Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-07-09 15:10:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тепер я знаю

Подряпав час, розлив свою отруту,
Тону в тобі, щезаю, як колись,
Черешні стиглі й оком не змигнути,
Русяві коси вчора розплелись.
Сніги злетіли, сонце гарячіше...
І що в нас є? Оця прекрасна мить!
Хоч став дорослим, ні скоріш мудріше,
Магнолій аромат все так п'янить.
В обіймах тепло, затишно, знайомо,
Відкриті брами, складені щити,
Бо там, де ти... я - завше тепер вдома
Без цілі, сенсу, навіть без мети.
Буденність гострить втомлені сокири,
Шепочуть незнайомі голоси,
У сантиметрах нашої квартири,
Ми закопали кинуті списи.
Так мало треба, щастя мов метелик
Із пальців ледь сполоханий злетить,
У темряві малесенький ангелик
Нас пробачати й вірити навчить.
Я вишита в тобі, немов сорочка,
Переплились  дві долі, як нитки,
Мале котисько грається з клубочком
І на Купала на воді вінки.
Без обіцянок, визначень та планів,
Мередіани стали на місця,
Із всіх забутих агрегатних станів,
Ти обираєш вічність до кінця.
Жовтіє листя на зелених кленах,
І що в нас є? Оця прекрасна мить!
Тепер я знаю, що не полонена,
В полоні неможливо так любить...

История cоздания стихотворения: