Автор: Тая Сорока
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2017-03-24 21:01:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Для коханого

Йдучи дорогами в безмежжя,
Кохаючи без тями до снаги,
Йду дихаючи на всі груди узбережжям,
Йдучи шляхом що не бачили ноги.

Ідучи,знаходжу,а втрачаючи плачу,
І так щодня, таке моє життя,
Проходить ностальгія і я вже бачу,
Минуле слід забути як сміття.

Жила, не вірила в кохання,
Бо не хотіла обгоріти знов,
І якось дивно так крізь це смеркання,
Мене знайшла химерна ця любов.

Так, я любові зовсім не чекала ,
Ця права стала для мене бридка,
Якби тоді я хоч частково знала,
Що стану втім закохана така.

Ти йшов повільно, не хотів смішити,
А я боялася емоції прийнять,
А серце так втомилася томитись,
І так хотіла я тебе обнять.

Ти все змінив і так, не випадково,
Твоє терпіння і зелено-карий взір,
Мене любив й любив ти не на слові,
Любив ти так що аж бракує слів.

І от проходить час й вже скоро...,
Ми будем зватися сім'я,
Твій образ сміється вже що ночі,
А на устах твоє ім'я.

Така любов буває рідко,
А може зовсім в світі не бува,
Наша любов немов розцвівша квітка,
Неначе пташка любов наша співа.

Я дякую тобі й прошу залишся,
Таким як є хочаб до забуття,
Я покажу як вмію я любити ,
Для цього в нас попереду життя.

История cоздания стихотворения: