Автор: Володимир Гончаровук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-09-11 12:54:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Ювілеєлазу" Анатолію Кізлінському 90 років!

Дорогий наш, коханий "Ювілеєлаз",
Ухиляйся в житті від усіяких зараз!
Скелі віку з успіхом, дуже легко долай,
Майбутніх Ювілеїв обовязково досягай!

Попереду у тебе ще дві вершини
Та Їх досягти не поспішай жваво ти:
Дев'яноста п'ять та сотня дивних років
Чекають терпляче твоїх до себе кроків!

«Дев'яноста» було непросто підкорити -
Улюбленцем Бога було треба вміти!
Любити Життя, друзів, сім'ю, Дружину
І свою єдину неньку - Україну!

Будь завжди Здоровом та Щасливим
Онуків дідом дуже дбайливим!
Бажай миру своєму рідному краю –
Гарантовано потрапиш ти до Раю!

Шкода, ми – вітачі через війну з рашистами
не потрапили до тебе на урочистий фуршет:
= Юрій Бабкевич, Володимир Гончаров та Інтернет =
8 вересня 2022 року

Прохання до тебе - не забудь файл відчинити
https://www.youtube.com/watch?v=NDBIPwFisjw

История cоздания стихотворения:

Анатолій Костянтинович Кізлінський народився 8 вересня 1932 р. у м. Києві, у Солом'янському районі міста.
Батько його – Костянтин Никифорович був військовослужбовцем танкових військ Червоної армії СРСР, а мати –
Євгенія Яківна – різноробочою у школі.
Анатолій у 1940 р. пішов у перший клас 115 середньої школи. Нормальному навчанню завадила ВВВ з
окупацією Києва. Анатолію з мамою евакуюватись із Києва не вдалося, батько був на фронті. Навчання у школі
після першого класу було перервано до звільнення Києва Червоною Армією у 1943 р. Щоб вижити в
окупованому фашистами Києві мати разом з Анатолієм їздила по селах і змінювала господарські речі та одяг, що
залишились на продукти харчування.
Після звільнення Києва від фашистів у 1943 р. Анатолій пішов одразу до третього класу тієї ж школи, успішно
пройшовши співбесіду за програмою другого класу. Десять класів закінчив успішно у 1951 р. і вступив до
Київського кіно-інженерного інституту. Після четвертого курсу в інституті з'явилася нова спеціальність:
«Інженерна гідроакустика» з переведенням студентів, які бажають освоїти цю спеціальність, до Київського
політехнічного інституту з додаванням одного року навчання за новою програмою, Анатолій перейшов до КПІ та
успішно закінчив інститут у 1956 р. і отримав направлення на роботу у відкритий на Україні, у Києві, Науково-
дослідний інститут гідроприладів (КНДІГП) - (П'Я № 153). У лютому 1957 р. Анатолій приступив до роботи в
інституті на посаді ст. техніка. Почалося успішне кар'єрне зростання: ст. технік, інженер, ст. інженер, провідний
інженер, начальник лабораторії приладів №1 гідроакустичних систем, що дозволяють знаходити під водою на
будь-якій глибині підводні човни. Перед виходом на пенсію за віком у 1993 р. обіймав посаду заступника
начальника відділу №17, в який входили 6 лабораторій, що займалися розробкою гідроакустичних систем
точного виявлення знаходження підводних човнів з берегової зони, та на воді з кораблів, а також літаками з
повітря за допомогою підвішених гідроакустичних буїв, що скидались з них, оснащених спеціальними
радіопристроями (РГД). За досягнуті успіхи у роботі неодноразово нагороджувався грамотами та преміями.
Вийшовши на пенсію, для забезпечення сім'ї нормального прожиткового мінімуму, був змушений працювати за
договорами у різних організаціях.
У вільний від робіт час у пам'яті Анатолія Костянтиновича спливали епізоди з його дуже частого виїзду у
відрядження по роботі на Чорне море (м. Одесу), у Заполяр'є – до Північноморська та Ленінграду, ходіння на
кораблях по воді та у підводних човнах під водою. За час, проведений по роботі на плавзасобах Морфлоту СРСР
з випробуванням та впровадженням в експлуатацію під водою нових розробок КНДІГП, Анатолій Костянтинович
гідно може бути удостоєний почесного звання «Моряк»! Моряком Анатолія Костянтиновича вже давно рахують і
називають його друзі. Анатолій Костянтинович виростив і виховав сина – Віктора, 1960 р. народження, який
став за вищою освітою арабістом. Він викладав політологію іранцям, афганцям, пуштунам, арабам, вільно
володіє фарсі, уряду і вісьма арабськими наріччями. Віктор Анатолійович є віце-президентом Української
Академії історичних наук, академік, доктор історичних наук, професор, завідувач відділом середньовічної історії,
почесний доктор Варшавського і Краківського університетів, член Національної Спілки письменників України. 10
березня 2022 р. звільнився з УАІН і пішов добровольцем на фронт воювати з рашистами за незалежність
України.
Анатолій Костянтинович одружений. Його дружина - Алевтина Георгіївна дуже мудра, віддано любляча жінка
1936 р. народження, економіст з вищою освітою та інтелектуал. Завдяки її коханню, підтримці, турботі Анатолій
Костянтинович зміг здолати вершину 90-річного Ювілею!
Слава Україні! Патріотам, таким, як Кизлинський А.К., і йому особисто С Л А В А!!!