Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2015-12-28 21:57:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ти говори

Ти говори, а я тебе почую,
Мов сніг впаду на всі твої слова.
Ні не благаю, і не провокую,
Та годі вже не вірити в дива.
Дивитись в очі більше і не треба,
Не сумніватись, що твоя і все,
І жити, як умієш поки небо
У річці та й за обрій понесе.
Якщо мовчиш, німа і я з тобою
Переплелись, мов хмарки в самоті.
І тиша впала... Все лишилось грою
Ти говори, якщо ми вже не ті.
А за вікном гілля ламає вітер,
Десь сніг летить, а в нас і не зима.
Нехай слова складаються із літер,
Якщо весни давно уже нема.
Ти не люби, якщо зовсім не можеш
І відпусти у прірву ці слова.
Любистком переслали наше ложе,
У горлі ж зачепилося:"Бувай!"
Ти говори, а я  тебе відчую,
Коли піти... я речі й на вокзал.
Ні, не благаю, і не провокую,
Якщо початок... треба і фінал.

История cоздания стихотворения: