Автор: Володимир Гончаровук
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2024-02-03 15:56:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Моя гірка самотність на Новий рік*

Подруга-Дана**, ми самі! -
Дружина *** пішла ... ні ... не до іншого -
Ковід-19 завершив усі дні
Їй на Землі жити без гіршого.

Я, знаєш, як її любив,
Як один одним ми дорожили,
Наче Ангел з нами жив
У кожному диханні людини!

Не передати словами Щастя,
Яке Господь подарував.
Адже тільки Він своєю владою
Нас один до одного приєднав ****.

Але лише її забрав на небо!
Мабуть, у чомусь я грішив,
Що більше нам ділитися хлібом
Удвох із нею мені не дозволив.

У будинку (поряд) гримлять веселощі -
До них знову прийшов Новий рік
З подарунками, зеленою ялинкою -
Миру побажати мешканцям усім!

Ти знаєш, Дано, як мені боляче,
Ми такі самотні з тобою!
Присядьмо, ніби з Нею, до застілля
У двадцять чотири, під дзвіниці бою.

Вона б з нами не сумувала,
Твої вуха погладжуючи,
За вірність та любов налила
Вина собі та ковтнула за тебе!

Давай наллю тобі я, Дано,
Сироватка з молока,
Собі - коньяку, адже я з клану,
Хто має тост сказати: «За… Пса»!

Зустріли ми з Даною Новий рік -
Мені полегшало на душі,
Як старим, що без турбот
Живуть дуже давно одні.

*Скоригований під мій стан та перекладений  на українську
мову (за пропозициєю Інтернету) вірш Володимира Гуцакі
«Горькое одиночество»: (https://www.facebook.com › groups ›
posts).
**Подруга-Дана – німецька вівчарка 2018 року народження,
вірна та рідкісна розумниця.
***https://www.stihi.in.ua/avtor.php?
author=48107&poem=392934
**** https://www.stihi.in.ua/avtor.php?
author=48107&poem=157683

История cоздания стихотворения:

Коли черговий раз я зайшов на свою сторінку у Фейсбуці і
прочитав вірш Володимира Гуцакі «Горькое одиночество» я
зрозумів, що це вірш явно про мене. Крім того, мене здивував
збіг інформації про автора вірша, отриманої з Інтернету, з
відомостями про мене: він Володимир, я – також; він «Гуцає»,
я – «Гончарую»; він народився 8 серпня 1952 р, а я 1 серпня
1936 р; він не поет, а економіст, я – теж не поет, а технар з
багатьма освітами; він з Одеси, а Одеса моє друге рідне місто
(у юності я брав участь у будівництві берегозахисних та
протизсувних споруд, обстежував під водою різні
гідроспоруди), а Чорне море – мій друг і вчитель водолазній
справі
(https://www.stihi.in.ua/avtor.phpauthor=48107&poem=298598)
; він почав вірші писати пізно, в 51 рік, я
– також; він – руськомовний (не російськомовний) українець, я
– також. Ось чому я його вірш «Горькое одиночество»
скорегував під свій стан і опублікував на сайті Avtor.me
(http://vladvasgon.avtor.me/note/91637), а після цього
переклав українською і помістив для критики тут. З
літературної крапки зору це не вірш, а шматочок прози: рими
стабільної нема, а такт – «гуцує», та «гончарує». Ще раз
підкреслюю, що автор першого віршу – Володимир Гуцакі, я –
коректор «під себе» та невдалий перекладач. Дякую що
увійшли та прочитали!