cоздания стихотворения:
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 612
Дуже тяжко читати такі вірші, де відчувається душевний біль і смуток, де жіночі сльози ллються і немає їм кінця і краю тому, що ворог ще й досі рве своїми іклами нашу Українську Землю.
З повагою і найкращими побажаннями до Вас!
Дякую Вам, за цей вірш!
Це була воля і не простима на всі віки провина однієї людини - Путіна. Але його підтримала більшисть населення РФ. І стало ясно: з часів 1917 року була "викована" відстала і край небезпечна цивілізація. Ще мабуть небезпечніша, ніж радикальний іслам...
НЕ ЗНАЮ, ЧИ Є МІЖ НИМИ РІЗНИЦЯ, АЛЕ ТЕ, ЩО ВОНИ "БЛІЗНЄЦИ-БРАТЬЯ" - ЦЕ ТОЧНО: "РУССКІЙ МІР І ІСЛАМ З КАЛАШОМ В РУКАХ"
дякую за читання і розуміння, пане Віталію. і мені вельми сумно, що таки ця римована сповідь актуальна...
за віщо мені дяка?! - то вашим серцям небайдужим, любові повним, бо саме за них там проти зла постали кращі з кращих. ось і їм - уклін від нас та повага.
дякую за читання ваше і перепрошую, що так запізно відзиваюся - я тільки сюди повернувся
ні, Юлю, то лиш слабий відзвук на той зойк, що я відчув у коротенькому вірші, який знайшов тут і навіть авторку не запам/ятав. а не міг не відізватися.
дякую тобі. за розуміння і таке сприйняття. за небайдужість - оце в тобі найголовніше: ти вмієш любити, ти любиш, і тільки дієво, живеш дієво. а скільки анвкруг прсто пливуть, байдуже їм щось робити і тільки волають: дай їм!
Юля, Юличка, научимся любить по-простому, легко и без претензий, научимся согревать, потому что любим, научимся быть просто людьми, без выкрутасов и зауми всякой - и все у нас получится, и их сердцем примем, и сами чище и человечнее станем. и все долги перед всеми раздадим. ведь пока живы - все в руках наших, все в воле нашей.
вот ты, конкретно ты - сколько уже смогла, до судьбы скольких прикоснулась, свое веление сердца слушаясь? и так многие, лишь бы это безумие, кинутое нам из-за забора соседского северного поскорее закончилось
всё верно. с ними реально чище делается, само собой как-то...а когда ОН тебе ещё и говорит...что цены мне нет, вот так понимающей...то...то что остаётся...рыдаю. не при них, но рыдаю же. рыдаю тем, кто потом звонит и спрашивает, мол, ну как там, пацаны с фронта не сдулись, помогут?
Помогут, они сильные у нас, очень сильные.
а ви все такі ж щедрі на похвалу та любов серця, пані Таміло, та на доречне слово! бо коли знаходите крихту отої краси у мене - то дуже видюче серце маєте і добре
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.