Автор: Анна Чеканюк
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2015-01-13 20:42:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Промова на випускний вечір

Так ведеться здавна, що дитині в далеку
дорогу
мати шила рушник, щоб щасливою доля
була.
а на цім рушникові шила чорним й червоним
узори,
не забули щоб рід свій, пам"ятали де рідна
земля.
Не робила вузлів і зісподу не плутала ниток,
щоби легко у світі дитині рідненькій жилось.
Щоб кохання цвіло, наче вишиті мамою
квіти,
а журбу і недолю вітрами за край унесло.

Так ведеться здавна в цій простій. але
рідній вам школі -
вишивати рушник. щоб залишити згадку про
клас.
щоби кожен узор промовляв вчителям шитим
словом-
"Ми навчались у вас, пам"ятайте веселий
наш клас"
Ось на цім рушникові є нашиті, немов би на
зошит,
одиннадцять нам рідних, дорогих,
незабутніх імен.
від шкільного порога як орли в світ широкий
полинуть
і залишать на згадку традиційний оцей
оберіг.

Хай роки пролетять, ваша дружба ніколи не
згасне.
побажаете знову ви ступити на рідний поріг,
нагадає рушник все що прожито було всім
класом,
нагадає вам мудрість і турботу усіх вчителів.

История cоздания стихотворения: