Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-01-30 12:37:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ми – ластівки, чи тільки нам здається…

Єдиний мій, здається, все було
На відстані і в часі, і в сузір’ях,
Як марево вхопило, загуло…
Ті зустрічі на нашому подвір’ї.

Ми – ластівки, так низько до дощу,
По світу листям з вітром полетіли.
Гадалося, що в серце не впущу,
Та душі чисті пекло в нас зцілили.

Коханий мій, сильніше б’ється біль
І сльози ллються в філіжанку кави,
А вітер кида листя  звідусіль.
У місячній блискучості над ставом.

Так лоскотно… Куди мене ведеш?!
Які дороги, подорожні, квіти?
Самотньою лишитись… варта меж,
Щоб відповідь у скляночці втопити?

Прекрасний мій, світанок у зірках,
Навіщо так шалено серце б’ється?
На відстані, мов річка – у вінках,
Ми – ластівки, чи тільки нам здається…

История cоздания стихотворения: