Нет статуса
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-11 19:26:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коректура 1. Вірші про Героїв Небесної Сотні з Київської області І част.

# 1. Бачинський Ігор Володимирович (*1983-25.02.2014) 30 років
Київська обл..


___ОГОНЬ СВОБОДЫ___

Кипит Майдан, стрельба и взрывы,
Несется крик со всех сторон,
К свободе громкие призывы,
Средь них проклятия и стон.

Как будто тень армагеддона
Накрыла площадь, как крылом,
Не виден свет, не слышно звона
Колоколов, сквозь душ надлом.

И в бурном гневе благородном
За Украину, все горой,
И стар, и млад в пылу народном,
Как гладиатор, рвались в бой.

И среди них парнишка смелый
С гурьбой таких же смельчаков,
Сражался с «Беркутом», всецело
Проникшись духом казаков.

Он Украиной жил и верой,
Мечтал о будущем большом,
Он стал ее живым примером -
Бойцом, заступником, щитом.

Отца и матери не зная
Рос Игорь, жизни боль вкусив,
И цену счастья понимая,
Был дружбе верен, справедлив.

Не мог мириться он с бесправьем,
И силы есть, и молод век,
Судьбу исполнил делом правым,
Как настоящий человек.

Себя ни капли не жалея,
«Во имя» жертвуя собой,
Огнем свободы пламенея,
Погиб парнишка, как герой…

Сегодня «Сотню» поминаем,
Цветами плачет обелиск,
И в небе радугой сияет,
Святой Мадонны грустный лик.

Мы будем помнить вас, родные,
И всех, кто свой исполнил долг,
А те, кто жив остался, ныне
В бою, чтоб смерч войны умолк.

Пусть Бог хранит сынов великих,
Страну на мир благословит,
Чтоб подвиг этот светлоликий
Был не напрасен, не забыт.


История cоздания стихотворения:

Бачинський Ігор Володимирович (*1983-
25.02.2014) 30 років
Київська обл..

Народився 30 листопада 1983 року. Був
круглим сиротою. Мешкав з бабусею та
дідусем у місті Боярка Києво-
Святошинського району Київської області.
Був доброю, сміливою, чесною та
справедливою людиною.
Дуже любив Україну, її культуру та
історію, був справжнім патріотом своєї
Батьківщини, відчував біль своєї держави,
вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі
за свободу, прагнув їй добра та кращого
майбутнього, мав активну громадянську
позицію, не міг миритися з безправ'ям та
соціальною несправедливістю, був готовий
віддати заради рідної землі найцінніше –
своє життя.
Взимку 2013-2014 років щоденно їздив
на Майдан Незалежності у Києві, де був
активним учасником Революції гідності. Щоб
не турбувати своїх близьких ночував вдома,
а щоранку, нічого не кажучи рідним,
поспішав на Майдан до своїх побратимів. 25
лютого 2014 року помер у лікарні від
отриманих під час протистоянь з бійцями
"Беркуту" важких травм


# 2. Бондарев Сергій Анатолійович (24.11.1981 -18.02.2014)
Київ. Нар. – Донецька обл.. Краматорськ

___ПУТЬ___

Ты путь закончил в тридцать три
И, как Христос, погиб за правду,
Твои все прожитые дни
В тот час за Родину пошли,
Не требуя взамен награду.

Шла революция в огнях,
Вся взбунтовалась Украина,
Ты шел под пулями в боях,
Свой ускоряя твердый шаг,
Как Богом посланный мессия.

Майдан ревел, блестела кровь,
Гудели нервы от накала,
Ты защищал свой рОдной дом,
Который жил под сапогом
Кремлем нам данного вандала.

Ты не стонал под звук войны,
Не прятался, как вошь, за спины,
И на бегу раны свои,
Как сын своей святой земли,
Лечил в бою под грохот мины.

В Небесной Сотне ты теперь
И Богу служишь так же верно,
Ты наказал собою смерть,
И убежал трусливо зверь,
Колокола звенят победно.

А жизнь по прежнему течет,
Своей волной нас накрывает,
А Бог дает нам снова плот
И в бой за Родину зовет,
И наши души очищает.
История cоздания стихотворения:
Бондарев Сергей Анатольевич, Киев /
Донецкая область, город Краматорск. Родился
24.11.1981 года. Погиб на Майдане в Киеве 18
февраля 2014 от четырех пулевых ранений.
Программист компании GlobalLogic. На момент
смерти Сергею было 32 года, его жена
Светлана находилась на 8-м месяце
беременности.


3. Васільцов Віталій Валерійович (16.11.1977-18.02.2014)
Київська обл.. Нар. - Хмельницька обл..



# 4. Веремій В'ячеслав Васильович (22.02.1980-18.02.2014)
Київ

___"... ТИ НАПИШЕШ НАМ З НЕБЕС ВИСОКИХ"___

– Що нового там, на небі, друже Славцю?
Розкажи-но, нам цікаво, нам це треба.
Чи безкрає ваше чисте віще небо?
Як там ангели співають Богу «Слався!»?

Чисте небо… чисте місто… чиста совість –
Все, як мріяв ти, Небесний Воїн Світла,
І служив для того людям, в серце мітив
Словом правди, і писав нащадкам повість

Тим життям коротким, що відміряв Строгий.
(… А надій і мрій в любові-орхідеї,
Що ростив ти для синочка і для неї!..)
– То про що твій репортаж останній, з Богом?

Влади там потвори в чорному не мають?
Не болить душа, не плаче: «Ой, загину!»?
Не стріляють в вас на небі, не вбивають
Ні з-за рогу, ні впритул, ні підло в спину?

– Тут любові і братерства – чисті роси,
А для праведників – спів небесний лине!
… Тільки б ще твоє тепло відчуть, хороша!
І тебе в обійми, сонце моє, сину!..

– Знай: не марним був той бій зі Злом, що впало
На каштанові* алеї твого міста!
… Лиш в синочка звірі тата відібрали –
Та не вбили в душах силу Божих істин!

Ти й на небі, вірю, робиш те, що вмієш –
В Віщі Книги Доль і наших вчинків добрих
Репортаж свій пишеш, друже Веремію.

Так з Любові** вироста любові обрій.
---------
* символічно: Вячеслав народився в Києві, жив на Троєщині, на вулиці Каштановій
** «Бог є Любов», – Любов – це ім’я найкраще, найповніше розкриває істину Божої сутності, і вона, вселенська Любов є
початком і нашої, людської, котра має з благості Всевишнього запанувати на всій Землі і, нарешті, покласти край злу і
насиллю. Чи не заради цього були принесені в жертву на вітар перемоги життя Героїв?!
***

Веремій В'ячеслав, дати життя
22 лютого 1980 – 19 лютого 2014.
Киянин, журналіст, людина, чоловік, тато…– і тепер навічно Громадянин Києва, міста нашого древнього…
Мав вищу освіту, писав про рідне місто, працював у різних виданнях, остання робота - газета «Вести».
Загинув на одній з вулиць столиці від рук нелюдів-«тітушок», виконуючи свої журналістські обов’язки.
Був одружений зі Світланою Кирилаш; сиротою лишився син Максимко…
Указом від 21 листопада 2014 року нагороджений орденом «Золота Зірка», удостоєний звання Героя України (посмертно).


5. Ворона В'ячеслав Миколайович (22.12.1981-09.03.2014)
Київ



# # 6. Гаджа Петро Миронович (13.07.1966-22.03.2014)
Київ. Нар. – Закарпатська обл.. Мати – Полтавська обл..

___У нас двосотий___

У нас "двосотий". Не в Афгані,
Де пил часів сліпить у очі.
На Інститутській, на Майдані...
Дивлюсь-і вірити не хочу...
Не чуть вже пострілів із місяць,
Верба бруньками зайнялась...
Спіткало Восьму Сотню лихо-
Помер Петро. Легені газ
Його убив. Тоді, боями,
Ніхто й подумати не міг,
Щоб, в перемозі над катами
Шалений рок його настиг.
Пробач Петро. Ти вмер. Ми жИві.
Та як у Біблії слова-
Петро- ти камінь. І щасливий
Що скресне Воля ще нова,
Якої ти, могутній кремінь,
Для нас підвалини заклав.
То спочивай собі на небі.
А ми продовжим. Час настав.


# 7. Дворянець Антоніна Григорівна (23.03.1952 - 18.02.2014)
Чорнобиль

___АНТОНІНІ ДВОРЯНЕЦЬ - "БАБУСІ" НЕБЕСНОЇ СОТНІ___

Щодня тривожної пори,
Рюкзак налаштувавши вранці,
Із передмістя Бровари
Ти поспішаєш до майданців.
Знайому постать, погляд, сміх
Усі так щиро зустрічають:
«Тут, хлопці, вистачить на всіх!
Зігрійтеся гарячим чаєм!»
Ти наймирніша у строю,
Та по-звірячому одразу
Впадуть на голову твою
Кийки «донецького спецназу».

… На стінці вишитий «Кобзар»
Та рушників краса нетлінна…
Небесна Сотня - вище хмар –
І разом з ними Антоніна!
Навшпиньки тягнеться до зір
Найменша внученька трирічна…
Бабуся там твоя, повір!
А на землі їй - слава вічна…
История cоздания стихотворения:
18 лютого, під час атаки на мирних людей
«Беркут» відібрав життя активної
та сильної духом броварчанки Антоніни
Дворянець. Їй було 62 роки. Озвірілі
спецпризначенці залишили українську
сім’ю без турботливої дружини, чуйної матері
та дорогої бабусі. Її тіло упізнали
за посвідченням ліквідатора аварії на ЧАЕС.


8. Кіщук Володимир Юрійович (25.02.1956- 18.02.2014)
Київська обл.. Нар. - Запорізька обл.

___ПАМ'ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ. ВОЛОДИМИРУ КІЩУКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ___

Знову "кача пливе по Тисині"
І майдан мерехтить від свічок,
Та тепер не несуть домовини,
Тільки пам'ять, мов клин журавлиний,
Шлях торує до вічних зірок.

...Він в житті був своїм, а не гостем.
Лиш ступила біда на поріг,
Стало все зрозуміло і просто:
На майдан! За свободу боротись!
Він інакше вчинити не міг.

Біля Ради палаючі шини.
Шлях до волі крізь дим і вогонь.
Володимир, рішучий, нестримний,
Став на захист своєї країни.
Тільки куля спинила його.

Як підкошений впав на бруківку.
Ще свідомий лежав горілиць,
Ще побачив червоного цівку,
"Ще не вмерла..." Та вже не до співу...
Все життя промайнуло за мить.

Що він бачив в останню хвилину?
Може, зграю знайомих лелек,
Що летять навесні в Україну,
Чи кохану до болю дружину,
Чи в дитинство зворотній білет.

Може, бачив стривожену матір,
Розуміючись з нею без слів,
Може, ще намагався згадати,
Як батьків заховали за ґрати
За любов до своєї землі.

Може, бачив червону калину,
До якої біжить босоніж,
Чи велику щасливу родину,
Двох онуків, двох дочок і сина,
Чи згадав недописаний вірш...

Нам про це не дізнатись ніколи,
Що він бачив за крок до зірок...
Потім діти вивчатимуть в школі,
Хто віддав найдорожче за волю,
Хто він є, України герой.

Час безсилий! Пишаємось тими,
Хто вказав до майбутнього шлях!
Не вмирають герої! Живими
Залишаються в наших серцях!
Світла пам'ять, Кіщук Володимир!


# 9. Кульчицький Володимир Станіславович (25.07.1949- 18.02.014)
Київ

___Кульчицький Володимир. Куля в серце___

Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки, що мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – в сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…
История cоздания стихотворения:
Незнайома мені людина. Але зачепила до сліз
ота смерть батька від кулі на
очах у сина...

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1397

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.
Ты путь закончил в тридцать три
И, как Христос, погиб за правду,
Твои все прожитые дни
В тот час за Родину пошли,
Не требуя взамен награду. - последние три строки не удачны... и по конструкции и по по смыслу..не четко..путано..слабо. "Все" - затычка для ритма

Шла революция в огнях,
Вся взбунтовалась Украина, - вся затычка для ритма
Ты шел под пулями в боях,
Свой ускоряя твердый шаг, - свой - затычка для ритма,чей же еще шаг он мог ускорять?
Как Богом посланный мессия.

Майдан ревел, блестела кровь, - блестела не подходитю...неудачное прилагательное выбрано
Гудели нервы от накала,
Ты защищал свой рОдной дом,- кровь-дом плохая рифма
Который жил под сапогом - дом не может жить, тем более под сапогом
Кремлем нам данного вандала. - плохая инверсия. И опять же - мы это чмо сами выбирали. Да, он был угоден кремлю..но до него все кроме Ющенка были тоже прокремлевские.

Ты не стонал под звук войны, - стонать под звук войны не четкая мысль, которая кажется не уместной красивостью
Не прятался, как вошь, за спины, - вошь таки прячется не совсем за спины..лучше уж - тля
И на бегу раны свои, - ранЫ - сбой
Как сын своей святой земли,
Лечил в бою под грохот мины. - раны лечить на бегу- гротеск

В Небесной Сотне ты теперь
И Богу служишь так же верно,
Ты наказал собою смерть,
И убежал трусливо зверь,
Колокола звенят победно.

А жизнь по прежнему течет,
Своей волной нас накрывает, - чьей еще может накрывать? своей - затычка для ритма
А Бог дает нам снова плот - я категорически против слова плот в контексте боев
И в бой за Родину зовет,
И наши души очищает. - накрывает-очищает грамматическая рифма.
2015-04-03 11:48:25
Відкоригований автором вірш:
=========================

8. Кіщук Володимир Юрійович (25.02.1956- 18.02.2014)
Київська обл.. Нар. - Запорізька обл.

___ПАМ'ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ. ВОЛОДИМИРУ КІЩУКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ__

Знову "кача пливе по Тисині"
І майдан мерехтить від свічок,
Та тепер не несуть домовини,
Тільки пам'ять, мов клин журавлиний,
Шлях торує до вічних зірок.

...Він в житті був своїм, а не гостем.
Лиш ступила біда на поріг,
Стало все зрозуміло і просто:
На майдан! За свободу боротись!
Він інакше вчинити не міг.

Біля Ради палаючі шини.
Шлях до волі крізь дим і вогонь.
Володимир, рішучий, нестримний,
Став на захист своєї країни.
Тільки куля спинила його.

Як підкошений впав на бруківку.
Ще свідомий лежав горілиць,
Ще побачив червоного цівку,
"Ще не вмерла..." Та вже не до співу...
Все життя промайнуло за мить.

Що він бачив в останню хвилину?
Може, зграю знайомих лелек,
Що летять навесні в Україну,
Чи кохану до болю дружину,
Чи в дитинство зворотній білет.

Може, бачив стривожену матір,
Розуміючись з нею без слів,
Може, ще намагався згадати,
Як батьків заховали за ґрати
За любов до своєї землі.

Може, бачив червону калину,
До якої біжить босоніж,
Чи велику щасливу родину,
Двох онуків, двох дочок і сина,
Чи згадав недописаний вірш...

Нам про це не дізнатись ніколи,
Що він бачив за крок до зірок...
Потім діти вивчатимуть в школі,
Хто віддав найдорожче за волю,
Хто він є, України герой.

Час безсилий! Пишаємось тими,
Хто вказав до майбутнього шлях!
Не вмирають герої! Живими
Залишаються в наших серцях!
Світла пам'ять, Кіщук Володимир!
2015-03-26 17:45:54
Я не впевнена..краще хай Оленка гляне, ось ці рядки: Хто віддав найдорожче за волю,
Хто він є, України герой.

Мені здається, що краще буде: як платили життями за волю, хто він є Україіни герой. Не можу сформулуювати, але дряпає мене тут перше хто.. я здається, тут якраз доречне узагальнення, бо вивчати таки будуть про всіх сто.
Оленко, чисто граматично все вірно в цьому місці:
Потім діти вивчатимуть в школі,
Хто віддав найдорожче за волю? - в мене прямо чується про тих хто..вивчатимуть про кого? Про тих хто..вивчатимуть біографію..і рядок можна так зробити: вивчатимуть в школі біографії наших героїв і тд. Але не впевнена. Глянь ще ти, може все добре, а в мене щось суб'єктивне...
2015-03-27 10:28:01
Нато, твоя "чуйка" тебе не підвела. Тут справді неповне речення. І нема саме цих слів, що й тобі їх не вистачає. Я бачила, але не стала на ньому акцентувати увагу, бо це не помилка. Але якщо мені як мовнику це нічого, то іншим справді може видатися незвичним і навіть неправильним. Тому я підтримую тебе. Краще ці рядки переробити.
2015-03-27 10:41:34
мене щей дряпнуло двічі повтор - хто...такая не дуже гарна анафора вийшла... Дякую, Оленко. Значить тут еліпс, частина слів, що легко зчитується між слів... Таке припустимо в поезії. Але анафору я б таки радила забрати автору. Оце хтокання не гарно і все...
2015-03-27 10:45:36
тут ще бачиш яка штука, Наталю, з оцим "хто": як його сприймати. Чи як "хто" у значенні "всі", чи як конкретно герой, якому привсячено вірш. Чи одне так, а інше - по-іншому...
Тому все ж таки треба переробити...
2015-03-27 11:10:03
Пропоную таку редакцію:

Нам про це не дізнатись ніколи,
Що він бачив за крок до зірок...
Потім діти вивчатимуть в школі,
Як віддав найдорожче за волю
Кожен син України, герой.
2015-03-27 12:39:18
якось мені не дуже подобається...
Герой - оце слово в кінці "бовтається" саме по собі...
зараз спробую щось придумати.
Авторе, Ви теж ще якісь варіанти пропонуйте, будь ласка.
2015-03-27 12:46:33
ну ось, приміром, так:

Нам про це не дізнатись ніколи,
Що він думав за крок до зірок...
Потім діти вивчатимуть в школі,
Як боролись герої за волю,
Показавши звитяги урок.

Подумаю ще.
2015-03-27 13:18:00
Дякую, Олено!
Мені слово "урок" не видається підходящим. Навряд чи герой думав давати уроки. І хіба урок показують?
Може так:

Нам уже не дізнатись ніколи
Про сплетіння героя думок...
Потім діти вивчатимуть в школі,
Як у битві за щастя і волю,
Він зробив свій до вічності крок...
2015-03-27 15:53:49
мала на увазі, що вони своїм життям навчили нас тому, як треба жити, показали приклад, це й буцуло для нас уроком.

Але Ваш варіант набагато кращий. Тільки після волю кому приберіть.

Ви молодець!
2015-03-27 18:11:11
Виклав у себе на сторінці чергову версію вірша з урахуванням зауважень:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47807&poem=165046
2015-03-30 13:18:18
# 1. Бачинський Ігор Володимирович (30.11.1983-25.02.2014)
Київська обл..

___ОГОНЬ СВОБОДЫ___

Кипит Майдан: стрельба и взрывы,
Несется крик со всех сторон,
К свободе громкие призывы,
Средь них проклятия и стон.

Как будто тень Армагеддона (кома не потрібна)
Накрыла площадь черной мглой: (так доречніше)
Не виден свет, не слышно звона
Колоколов, лишь сердца бой. (сердца биение, у слова БОЙ другое значение)

И в бурном гневе благородном (запятая не нужна)
За Украину – все горой. (Крапка або двокрапка)
И стар и млад в борьбе народной,
Как гренадеры, стали в строй.

И с ними был парнишка смелый -
С гурьбой таких же смельчаков
Сражался с «Беркутом», всецело
Проникшись духом казаков. (пунктуацию подкорректировала)

Он Украиной жил и верой,
Мечтал о будущем большом,
Он стал ее живым примером –(ее – она - это кто? Украина, наверное. Но впереди там есть и вера еще…)
Бойцом, заступником, щитом.

Отца и матери не зная,
Рос Игорь, жизни боль вкусив. (точка либо точка с запятой, потому что предложение выходит очень уж перенасыщенным деепричастными оборотами – целых три. Многовато!)
И, цену счастья понимая, (запятая пропущена)
Был в дружбе верен, справедлив.

Не мог мириться он с бесправьем:
И силы есть, и молод век. (либо точка, либо к запятой добавьте тире – для выразительности)
Судьбу исполнил делом правым (запятая не нужна)
Как настоящий человек.

Себя ни капли не жалея,
«Во имя» жертвуя собой,
Огнем свободы пламенея,
Погиб парнишка как герой…(не нужна запятая)

Сегодня «Сотню» поминаем, (зачем кавычки?)
Цветами плачет обелиск, (не могу представить картинку)
А в небе радугой сияет (И – нет логики, заменила на А. Выходит, что на земле поминаем Сотню, А на небе в это время лик Мадонны. Хотя грустный лик – сияет радугой…хммм…
Святой Мадонны грустный лик.

Мы будем помнить вас, родные,
И всех, кто свой исполнил долг. (Точка)
А те, кто жив остался, ныне (не нужна запятая)
В бою, чтоб смерч войны умолк. (смерч умолк – как-то не очень…)

Пусть Бог хранит сынов великих,
Страну на мир благословит,
Чтоб подвиг этот светлоликий (запятая не нужна. Подвиг светлоликий – тоже мне не нравится)
Был не напрасен, не забыт.
2015-03-26 13:11:03
Не спорю, но попытаюсь оправдать свое видение. Барабанный БОЙ, битье, стук в барабан; вид или род битья. Почему это нельзя применить к СЕРДЦУ? Помню со школы, что перед КАК ставится запятая, сравнительный оборот. Разве, что есть исключения?
2015-03-26 13:39:19
Ладно, с еЕсли словом КАК начинается сравнительный оборот, то запятая, безусловно, нужна. Но здесь другой случай.
Вот, например, эта строчка:
Погиб парнишка как герой.
_____
Смотрите ниже. Ваш случай можно объяснить п.1 или п.5.
_____
Постановка запятой перед союзом КАК

Запятая перед союзом КАК ставится в трех случаях:
1. Если этот союз входит в обороты, близкие по роли в предложении к вводным словам, например: КАК ПРАВИЛО, КАК ИСКЛЮЧЕНИЕ, КАК СЛЕДСТВИЕ, КАК ВСЕГДА, КАК СЕЙЧАС, КАК НАРОЧНО, КАК НАПРИМЕР, КАК ТЕПЕРЬ: Утром, как нарочно, начался дождь;
2. Если этот союз соединяет части сложноподчиненного предложения, например: Мы долго смотрели, как тлеют угли костра;
3. Если в предложении есть обстоятельство, выраженное сравнительным оборотом, который начинается с союза КАК, например: Ее голос звенел, как самый маленький колокольчик;
Обратите внимание: если предложение продолжается после оборотов с союзом КАК, то необходимо поставить еще одну запятую в конце оборота. Например: Внизу, как зеркало, блестела вода; Мы долго смотрели, как тлеют угли костра, не в силах оторваться от этого зрелища.
Не обособляются обороты с союзом КАК в пяти случаях:
1. Если оборот с союзом КАК в предложении выступает в роли обстоятельства образа действия, например: Тропинка извивалась как змея. В таких случаях оборот с КАК можно заменить наречием (ПО-ЗМЕИНОМУ) или существительным в творительном падеже (ЗМЕЕЙ). К сожалению, не всегда обстоятельства образа действия можно с полной уверенностью отличить от обстоятельств сравнения.
2. Если оборот с союзом КАК входит в состав фразеологизма, например: Во время обеда она сидела как на иголках;
3. Если оборот с союзом КАК входит в состав сказуемого и предложение без такого оборота не имеет законченного смысла, например: Она держится как хозяйка;
4. Если союз КАК стоит между подлежащим и сказуемым (без этого союза там требовалось бы поставить тире), например: Озеро как зеркало;
5. Если сравнительному обороту предшествует отрицание НЕ или частицы СОВСЕМ, СОВЕРШЕННО, ПОЧТИ, ВРОДЕ, ТОЧЬ-В-ТОЧЬ, ИМЕННО, ПРОСТО, например: Они все делают не как соседи или Волосы у нее вьются точь-в-точь как у матери;
Кроме этого, надо помнить, что слово КАК может быть частью составного союза КАК… ТАК И… или ТАК КАК, а также оборотов С ТЕХ ПОР КАК, С ТОГО ВРЕМЕНИ КАК, ПО МЕРЕ ТОГО КАК, КАК МОЖНО МЕНЬШЕ (БОЛЬШЕ) и др. В этом случае, естественно, запятая перед КАК тоже не ставится, например: Все окна как в барском доме, так и в людских отворены настежь (Салтыков-Щедрин). Он не взял с собою котлеты на завтрак и теперь жалел об этом, так как ему уже хотелось кушать (По Чехову
2015-03-26 13:54:56
Ой, начало ответа ушло куда-то...
Начиналось так:
Ладно, по поводу боя пусть кто-то еще выскажется. Может и правильно. Просто в отличие от барабанного боя это слово в сочетании с сердцем я ни разу не встречала, и поэтому для меня оно звучит странно.
2015-03-26 14:00:19
Спасибо за расширенный ответ!
2015-03-26 14:01:25
опять в спешке наделала помарок. Отсутствие запятой в предложении
Погиб ппарнишка как герой объясняется п.1 - это обстоятельство образа действия.
Погиб КАК? Каким образом? - Как герой.
Очень похож п.3 ( не 5). Их часто путают. В Вашем предложении есть сказуемое - погиб, поэтому п.3. нам не подходит).
2015-03-26 14:03:35
Доброго дня. Як тут справи?
Якщо, Ірино, відкоригуєте, то скопіюєте і виставите тут для повторного перегляду.
Дякую, Лено і Ірино. Успіхів.
2015-03-26 17:54:05
Лєно, погляньте, будь ласка вище на відкоригований вірш.
Дякуємо.
2015-03-26 17:56:03
сердца бой лучше заменить на пульса бой, но тут не критично. Чуть двузначность получается при прочтении строки из-за двух существительных рядом -сердца бой- можно подумать, что это именно бой( не удары сердца) а настоящий, драка. Образ такой вот.. Чуть царапает,но не критично. Если автор против замены на пульса - пусть остается.
2015-03-27 10:30:32
Спасибо, я не против пульса. Куда поместить отредактированный стих?
2015-03-27 12:36:36
Ир, наверное правки к себе на страницу надо вносить. Оттуда уже перенесем дальше.
2015-03-27 14:57:34
Дякуємо коректорам і автору. Обговорення перенесено в папку Коректура 2.
(скопійовано зі сторінки автора)
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&poem=165924
2015-03-30 17:44:12
# 1. Бачинський Ігор Володимирович (30.11.1983-25.02.2014)
Київська обл..

Украинский вариант.

___ВОГОНЬ СВОБОДИ___

Кипить Майдан: емоцій злива,
Лунає крик з усіх сторін -
До волі заклики сміливі
Крізь стогін і прокляття грім.

Неначе тінь Армагедону
Примарним вкрила все плащем:
Став чорним день, не чути дзвону
У храмах, лише серця щем.

Народ у справедливім гніві
За правду прагне у двобій:
І стар, і млад в душі пориві,
Як гренадери, стали в стрій.

На площі був хлопчина жвавий
З юрбою друзів-хлопчаків,
І з «Беркутом» у бій кривавий
Вступив нащадок козаків.

І гріла віра в Україну,
В яскраву велич майбуття.
Живим став прикладом країни -
Бійцем за цінності життя.

Не бачив Ігор батька й мати,
Зарано долі біль пізнав;
Він прагнув щастя, вдачу мати,
Та справедливості бажав.

Не міг миритися з бесправьям:
І сили є, і юний вік, -
Прославив долю ділом правим
Як вже дорослий чоловік.

Без думки про винагороди,
«В ім'я» б'ючись відважно, він
Вогнем палаючи свободи,
Загинув як герой і син…

Як син своєї України,
Святих красот її землі:
Де монастирські є святині,
Що залишають слід в душі.

Сьогодні Сотні поминання.
Молитва - в неба куполи.
Ми віримо - людським благанням
Герої спокій віднайшли.

Хай бережуть небесні сили
Синів великих, рідний дах,
Щоб подвиг цей ми всі зуміли
Закарбувати у серцях.
2015-04-01 12:00:11
___Замена 9 катрена___

Як син своєї України,
Святих красот її землі:
Де монастирські є святині,
Духовні спадки чималі.
2015-04-02 12:21:50
О,на українській краще)

Кипить Майдан: емоцій злива,
Лунає крик з усіх сторін -
До волі заклики сміливі
Крізь стогін і прокляття грім. - крізь стогонів й прокляття грім

Неначе тінь Армагедону
Примарним вкрила все плащем: - все - латка.. примарним вкрила світ плащем
Став чорним день, не чути дзвону
У храмах, лише серця щем. - тут треба крутити бо щем не можна чути на слух

Народ у справедливім гніві - спрАведливім- збій, якщо поміняти так: народ у гніві справедливім - все буде гаразд с наголосами
За правду прагне у двобій:
І стар, і млад в душі пориві,- стра і млад треба забирати..русизм
Як гренадери, стали в стрій. - гренадери і влучно- бо таки вони закидали гранатами..в ні( бо основна функція їх була таки підрив будинків... але можна лишити.. якщо вважати що мури влади символічні.

На площі був хлопчина жвавий
З юрбою друзів-хлопчаків, - хлопців=хлопчаків повтор поряд
І з «Беркутом» у бій кривавий - з бЕркутом -збій
Вступив нащадок козаків.

І гріла віра в Україну,
В яскраву велич майбуття.
Живим став прикладом країни -
Бійцем за цінності життя. - ось тут поезії нема, штампи і лозунги..вся строфа мертва

Не бачив Ігор батька й мати, - матір
Зарано долі біль пізнав;
Він прагнув щастя, вдачу мати,
Та справедливості бажав.

Не міг миритися з бесправьям: - безправ'ям
І сили є, і юний вік, -
Прославив долю ділом правим
Як вже дорослий чоловік. - немов дорослий чоловік

Без думки про винагороди,
«В ім'я» б'ючись відважно, він
Вогнем палаючи свободи, - інверсія і відсилання до лозунгу...палаюча свобода -штамп
Загинув як герой і син…

Як син своєї України,
Святих красот її землі:
Де монастирські є святині,
Що залишають слід в душі. - землі-душі дуже погана рима..та й вся строфа якась не дуже пов'язана...тут би лірику дати...

Сьогодні Сотні поминання.
Молитва - в неба куполи. - інверсія погана.. в куполи небес потрібно
Ми віримо - людським благанням
Герої спокій віднайшли.

Хай бережуть небесні сили - небесні повтор з неба...
Синів великих, рідний дах, - не зрозуміла чий дах потрібно берегти небесним силам...
Щоб подвиг цей ми всі зуміли
Закарбувати у серцях.

Треба допрацювати. І таки на українській. Набагато мелодійніше вийшло
2015-04-03 11:37:31
Відкоригований автором вірш:
=========================

___СИН УКРАЇНИ___

Кипить Майдан: емоцій злива,
Лунає крик з усіх сторін -
До волі заклики сміливі
У прагненні до кращих змін.

Неначе тінь Армагедону
Примарним вкрила світ плащем:
Став чорним день, не чути дзвону
У храмах, в грудях серця щем.

Народ зірвавсь в безодню гніву,
За правду рветься у двобій:
В душі єдиному пориві,
Як гренадери, стали в стрій.

На площі був хлопчина жвавий
В юрбі нових товаришів,
У бійку з «Беркутом» криваву
Вступив нащадок козаків.

Час плинув як в секундомірі.
В полум'ї гартувалась сталь
Твердих стремлінь. Він дуже вірив,
Що світлих мрій він сам коваль.

Не бачив Ігор батька й матір
Зарано долі біль пізнав;
Він прагнув щастя, вдачу мати,
Та справедливості бажав.

Не міг миритися з безправ'ям:
І сили є, і юний вік, -
Прославив долю ділом правим
Немов дорослий чоловік.

Без думки про винагороди,
«В ім'я» б'ючись відважно, він
Йдучи завзято до свободи,
Загинув як герой і син:

Як син своєї України,
Святих красот її землі:
Де монастирські є святині,
Духовні спадки чималі.

Де краєвидів дивна сила,
Що іноді бракує слів,
Й натхнення виростають крила
Як чути український спів.

Сьогодні Сотні поминання -
Небесні сяють куполи.
Ми віримо - людським благанням
Герої спокій віднайшли.

Хай захистять нас Вищі Сили!
Пошлють країні мирний шлях,
Щоб подвиг цей ми всі зуміли
Закарбувати у віках.
2015-04-08 13:12:37
Ірино, даний вірш мені більше сподобався, ніж попередній. Переношу його в Коректуру 3.
2015-04-08 16:34:18
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&poem=163479
2015-04-08 16:39:21
У нас двохсотий
(пам’яті Петра Гаджі)

У нас "двохсотий". Не в Афгані,
Де пил часів сліпить у очі.
На Інститутській, на Майдані...
Дивлюсь - і вірити не хочу...
Не чуть вже пострілів із місяць,
Верба бруньками зайнялась...
Спіткало Восьму Сотню лихо -
Помер Петро. Легені газ
Його убив. Тоді, боями,
Ніхто й подумати не міг,
Щоб, в перемозі над катами
Шалений рок його настиг.
Пробач Петро. Ти вмер. Ми жИві.
Та як у Біблії слова -
Петро - ти камінь. І щасливий
Що скресне Воля ще нова,
Якої ти, могутній кремінь,
Для нас підвалини заклав.
То спочивай собі на небі.
А ми продовжим. Час настав.
********************
Гаджа Петро Миронович родом із Рахова Закарпатської області. Проживав у Києві, на Преображенській вулиці.
Незважаючи на слабке здоров'я, був на Майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив до 8-ої сотні. Під час подій під Верховною Радою наковтався газу. Товариші хотіли дати респіратор. Він сказав: «Беріть собі, а я і так хворий». В кінці лютого потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. За кілька днів до смерті залишив лікарню, збирався до санаторію, але 22 березня помер.
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
*************************
ВІРШ ВИПРАВЛЕНИЙ АВТОРОМ
2015-03-21 19:03:10
В мене таки не зчитується образ верби,що зайнялась бруньками... Не найшла такого значення слова ніде... щось місцеве. Але образ не має у всіх зчитуватись, на це він і образ. Якщо нікого не дряпає,то залишити і не мучити автора. Гляньте, дівчата, ще ви.
А ось рима на грані фолу: місяць-лихо...
І в перших чотирьох рядках таки нема альтернансу, а надалі він є кругом.
Можна так переобити:

У нас "двохсотий". Не в Афгані,
Де очі пил часів сліпить.
На Інститутській, на Майдані
перевернувся світ за мить...
Вже з місяць було майже тихо
і тд. Якось так...
2015-03-27 10:38:14
"сліпить У очі" - неправильно. Сліпить (кого? що?) очі (без прийменника)

про вербу з бруньками схильна підтримати Наталю.

Легені газ його убив - інверсія невдала.

Щоб в перемозі над катами (після щоб кома не потрібна)
Шалений рок його настиг.
та й все речення про рок, який настиг героя в перемозі (не в боротьбі) за змістом не дуже...

Пробач, Петро - кома перед звертанням.

Та як у Біблії слова: (двокрапка правильніше)
Петро - це камінь. Ти щасливий,
Що скресне Воля ще нова,(сподобався рядок!)
Якої ти, могутній кремінь,
Для нас підвалини заклав.
То спочивай собі на небі.
А ми продовжим. Час настав.

2015-03-27 12:57:24
а ще я б замінила ось у цьому рядку:
Та є у Бібілії слова:
Петро - це камінь. Ти щасливий
і т.д.
2015-03-27 13:00:06
Відкоригований автором вірш:
=========================


# 1. Бачинський Ігор Володимирович (30.11.1983-25.02.2014)
Київська обл..

___ОГОНЬ СВОБОДЫ___

Кипит Майдан: стрельба и взрывы,
Несется крик со всех сторон,
К свободе громкие призывы,
Средь них проклятия и стон.

Как будто тень Армагеддона,
Накрыла площадь черной мглой,
Не виден свет, не слышно звона
Колоколов, лишь сердца бой.

И в бурном гневе благородном,
За Украину – все горой,
В одном строю, в борьбе народной,
И грешный рядом, и святой.

И с ними был парнишка смелый
С гурьбой таких же смельчаков,
Сражался с «Беркутом», всецело,
Проникшись духом казаков.

Он Украиной жил и верой,
Мечтал о будущем большом,
Он стал ее живым примером -
Бойцом, заступником, щитом.

Отца и матери не зная,
Рос Игорь, жизни боль вкусив,
И цену счастья понимая,
Был в дружбе верен, справедлив.

Не мог мириться он с бесправьем:
И силы есть, и молод век,
Судьбу исполнил делом правым,
Как настоящий человек.

Себя ни капли не жалея,
«Во имя» жертвуя собой,
Огнем свободы пламенея,
Погиб парнишка, как герой…

Сегодня «Сотню» поминаем,
Цветами плачет обелиск,
И в небе радугой сияет,
Святой Мадонны грустный лик.

Мы будем помнить вас, родные,
И всех, кто свой исполнил долг,
А те, кто жив остался, ныне,
В бою, чтоб смерч войны умолк.

Пусть Бог хранит сынов великих,
Страну на мир благословит,
Чтоб подвиг этот светлоликий,
Был не напрасен, не забыт.
2015-03-12 13:03:10
Дякую. )
2015-03-11 19:45:33
Слідкуйте на цій сторінці за інформацією.
2015-03-11 20:07:23
Відкоригований автором вірш:
=========================

# 2. Бондарев Сергій Анатолійович (24.11.1981 -18.02.2014)
Київ. Нар. – Донецька обл.. Краматорськ

___ПУТЬ___


Бондареву Сергею Анатольевичу из Небесной Сотни
ПУТЬ

Ты путь закончил в тридцать три
И, как Христос, погиб за правду.
Горели пламенем костры,
Пошли за Родину cыны,
Не требуя взамен награду.

Рождалась нация в огнях,
С колен вставала Украина,
Ты шел под пулями в боях,
Свой ускоряя твердый шаг,
Как Богом посланный мессия.

Майдан ревел, кипела кровь,
Гудели нервы от накала,
Ты защищал свой святой дом,
Который занят был врагом,
Кремлем нам данного вандала.

Ты не стонал под звук войны,
Не прятался, как вошь, за спины,
И на бегу раны свои,
Как сын своей святой земли,
Лечил в бою под грохот мины.

В Небесной Сотне ты теперь
И Богу служишь так же верно,
Ты наказал собою смерть,
И убежал трусливо зверь,
Колокола звенят победно.

А жизнь по прежнему течет,
Своей волной нас накрывает,
А Бог дает нам снова плот
И в бой за Родину зовет,
И наши души очищает.
История cоздания стихотворения:
Бондарев Сергей Анатольевич, Киев /
Донецкая область, город Краматорск. Родился
24.11.1981 года. Погиб на Майдане в Киеве 18
февраля 2014 от четырех пулевых ранений.
Программист компании GlobalLogic. На момент
смерти Сергею было 32 года, его жена
Светлана находилась на 8-м месяце
беременности.
2015-03-11 19:31:20
Відкоригований автором вірш:
=========================

# 1. Бачинський Ігор Володимирович (30.11.1983-25.02.2014)
Київська обл..

___ОГОНЬ СВОБОДЫ___

Кипит Майдан: стрельба и взрывы,
Несется крик со всех сторон,
К свободе громкие призывы,
Средь них проклятия и стон.

Как будто тень Армагеддона,
Накрыла площадь черной мглой,
Не виден свет, не слышно звона
Колоколов, лишь сердца бой.

И в бурном гневе благородном,
За Украину – все горой,
И стар и млад в борьбе народной,
Как гренадеры, стали в строй.

И с ними был парнишка смелый
С гурьбой таких же смельчаков,
Сражался с «Беркутом», всецело,
Проникшись духом казаков.

Он Украиной жил и верой,
Мечтал о будущем большом,
Он стал ее живым примером -
Бойцом, заступником, щитом.

Отца и матери не зная,
Рос Игорь, жизни боль вкусив,
И цену счастья понимая,
Был в дружбе верен, справедлив.

Не мог мириться он с бесправьем:
И силы есть, и молод век,
Судьбу исполнил делом правым,
Как настоящий человек.

Себя ни капли не жалея,
«Во имя» жертвуя собой,
Огнем свободы пламенея,
Погиб парнишка, как герой…

Сегодня «Сотню» поминаем,
Цветами плачет обелиск,
И в небе радугой сияет,
Святой Мадонны грустный лик.

Мы будем помнить вас, родные,
И всех, кто свой исполнил долг,
А те, кто жив остался, ныне,
В бою, чтоб смерч войны умолк.

Пусть Бог хранит сынов великих,
Страну на мир благословит,
Чтоб подвиг этот светлоликий,
Был не напрасен, не забыт.
2015-03-11 20:05:42

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ".
Рецензия от:
Владимир Роберта
2024-03-28 20:20:20
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все.
Рецензия от:
Азинелло
2024-03-28 20:15:41
Мені сподобалось,дякую)
Рецензия от:
Сніжана Назаренко
2024-03-28 20:11:09
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.