Нет статуса
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-12 11:07:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Критика. Вірші про Героїв Небесної Сотні з Львівської області. ІІ част.

11. Ільків Богдан Іванович
(03.07.1962 – 22.02.2014)
Львівська область, Пустомитівський район,
смт. Щирець
  ......................................... Сергій Філь                                  
З Україною в серці
Він, здавалось, звичайна людина –
Дім, робота і все, як у всіх,
Двоє дочок, кохана дружина,
Та вчинити не кожен би зміг

Так, як він – там, де кулі свистіли,
До свободи прокласти свій шлях
Та покласти і душу, і тіло
З Україною в серці й думках.

Побратими його все питали:
- Маєш захист хоча би якийсь?
Жартував він, можливо, невдало:
- Є для захисту три кожухи!

Вража куля Богдана прошила,
Був занадто нерівним той бій.
За життя він чіплявся щосили
У лікарні дві довгих доби.

Він ще встиг подзвонити дружині
І сказав: – Захищав я добро.
Все, що міг, я віддав Україні.
Бережи...
І замовк наш герой...

Світла пам'ять рікою поллється,
Пил ніколи не вкриє Майдан.
Він залишиться в кожному серці,
України герой – наш Богдан!

      Богдан Ільків – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
      Востаннє Богдан поїхав до Києва у вівторок, 18 лютого, увечері. Мав бути на роботі, однак його начальник знайшов заміну. Його питали: «Чи маєш ти якийсь захист?» На що він віджартовувався, що «всього лише три кожухи». Притім запевняв, що за нього не варто хвилюватися, бо займає не першу, а другу лінію оборони.
      Ніч на четвер, 20 лютого, Богдан чергував на барикадах. Близько п'ятої ранку пішов відпочивати. А вже о восьмій представники Самооборони, які вночі чергували, розбудили і сказали, що потрібна допомога на передовій. Брат пішов туди", — каже Оксана.
       20 лютого снайпер влучив у Богдана на Інститутській. Куля калібру 7,62 зі зміщеним центром ваги вивернула йому нутрощі… Довго дивувалися люди у білих  халатах: як він із такими ранами прожив ще два дні.

12. Корчак Андрій Богданович
(18.071964 – 18.02.2014)
Львівська обл.,
___Вулпекула

13. Коцюба Віталій Миколайович  
(07.07.1982 – 20.02.2014)
Львівська область, Яворівський район,
м. Новояворівськ.

..................................... Віталій Осика
..................................... Ірина Бондар (Лівобережна)

Достойний син великої родини

Там ранок знову б’є у скроні всіх дзвіниць:
                             Герої Сотні, ви – окраса нації,
Хоробрі воїни – країни біль та міць,
                             надія та оплот цивілізації.

Віталію, ти мужній України син,
                             країну-неньку ти закрив собою
Тоді, як над Майданом бив на сполох дзвін,
                           і побратими  кликали до бою.

Червона кров струмками – на чоло…
                         додому вже не вернеться ніколи…
Прощатися  зібралось все село,
                       відкрито плакав батько сивочолий…

Невтішна мати, донечка мала,
                     Назарчик-син, згорьована дружина.
Твоя душа у небо відплила,
                 достойний син великої родини.

       Коцюба В. М. – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
      Любити Україну навчив Віталія прадід, а батько вчив українських пісень і пишатися Україною. В сім’ї діти виховувались в любові і  Божому слові. В дитинстві Віталій плакав, коли йшла Хресна дорога.
      Загинув внаслідок вогнепального поранення у голову, коли без щита і каски біг на допомогу своїм побратимам.

14. Паньків Микола Олександрович
(06.02.1975 – 20.02.2014)
Львівська область,  Пустомитівський  район,  
с. Лапаївка  

........................................ Іван Репетило
Небесної Про Миколу Паньківа

Майдан відшумів, поміняли бруківку,
Останки героїв лежать у землі...
Та в пам'яті ми збережемо довіку
Усіх поіменно, що впали в борні.

Один з тих загиблих – це Паньків Микола,
Що снайперську кулю на себе прийняв.
Він був просто батько, людина чудова –
Майбутнє малечі грудьми захищав!

Майдан все життя поміняв у Миколи –
У Києві й Львові він квапивсь до лав.
Собою запалював інших довкола
Та снайпер-убивця його розстріляв!

Рятуючи друзів під час оборони,
Він київську землю востаннє обняв,
І стягом державним накрили Героя,
Майдан для полеглих про "Качу" співав...

У рідній землі спить довіку Микола,
Пошану віддав йому кожен, повір!
На цвинтарі тихім з'явилась могила –
У Сотню Небесну відбувся набір...

      Паньків М. О. – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
     Микола був застрелений снайпером тоді, коли витягував поранених та вбитих з передової. Без батька залишилось двоє дітей. Говорить мати героя: "Я його просила: Сину не їдь! Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі будуть жити мої діти». Він завжди був на передовій, бо був дуже сміливим. Мабуть тому і записався у «Правий сектор». Олег завжди йшов напролом. Я завжди йому казала: «Сину, вважай».  На що він відповідав: «Скільки того життя» ".
  

14. Сеник Роман Федорович (26.07.1968-25.01.2014)
Львівська обл.

___Прапороносець___

На Майдані революція іде –
український люд відстоює свободу.
Сотню Бойківську під прапором веде
турківський прапороносець, воєвода.

Мужній, сильний і характер вольовий,
а в очах – любов до неньки України.
Він вогонь добра і правди запалив
й між людей поніс, як вітер кураїну.

Полум’ям з’єднав бажання всіх людей.
Влада ж прагне спопелити віру в долю,
вириваючи з розтерзаних грудей
серденько палке й омріяную волю.

Ти загинув, та у пам’яті завжди
будеш жити як герой, прапороносець.
Із небес світити будеш молодим
як зоря добра, як ангел-охоронець.
25.03.2015 р.
_________________________________
Сеник Роман Федорович
26.07.1968 - 25.01.2014
м. Турка Львівської області.

Народився на Яворівщині.
Зростав і навчався у с. Наконечному Другому.
Служив у Югославії у миротворчому контингенті. Був прапороносцем.
На Майдан їздив усього 3 рази. Його зброя - прапор України, на якому був
напис "Турка", за що Романа звали на Майдані Турківський прапороносець.
22 січня 2014 року, перед від'їздом додому, зайшов на вулицю
Грушевського до побратимів. Стояв із прапором на передовій. Снайпер
прострелив плече і куля застрягла в легені.
У 17 лікарні м. Києва його оперували, ампутували руку, та через велику
втрату крові Роман Федорович помер, не приходячи до тями. Помер 25
січня.


# 15. Сольчаник Богдан Зіновійович (25.07.1985-20.02.2014)
Львівська обл., Старий Самбір

___КОРАБЛІ___

__________Кораблям безпечніше в гавані, але їх не для того будують…
____________________________________________Богдан Сольчаник

__________Він покине тебе, з часу пристані
__________Корабель його кудись понесе.
__________Не побачиш більше очей,
__________не почуєш крізь сон посвистувань
__________Там куди він іде, вже ніхто не міряє відстаней
_____________Богдан Сольчаник. Розмова старої і молодої жінки (2008)*

Ти все своє́ дитинство
Робив човни, що гарно
Пливли у водах ванни.**
Та їм було затісно.
В просто́ри щиро прагнув
Твій дух, до волі спраглий, -
Шукати власне місце.

Шукати десь за краєм
Сліди "того-не-знаю-
Чого́», що бути має.
Чи незбагненним раєм.
Чи вже дев'ятим валом...
Ти взявся до штурвалу
Життя, борні і слави.

Такі красиві мрії
В твоїх вітрилах мліли,
Що вітер захмелілий
Розхвилюва́вся в хвилях,
Не зважив власні сили,
Жбурнув на смертні брили
Твій корабель звабливий…

Твій човен невеликий
Ріка із рук гойдала.
Ти плив крізь плач Майдана.
Десь час і відстань зникли,
Де Ле́та протікала.
Не пив, не мив в ній рани.
Ти переплив ті ріки.

Тепер тобі просторо
Пливти в небеснім морі.
Там маяки чи зорі
Ведуть тебе по колу.
Допоки в нас із болем
Народжується воля,
Не вдержить порт Героя.

Пора́ дивитись вгору,
Щоб не ставав він бранцем
Летючого Голландця.
Пора́ сказати слово
Правдиве, одже вчасне.
Знайти наш берег власний
Й не втратити ніко́ли.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ***

____Йди і вір, що хоча б одному з мільона трапиться (допоможе) твій слід
____Коли його покличе небокрай
________________________Богдан Сольчаник. «Дивися прямо,..» (2007)

____Де моя Революція?
____Де завалена барикадами вулиця?
____Де в грязюку пощада втоплена?
____Де моя Революція,
____над тираном поваленим фото зроблено?
________________________Богдан Сольчаник. Де моя революція? (2008)

Час нехтує звично пологими
форматами сонячних днів.
Історія — це хронологія
лише надпотужних штормі́в.
Вже вітер зібрався із силами
Вставай, з ним, небесним, іди
Вже сонце над житніми хвилями
зійшло, "ти не будеш один".
Ось прапор на вітрі розстелений.
Грім стогне на всі голоси́,
Вгорі клубочиться вже темрява,
А прапор — жита́ й неба синь.
Пора знов ставати героями
Пора означає — вже час.
Пора знов писати історію
Настала для кожного з нас.
Він кров'ю на тлі барикадному
Вже першу главу написав.
За ним слід у слід йдуть солдатами
Герої, такі, як він сам.
Та пишуть і кров'ю, і полум'ям
В руїнах розбуджених міст
Новітню Вкраїни історію,
Щоб сонце тут встало колись,
І це всі навколо помітили.
Бо, ні — не за велич ідей,
Не слави заради, не істини.
Вмирають за сонячний день.
І «нашого часу героями»
Стають. Та з кривавим тавро́м
Прекрасний цей час у історії,
Якщо такий в нього герой.

*Богдан Сольчаник писав вірші. Його поетичний доробок вміщено у збірці віршів «Кухні мого покоління», яка вийшла друком
після смерті Богдана в 2014 році.
Також від себе зазначу, що деякі рядки з моєї присвяти продиктовані тими мотивами, які домінують в творчості Богдана
Сольчаника: мотивами боротьби, пошуків та блукань.

**Брат Богдана Сольчаника Степан у одному з інтерв’ю розповів, що в дитинстві Богдан мав захоплення – майструвати човни й
кораблі з різного матеріалу.

***Богдан Сольчаника викладав новітню історію України в Українському католицькому університеті у Львові.


# 16. Топій Володимир Петрович (26.04.1955-18.02.2014)
Львівська обл.

___КРЕЩЁНЫЙ ФЕНИКСОМ___

Над этим домом Феникс бился в крике
самосожженья - во спасение людей.
Но когти Беркута, в агонии безликой,
держали Феникса... И рос огонь смертей!

Но той - единственной, чей голос он услышал
перед дорогой к Господу - домой...
приснился Ангелом. Предстал перед
Всевышним.
Один из Сотни... Феникса - Герой.

......В Судовой Вишне над могилой плачет
птица.
И тихо шепчет имя - ВладимИр.
"Олеся... Лесенька! Я не могу спуститься...
Теперь, я здесь - спасаю этот мир!"
История cоздания стихотворения:
Из интервью Леси Топий: "... пані Леся
заснула. Прокинулася години через
дві від того, що побачила уві сні, як якась
людина у білому піднімалася у
небо..."
_______
ПАМЯТИ ВЛАДИМИРА ТОПИЯ - ГЕРОЯ
НЕБЕСНОЙ СОТНИ, ПОГИБШЕГО В ДОМЕ
ПРОФСОЮЗОВ


# 17. Точин Роман Петрович (06.08.1970-20.02.2014)
Львівська обл..

___СОТНИК З ХОДОРОВА. ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ ___

За гідність піднялись спочатку діти –
Студентська юнь - завзята, полум’яна,
Та як було їх «Беркутом» побито,
Стократно запалав вогонь Майдану!

У час народних сподівань і звершень
Ніхто катам коритися не хоче…
Прибув він на Майдан посеред перших –
Із Ходорова сотник – Роман То́чин.

Будинки гарні міг він будувати,
Порадити, допомогти в ремонті,
А на Майдані зводив барикади,
Бо був тепер на бойовому фронті!

На першій барикаді «Львівська брама»
Стояв Роман на чатах, на сторожі
Холодними безсонними ночами,
Щоб відбивати напади ворожі.

У чорний день, коли, як хижі оси,
Підступно кулі снайперські вражали,
Він побратимів з-під вогню виносив,
Та не вберігся сам від смерті жала…

… Небесна Сотня, як зоря над нами,
Несе священну варту дні і ночі…
Охороняє там небесні брами
Із Ходорова сотник – Роман То́чин…
История cоздания стихотворения:
Роман Точин (6 серпня 1970, Ходорів — 20
лютого 2014, Київ) — активіст
Євромайдану. Убитий снайпером 20 лютого
2014 на вулиці Інститутській у
місті Київ. Боєць Небесної Сотні. Герой
України.


# 18. Ушневич Олег Михайлович (20.06.1982-20.02.2014)
Львівська обл.., Сколе. Нар. Дрогобич


Герою Небесної Сотні, Ушневичу Олегу Михайловичу

Кожному з небесної сотні "Скоро весна мій братику, скоро..."


Скоро весна, мій братику, скоро.
Жовто-блакитна піднялась зоря.
Було так тяжко повірити слову,
Скувати єдину, вірну підкову,
Повірити в те, що куля твоя.

Скоро вже рік ти соколом в небі,
Злетів до чудес, де мати жива.
І Янгол відкрив божественні двері,
І стіл хтось накрив, чекають вечері
Душі людей, що ховала зима.

Скоро весна, мій братику, скоро.
Не марно помер, така долі суть.
Сколівські Бескиди. Річка Опора.
Для тебе, Олеже, рідні простори,
І жовто-блакитні квіти цвітуть.

Скоро вже рік, як час той минає,
Був син у батька, хотів в мирі жить...
Бродить по світу, підкови шукає,
Старий чоловік спокою не має...
Скоро вже рік, як у грудях щемить
20.02.2014
______________________________

Посвячення Ушневичу Олегу Михайловичу(20.07.1982 -20.02.2014)
Він жив в місті Сколе, сам родом з Дрогобича. Дідо і баба воювали в рядах УПА. Мати свою він не знав, вона померла коли
він був ще маленький. По розмовах близьких, він не підтримував якусь політичну силу, він хотів щоб жилося і працювалося
на рідній землі, а не жебраком на чужині. Він одним із перших поїхав до Києва на Майдан. Герой він тому, що сказав "НІ"...і
вирішив боротися за це.
Слава нашій нації. Слава нашим Героям...


= 19. Шилінг Йосип Михайлович (14.03.1952-20.02.2014)
Львівська обл.. Дрогобич

1-й варіант

Думи і роздуми.

"Шукати годі долі кращої,
Десь по світах чужих далеких!
Ми твої діти, Ненько, з пращурів,
Нам жити тут! До нас лелеки
Летять - весну несуть окрилені!
Ми жити вдома гідно мріємо...
Та болем-хмарою накрила ніч
Майдан твій, Україно! Прірвою
Роз'єднують нас корумповані
Щури провладні, розбрат сіючи.
Та сила в єдності! Згуртовано
Всі на Майдані разом діючи,
Ми гідність вибороти зможемо -
Нам вкрай потрібно стати вільними!
Почуй, благаю тебе, Боже мій,
Врятуй нас од пітьми суцільної!
Ми побудуємо найкращую -
Пишаючися Україною!
Я - будівельник, не ледащий я,
Але, спочатку, тут повинні ми
Ворожу силу неприховану,
Знешкодити цивілізовано!"
... Ворожий снайпер вб'є із схованок -
Ним право на життя скасоване!
Підступний ворог - неозброєних! -
Розстрілює прицільним пострілом!
... Небесна Сотня вже за обрієм -
З небесного пильнує простору!
Зникає варта ще удосвіта:
"Не дайте на поталу Рідную!".
Мета одна, як і у Йосипа,-
Здолати лихо це гібріднеє...


...Життя їх на вівтар покладені,
Їх душі вільні і прекраснії -
В ніч миготять зірками ясними...

Не дай нам, Боже, жити - гаслами!
З сумлінням схованим, привласненим,
Таким, що дихає на ладан вже!


Не дай у забуття сповити нам,
Трагедію, де кров пролитую,
Накриє слово гасел фарс!


"Героям слава" - як печаткою...
Як сприйметься уже нащадками,
Прогаяний сьогодні час?!

2-й варіант

"Шукати годі долі кращої,
Десь по світах чужих далеких нам!
Твої ми діти, Ненько, з пращурів,
В твоє коріння –  наше вплетене.


Пригноблені і не окрилені.
Ми жити вдома гідно хочемо.
Та болем-хмарою накрила ніч,
Майдан твій, Україно. Змовчимо:


Як дітям в очі ми подивимось?
Вже молодь до майданів рушила.
І поруч з молодими й сивими,
Незламні стали! Чи під грушою


Я маю захищати з прапором?!
Пробачте донечки... У Києві
Злітало полум'я, мов з кратера,
Здіймався чорний дим, щоб виїло


Ворожі очі, що для пострілів,
Шукали ціль! А ми з молитвами...
Гнав вітер дим увесь із попелом,   
І з поміччю небес - осліплював!


Ми гідність вибороти мусимо -
Тим революція і знакова.
Щоби ганебною спокусою,
Не марив злодій той на Банковій.


Набридло брехунів "покращення"!
Чи ми дурні, чи не розвинені?!
Я - будівельник, не ледаший я...
У злиднях жити не повинні ми!


Ворожу силу неприховану,
Знешкодимо цивілізовано!"...
Ворожий снайпер вб'є із схованок -
Ним право на життя скасоване!


Підступний ворог неозброєних,
Розстрілював прицільним пострілом!
Тут звіром злочинів накоєно -
Не вистачає болю - простору...


...Життя їх - на вівтар покладені.
Не дай нам, Боже, жити - гаслами!!!
З сумлінням схованим, привласненим,
Таким, що дихає на ладан вже...

Шилінг Йосип був мешканцем с. Вороблевичі
Дрогобицького району Львівської області. Народився
він в багатодітній сім’ї – мав
8 братів і одну сестру. Навчався в Бориславському
професійно-технічному училищі. Потім працював
будівельником. Багато
років їздив на заробітки до Італії.
У Йосипа Михайловича завжди була активна життєва
позиція. Ще в часи національного відродження і
боротьби за відновлення
української державності він приймав участь в
діяльності Української Гельсінської Спілки, також був
членом Української
республіканської партії.
Не залишився чоловік осторонь і під час Революції
Гідності. В той страшний кривавий день 20 лютого
2014 року на вулиці
Інститутській в Києві, коли злочинна влада
Януковича вбивала свій народ, Йосип Шилінг також
був там серед інших
протестувальників...

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 669

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Коцюба Віталій Миколайович
Там ранок знову б’є у скроні всіх дзвіниць: - ТАМ - це де? І до чого дзвіниці?
На мою думку, вірш досить сухий і невиразний...Безликий якийсь...

Паньків Микола Олександрович.
Майбутнє малечі грудьми захищав! - чому тільки малечі? Краще було б майбутнє країни чи майбутнє народу...

Рятуючи друзів під час оборони,
Він київську землю востаннє обняв,(обійняв - правильно. Щось треба робити)
І стягом державним накрили Героя,(Знаменом державним - було б краще, бо оте І там недоречне)
Майдан для полеглих про "Качу" співав...

Сольчак Богдан Зіновійович

Твій човен невеликий
Ріка із рук гойдала.
Ти плив крізь плач Майдана. (МайданУ)
Десь час і відстань зникли,
Де Ле́та протікала.
Не пив, не мив в ній рани.
Ти переплив ті ріки.

Тепер тобі просторо
Пливти в небеснім морі.
Там маяки чи зорі
Ведуть тебе по колу.
Допоки в нас із болем
Народжується воля,
Не вдержить порт Героя.

Пора́ дивитись вгору,
Щоб не ставав він бранцем
Летючого Голландця.
Пора́ сказати слово
Правдиве, одже вчасне.(оТже)
Знайти наш берег власний
Й не втратити ніко́ли.

Про цього героя два вірші? Другий кращий, на мою думку. Хоч там теж треба дещо підправити.

З двох віршів про Йосипа Шилінга можна зробити один. І коротший. Завтра гляну.
2016-01-23 00:19:17
19. Шилінг Йосип Михайлович
__
"Шукати годі долі кращої
Десь по світах чужих далеких нам!
Твої ми діти, Ненько, з пращурів,
В твоє коріння – наше вплетене.

І не пригноблені – окрилені
у ріднім краї жити хочемо.
Та болем-хмарою накрила ніч
Майдан твій, Україно. Змовчимо -

Як дітям в очі ми подивимось?
Вже молодь до майдану рушила.
І поруч молоді із сивими -
Незламні стали, непорушливі!

Набридло брехунів "покращення"!
Чи ми дурні, чи не розвинені?!
Я - будівельник, не ледащий я.
У злиднях жити не повинні ми!»

Підступний ворог неозброєних
Розстрілював прицільним пострілом.
... Небесна Сотня вже за обрієм -
З небесного пильнує простору!

Життя їх на вівтар покладені,
Їх душі - вільні і прекраснії -
В ніч миготять зірками ясними...
Не дай нам, боже, жити гаслами!

Не дай у забуття сповити нам
Їх подвих, їхню кров пролитую.
Дай жити гідно, так, як мріяли,
Реальністю, а не надіями!


___
Намагалась максимально зберегти авторські рядки. Проте обидва вірші дуже довгі, багато "води". Тому прийшлося скоротити, причому радикально. Сподіваюся, автор сильно не образиться - я все ж таки з кращих "побуждений"
2016-01-24 22:03:09
Дякуємо, Лєно, за цінний труд, вкладений в даний вірш.
2016-01-26 18:21:22

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Сказати, що вірш мені сподобався, все одно, що нічого не сказати!
Я в захваті! Дякую, Тетяно!

З повагою , Таїсія.
Рецензия от:
Таисия Бадиленко
2024-03-29 17:01:10
Доброго дня, Наталя Володимирівна! Держіть переклад:

КОРАБЛИИК

Той ранок таким був немислимо свіжим,
гойдались росинки вздовж стежки сильніше,
а поблизу хвіртки цвіли маргаритки,
і равлики грілись у ліжечку квітки.

А тут, по калюжі, так легко, відважно
в далекі краї плив кораблик безстрашно
із аркуша ще не старої газети,
в якій друкували поеми поети.

І сонце яскраве, і вітер попутний
вітрило оббризкали вмить перламутром,
Світилися в серці відрадні надії,
і ранок був свіжим, і купчились мрії.

--
Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться!
Рецензия от:
Лисич Валентина
2024-03-29 16:12:04
Така приємна подорож.

А це моє

Не промовляй "помовч, зажди"...
Авторский переклад - "Не говорите мне, потом"

Не промовляй "помовч, зажди".
Ти Прометей в коханні - любий,
У дотиках пульсують груди -
Трояндами тремтять з жаги.

Притулок пташкою знайти,
Росою - проліском багнета.
Здобуток бути назавжди
З козацьким - альфа та омега.

Ще вранці скелю віднайти
Де провокують в мріях хвилі -
Тотем* безодні на стриптиз -
чи в тім пророцтво від Сивіли.

В день судний скинути корсет -
Коханий мій - геть забобони.
Світ дивовижний без кордонів,
Приникшим біля стоп Скарлет.

Не промовляй "помовч, зажди"...

*Тотем* - в данному випадку Посейдон.
22. 02. 2022.


Не говорите мне потом
Потоком чувств, скользящих мимо,
Я женщиной хочу стать, милый,
Цветущей розой за окном,

Синицей в трепетной руке,
Сверкающей росой... Стихией,
Взрывной и павшей на рубеж,
Исполненной казачьей силы.

И полусонной на заре
Прибой послушать говорливый.
Концы ли в воду Пер-Лашез -
О нас в пророчестве Сивиллы:

В день судный скинуть на скамье
С любимым все свои невзгоды -
Сей жизни обнуляя коды,
Распятых в жаждущей Скарлет.

"Не говорите мне, потом"...
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-03-29 16:06:10
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.