Лучше зажечь одну маленькую свечу, чем клясть темноту. Конфуций

Автор: Елена Макарчук
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2016-12-13 20:31:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Яничар

Темна нічка спускалась споквола,
Срібний місяць ховався між хмар,
Ніби вчора на води Босфора
Задивлявся юнак-яничар.

Пригадав, як скінчилася битва,
Ще зміїлися чорні дими,
Побратими, всміхаючись хитро,
Юну дівчину в орт* привели:

– Доведи, що ти істинний турок:
Не на слові, а щиро, в душі.
Вбий красуню-землячку цю, нумо!
Нашим будеш тоді чорбаджі**.

– Та я воїн – не кат! Тож не хочу!
Що вчинила вона, розкажіть?
– Відьму сам порозпитуй цю, хлопче,
Мову ж ти розумієш її.

Потекли з вуст слова, як джерельце:
– Я господара вбила, та знай:
Так помстилась, встромивши ніж в серце –
Сплюндрував бо чужинець мій край.

Мій козаче-сокОле, багато
Зим хотіла прожити б і літ,
Та на мене очікує страта,
Тільки катом хай будеш не ти!

Краще турка убий з шрамом синім
І загинемо разом – хутчій!
Як зовуть тебе, брате?
– Андрієм.
(„Точно, відьма вона: я – Алім!”)

Сталь урвала розмову. Від люті
Довго в себе не міг він прийти.
Зрозумів, що не здатен забути
Це ім'я зі смаком калити.***

То ж щоночі нестримна, як доля,
В снах будила сумління його.
Шепотіла: „Козаче-сокОле”,
Мова пахла степами й Дніпром..

Ніби вчора... Лиш місяць побачив:
„Гарна” дяка за службу була ––
Щедро перчена словом гарячим
Яничару шовкова петля.

История cоздания стихотворения:

за романом Р.Іваничука „Мальви”

* військовий підрозділ у яничар
**Військове звання і посада у турецькому яничарському корпусі 14-19 ст., що відповідали званню і посаді полковника, командир орта (роти).

** *обрядове печиво, що готується на свято Андрія

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1540

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 13.
Не читала твору, на жаль... З Днем народження! Хай щастить!
2017-02-13 12:48:34
дякую!
2017-02-14 23:57:43
Елена, очень волнительная история, и как красочно описана, с истор. деталями лексики! Успехов! Сказок и волшебства в новом году!
2016-12-28 08:06:22
У Іваничука це звучало так:
Алім між першими видряпався на мур. Чи то повела його жадоба битви і слави, чи то з персами хотів звести рахунки — але за що? А може, гнали його до бою пильні очі чаушлара [78], що гасав позаду орти на фарбованому коні і приглядався, як б’ються воїни, щоб потім доповісти яничару-азі. Добираючись по драбині до гребеня муру, звідки вже котилися додолу безголові яничари, Алім ще раз оглянувся: так, чау-шлар не зводить саме з нього погляду. І тільки з нього. А в тому погляді — старе недовір’я, а той погляд мовчки вимовляє найогидніше слово: «Козак, козак, козак!» Алім відчув тепер гостріше, ніж будь-коли, як він ненавидить те плем’я, яке його породило! «Козак», — говорив Хюсам, милуючись вродою юнака; «козак», — дражнили його в сварках товариші; «козак»! — гримав на нього імам, коли Алім збивався на якійсь сурі корана. Це слово іноді доводило юнака до сказу.
А чаушлар ось стежить за ним пронизливими очима, бо не вірить у його щиру ненависть! То йди, скачи на фарбованому коні і поглянь, як Алім воює за найсправедливішу віру безбатченків.
Він видряпався на мур і оскаженіло кинувся на противників. То козаки чи перси? А, все одно!
«Дивися, чаушларе, пильно дивись і оціни ж нарешті справжнього яничара!»


Наглядач на зеленому коні помітив його старання. Він прискакав до яничара-аги і показав на Аліма булавою. А коли перське військо було розбите і куріли руїни Багдада, коли яничари розбивали підвали і виносили скарби, їжу і напої, Hyp Алі покликав до себе Аліма і сказав:
— Ти хоробрий воїн, і я хочу призначити тебе на місце загиблого в бою чорбаджія першої султанської орти. Та щоб тобі назавжди повірили, що ти до кінця відданий ісламу і його величності падишаху, мусиш… Сюди її! — махнув рукою, і зброєносці привели перед Аліма молоду жінку з розпущеним русим волоссям у білому фередже. — Це наложниця гарему шахського сановника. Вона родом із того поганого краю, що плодить розбійників, грабіжників нашої священної землі. Ця козачка зарізала нині двох яничарів, які хотіли зблизитися з нею. Ти мусиш її скарати.
Алім ще не вбивав жінок, а ця, на диво, нагадувала ту, яку колись, у ті малопам’ятні часи, називав мамою. Рука з ятаганом опустилась, і почув Алім мову, яку — о прокляття! — ще пам’ятав:
— Козаче, соколе, — промовила тихо дівчина. — Мені, орлиці, теж обрізали крила, як і тобі. Але в мене ще залишилися руки, і я ними викупила ганьбу. Чей і тобі не пізно. Зрубай голову хоч одному ворогові, і бог, і люди простять тобі.
Війнуло від цих слів запахом скошеного степу, гірким полином, вечірньою м’ятою, щебетом жайворонка над весняною ріллею, а в синьому небі два вершники помчалися за татарвою… Нахлинуло це так раптово, що — мить, і він втратив би все. Та дівчина, побачивши вагання яничара, підступила до нього і мовила голосно, твердо, люто:
— Твій предок Байда три дні на гаку висів і не зрадив, а ти боїшся смерті, що станеться в один мент? Три дні…
Не доказала. Свиснув ятаган, покотилася дівоча голова. Тіло впало Алімові до ніг, кров бризнула на шаровари.
— Вітаю тебе, чорбаджі-баша, — почув Алім голос Hyp Алі, та не побачив сердара за червоною каламуттю, що залила очі.
Вона приходила до нього вночі і говорила завжди:
«Козаче, соколе…» Ці слова вже не навівали запаху скошеного степу, а тільки лють на докори сумління, яких не сміє бути в чорбаджія. І за що докори? За той дитячий короткий сон, який давно розвіявся, який тепер став зовсім зайвим?

Вельми цікавий твір. Рекомендую А ще - "Орда" - наче і історичний про спалення Батурина Петром Першим, Мазепу і зраду. А от - як про сучасні часи писав. У 90-х роках 20 століття передбачив нинішню війну...
2016-12-28 13:25:48
А Аліма звали саме Андрієм у творі. Тому і поспішала викласти саме 13 грудня. Трохи поспішила і потім довелося довго правити
2016-12-28 13:27:05
Цікавая гісторыя янычара і ўзятай у палон дзяўчыны! Верш спадабаўся праўдай, воляй персанажаў і адмысловым аповедом!
З пашанай, Юра.
2016-12-21 13:58:48
дякую
2016-12-21 20:33:39
Зычу творчага настрою і ўздыму, Лена!
2016-12-21 20:35:14
Тяжёлое впечатление.Вспомнилась повесть Иво Андрича "На Дрине Чуприя". (чуприя мост- серб.), где описывается "дань кровью", то есть подростками, отнимаемыми у матарей. С уважением, Ю.Л.
2016-12-18 20:51:27
да. был такой налог. название забыла.
2016-12-18 21:42:42
Этот налог так и назывался - данак у крви, дань кровью. Успехов Вам, Ю.Л.
2016-12-19 14:19:44
Написано гарно, дуже сподобалось, взагалі люблю історичні сюжети.
2016-12-18 20:18:29
дякую, але вірш треба правити
2016-12-18 21:11:46
виправила
2016-12-18 22:37:54
Тяжкий вірш, як і тяжке життя в неволі. Можливо, у Вас тягар на душі.
Тому не до канонів мистецтва, головне талановито викладені почуття.
Дякую.
2016-12-15 19:01:11
виправлю. виправлю вірш. з компа і як час буде. обов'язково. а ще перечитаю цей епізод в "Мальвах"
2016-12-15 20:19:08
виправила
2016-12-18 22:38:26
Гарно написано, подобається. Цікавий сюжет
2016-12-14 15:41:00
сюжет цікавий, а попрацювати треба :-) але дякую за відгук!
2016-12-14 18:46:13
Це ви добре підмітили. Хотіла написати, але посоромилася. ..
2016-12-15 15:21:06
виправила
2016-12-18 22:38:56
Насувалася нічка споквола,
Срібний місяць губивсь серед хмар,
А на темнії води Босфора
Задивився юнак-яничар.

Пригадав, як скінчилася битва,
ще зміїлися чорні дими,
„Побратими” підступні та хитрі
Юну дівчину нам привели:

– Доведи,що справжнісінький турок:
Не на слові, а щиро, в душі.
Вбий красуню землячку цю,нумо!
Нашим будеш ти чорбаджі.

– Та я воїн – не кат! Я не хочу!
Що вчинила вона, ви скажіть?
– Відьму сам розпитай оцю, хлопче,
Мову ж ти розумієш її.

І слова потекли, як з джерельця:
– Я господаря вбила, та знай:
що помстилась, встромила ніж в серце –
сплюндрував бо чужинець мій край.

Мій козаче-соколику-брате
Зим хотіла б прожити і літ,
Та на мене чекає вже страта,
Тільки катом хай будеш не ти!

Краще турка убий з шрамом синім
І загинемо разом – хутчій!
Як зовуть тебе брат, Андрієм?.
(Точно відьма: бо я – Алім!)
***
І він стратив її. Від люті
Довго в себе не міг прийти.
Зрозумів, що не зміг забути
Це ім'я зі смаком калити.**

За собачу службу відплата
Незабаром йому була:
Щедра перчена злим прокляттям
На могутню шию петля.
Спробувала допомогти.Може пригодиться))А вірш і історія цікаві і повчальні.
2016-12-14 14:04:04
дякую! вчитаюся і , можливо, що використаю. я відкрита до правок і критики
2016-12-14 15:15:40
2016-12-14 18:53:51
дякую за допомогу. Дещо використала. Виправила
2016-12-18 22:39:45
Тепер краще
2016-12-19 12:47:28
Олено! Історія цікава. Але з ритмом і вірші серйозні проблеми. Думаю, що треба вірш доопрацьовувати.
2016-12-14 13:40:03
Юлю, містика: якраз набирала відповідь на рецензію нажче, коли побачила твою (ми на "ти", здається?) З усім погоджуюсь, доопрацюю
2016-12-14 13:42:30
От і добре, Олена!
2016-12-14 13:46:50
доопрацювала
2016-12-18 22:40:27
Сподобалось
2016-12-14 08:03:01
дякую Сприймаю авансом Вашу рецензію: вірш потребує доопрацювання. Поспішила викласти, бо свято Андрія було саме вчора
2016-12-14 13:41:14

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Учили, ещё как учили...+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:00:34
Спасибо, Геннадий! Вдохновение и поэт должны быть рядом!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 12:58:30
Снова улыбаюмь, Алексей!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 12:52:42
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.