Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-14 18:52:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Критика. Вірші про Героїв Небесної Сотні з Львівської області. І част.

# 1. Бльок Іван Іванович (21.07.1973-20.02.2014)
Львівська обл..

___Ти плач, козаче, плач___

Хлюпоче Верещиця. Спека. Тиша.
У мареві дрімає Городок.
Завмерло все. Лиш хвиля м’яко лиже
Бурштинового кольору пісок.

«Тьох-тьох,» – то молоток ляка полудень.
Це гойдалку чіпляє до верби
Івашко Бльок. Вдихнув на повні груди:
«Гайда, малеча! Всі, гайда сюди!»

Ось гойдалка снує між берегами,
Під нею смужка синьої води.
Здається, розгойдаєшся – доправить
На берег той, де не бува біди…

«Літайте, діти!» - малюкам дозволив.
І тиша зникла – крик, щасливий сміх.
Зорю вечірню лоскотали дзвони,
Зганяючи дітей додому всіх.

За літом небо довго прала осінь,
Забувши синьку дати до води.
Тумани забрідали в місто босі –
Густі і гіркуваті, наче дим…

Прийшов листопад – голий, безталанний,
Сумний, тремтячий, на усіх лихий.
Палали груби у хатах саманних,
І цокав дзвінко у мороза кий.

А десь далеко жив прадавній Київ.
І вирував, мов рій людський, Майдан.
На люд злетілись «беркути» лихії.
Свавілля не стерпів тоді Іван.

Лишив дружину, діточок – аж трійко.
Помчав допомагати всім, чим міг,
Й потрапив зразу у шалену бійку.
Лишився до кінця і...там поліг.

Двадцяте лютого. Кривава Інститутська.
Куль снайперів гудуть навкруг джмелі.
Івану - в серце. « Діточки, Натуська…
Пробачте... Так народ і Бог звелів…»

Колише гойдалкою Тура вітер.
Два берега – одна ріка життя.
Кричить Наталка, тихо плачуть діти...
Приспущенний біля міськради стяг.

Шматують небо, стогнуть хрипло дзвони:
Тривожно, аритмічно, мов набат.
Ковтнула смерть тонкої свічки вогник –
Загинув революції солдат.

І сипле сніг на сиву Верещицю.
І плаче стародавній Городок.
В скрижалі, Україно, запиши це:
Спинили сто - брехні Армагедон.

Армагедон побореного духу,
Що піднімав запльований кумач.
Нехай земля героям стане пухом.
Не слабкість це, ти плач, козаче, плач…


Верещиця- найбільша ріка, притока Десни,
що протікає біля міста Городок
Львівськкої області.
В останнє літо свого життя Іван Бльок зробив
гойдалку над водою.
Івашко - домашня форма ім'я Івана Бльока.
Тур - позивний Івана Бльока на Майдані.
Іван Бльок загинув 20го лютого від кулі
снайпера в серце.
Наталка Бльок( дівоче прізвище Тур) -
дружина Івана.


2. Бойків Володимир Васильович (12.02.1955-19.02.2014)
Київ. Нар. – Львів


# 3. Бура Ольга Василівна (22.07.1986-10.03.2014)
Львівська обл..

___Бура Ольга Васильевна, героиня Небесной сотни___

Бедная девочка... Ты молода...
Ты не увидишь уже никогда
Как прорастут на земле твоей всходы
Кровью оплаченной нашей Свободы...
Что тут добавить... Ты просто- БЫЛА...
Родине все, что смогла, отдала...
Родины памятью стала отныне...
Вечно скорбеть по тебе Украине...


# 4. Вайда Богдан Іванович (28.04.1965-20.02.2014)
Львівська обл.

___Із Вами в небі синьо-жовтий стяг___

Присвячується Герою України
Вайді Богдану Івановичу.

Ви народилися у той весняний час,
Коли сади вдягнулися у цвіт,
Почала доля стислий відлік літ
До дня, коли Ваш погляд раптом згас.

Маленьким повела до церкви мати.
Вам любою була така дорога,
Зростала у душі любов до Бога.
Хто має віру - правди йде шукати.

Ви вірили в незламність Батьківшини,
У те, що ми народ, а не раби.
Бо знали, що почують крик юрби
Ті, хто не чули шепоту людини.

Вже у столиці, в сотні на Майдані
Боролись за відродження держави.
Ви в дев'яностих словом воювали,
Та тут слова губилися в тумані.

Відвагу, силу й український дух
В собі Ви так уміло поєднали.
Вели людей до волі, мов пастух,
Та на заваді хижі кулі стали...

Враз обірвалося життя, мов й не було.
Лиш винесли із хати домовину,
Щоб тіло схоронити в темну глину.
Дощами все довкола залило.

І люди умивалися слоьзами...
Усі ми смертні, просто у гостях.
Із Вами в небі синьо-жовтий стяг,
А пам'ять про Героїв - з нами.

А пам'ять про героїв всюдисуща,
Їх імена із гордістю лунають.
Воістину, Герої не вмирають!
Як наша Україна - невмируща.

5.03.15.
История cоздания стихотворения:
Богдан Вайда народився 28 квітня 1965 року
в селі Стебник на Львівщині.
Сім'я спочатку жила в Стебнику, та після
смерті батька вони переїхали до
села Летня, Дрогобицького району, тут і жили
останні роки. Богдан був
ревним християнином, патріотом України,
активним учасником
національного відродження 90-х років. 1990
року він взяв участь у Живому
ланцюгу Соборності. Під час подій у Києві був
у 12 сотні Самооборони
Майдану. Богдана Івановича було вбито
пострілом снайпера в голову на
вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.

5. Варениця Роман Михайлович (14.12.1978-20.02.2914)
Львівська обл..

___Місяць лютий___

Місяць лютий...
Міг би ти це знати,
Що закінчиться твоє життя,
Кулі свист,глухий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття.

Як ти жив до того я не знаю,

І не знаю де ти працював,

Але подвиг твій я пам'ятаю,

За життя краіни помирав.

Бажав волі,слави України,

Не змовчав,а вибір ти зробив:

Не для себе,а для Батьківщини,

Народився,виріс ти і жив.

Вірив ти що щє настане кращє,

Що диктаторський зруйнується режим,

Знай що вже не стане важчє,

До свободи повної біжім!

Кров твоя пролилася за правду,

Нею ти сказав все що хотів,

Поборов ти нею злую кривду,

Врятував багато ти життів.

Завжди пам'ятати тебе будем,

І твій подвиг не забудем,ні,

Перемогу повну ми здобудем,

Щє прийдуть славетні,світлі дні.

Але ти славетний син країни,

Ти герой і кращє не скажу,

Пам'ятають люди України,

Я пр тебе дітям розкажу.

Ти батьків залишивши загинув,

Ти на смерть заради нас пішов,

Ти від кулі рокової згинув,

На Майдані смерть свою знайшов.

Батьківщини вища нагорода,

Не живого вже тебе знайшла,

То народу України згода,

Батьківщина це тобі дала.

Романе,ми будем пам,ятати,

Назавжди,в віки,в усі роди,

Як прекрасного хлопчину брата.

Та з життя ти мусив відійти.

Місяць лютий...
Міг би тице знати,
що закінчиться твоє життя,
Кулі свист,глужий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття.

                        12.8.15р


# 6. Вербицький Юрій Тарасович (25.08.1963-21(22).12.2013)
Львів. Нар. - Київська обл.

___Я ведь умер вчера...___

Я ведь умер вчера,а сегодня воскрес,
Свечи вновь засверкали огнями,
Я воскрес и увидел запущенный лес,
Мы с тобой рядом смело шагали

Шаг за шагом,трава прорастала у ног
И деревья за руки хватали,
Боли крик пролетел ночью той над землёй-
Люди цену свободы узнали.

Да,я умер вчера, а сегодня воскрес
И с небес я взираю на землю,
Вспоминаю, в тиши, бывший сказочный лес
Быть предателем я не приемлю.


# 7. Дигдалович Андрій Іванович (03.06.1973-20.02.2014)
Львівська обл..

___ПАМ’ЯТІ Героя Небесної Сотні Дигдаловича Андрія___

Гостинний дім у краї Львівським.
Невдовзі зацвітуть тюльпани.
А в Києві на Інститутській
Вогнем палатимуть каштани.

В цей дім зима принесла горе.
Тяжка утрата ятрить душу.
Хто, як не я – завжди говОрив. -
Я там, пробачте, бути мушу.

У пеклі й холоді Майдану,
На хвилі змін невідворотних...
Пліч-о-пліч друзі незламанні -
Немов сім’я - Афганська сотня.

Так, в порятунку побратимів,
В бою за правду й кращу долю
Від кулі вражої загинув,
Закрив, товариша собою…

І спогади про ті події
Ніколи з пам’яті не стерти,
Як Світла Воїни за мрію
Без страху йшли в обійми смерті.

Романтики і відчайдухи
Історію нову писали.
Ви – соколи, ви - вільні птахи,
Героями посмертно стали…
...

"Ти сильна – знаєш, що робити –
Останнії слова дружині. -
Заради доньок далі жити,
Бо діти мають бути вільні…"

Злітають поглядом дівчата
увись, вдивляючись уважно:
Тепер десь там із Богом тато
Несе в Небесній Сотні варту.
Хоробрий, люблячий, відважний…
История cоздания стихотворения:
Вірш присвячений Герою Небесної Сотні Дигдаловичу Андрію (03.06.1973-20.02.2014)
село Сокільники (Львівська область)

Його життя обірвалось 20.02.2014 від кулі снайпера на вулиці Інститутській, коли він відтаскував пораненого хлопця
до
медиків.
На ньому був саморобний бронежилет. Куля пробила його та пройшла навиліт.
Як тільки зібрався Євромайдан, одразу рушив на Київ. Спочатку Андрій був у Львівській сотні, але потім перейшов до
афганців. Три
місяці провів з ними пліч­о­пліч. У грудні стримував наступ Беркута. Його не спинило навiть поранення, якого зазнав на
вулицi
Грушевського у сiчнi: на кiлькаденне лiкування вiн вирушив лише пiсля прямого наказу командира. I хоч на одне
око вже
майже
не бачив, повернувся, щоб бути на барикадах. Комендатура Майдану нагородила його "орденом за оборону
Майдану", але
передати її не встигли...



# 8. Жаловага Анатолій Григорович (13.03.1980-20.02.2014)
Львів

___ПАМ’ЯТІ Героя Небесної Сотні Жаловаги Анатолія___

Країна стала іншою в той день –
в той чорний день, коли тебе не стало.
Лунала найсумніша із пісень
над нескорЕним спаленим Майданом.

Ти став в ряди небесних янголів
і молодим назавжди залишився.
Ти жити, знаю, як і всі хотів,
але ж і смерті більше не страшився.

Ти усмішкою інших зігрівав.
І добрим серцем, повним оптимізму.
Із честю Воїна і Сина захищав
свободу, гідність, майбуття Вітчизни.

Та смерть твоя - неначе виклик всім:
Не бійтеся, вставайте і борітесь
за Україну, та, передусім,
за всіх загиблих Богу помолітесь!

До скону пульсуватиме цей біль
від непоправно болісної втрати.
Безмежна вдячність і уклін тобі,
Живий у пам’яті навік, Небесний Брате.
История cоздания стихотворения:
Вірш присвячений Герою України Жаловазі Анатолію (13.03.1980-20.02.2014)
м. Дубляни (Львівська область)

Анатолій професійно займався спортом. Закінчив Львівський університет фізичної культури за фахом гандбол. Зі
своєю командою багато разів їздив у Європу на змагання. Проте травма хребта не дала продовжити спортивну
кар’єру,
тому хлопець знайшов для себе іншу справу - працював будівельником. 18 лютого він поїхав до Києва. А вранці
20 лютого був убитий кулею снайпера, яка потрапила йому в голову... На свій останній день народження 13 березня
2013 г. — Анатолію тоді виповнилося 33 роки — він сказав: «У цьому році щось мусить змінитися». А восени, ще до
початку Євромайдану, Анатолій пообіцяв батькові: «Тату, ти ще будеш мною пишатися»...

9. Жеребний Володимир Миколайович (06.10.1985-20.02.2014)
Львівська обл.


= 10. Ільків Богдан Іванович (03.07.1962-22.02.2014)

11.  1. Дяковський Юрій Іванович (27.02.1989-*04.2014)
м. Стрий.

___Хлопець iз "Правого сектору"___

Проект "Вірші кожному з Небесної Сотні".
Присвячено Дяковському Юрію:


Столиця... Першi набати:"До волi!.."

Людей волання:"Дiстало, йди геть!

Бо гiднi, гiднi ми кращоï долi,

Кiнцi з кiнцями ледь зводимо, ледь...


Козацька кров ще тече в наших жилах,

Вiзьмемо зброю (як треба), чекай!..

Нас сотнi тисяч, дивись, ми є сила!

Не зупинити... Потворо, тiкай!"


З усiх куточкiв iшли громадяни,

Й зi Стрию хлопець (На ризик життям),

Прийняв двi кулi - то замiсть догани,

А що вiн хтiв? Був для влади смiттям.


Щасливi очi... У них перемога!

Та знов загроза... Вiн осторонь?.. Нi!

Донбас, туди незворотня дорога,

Останнi кроки... Убивцi бруднi!


Iшов iз поспiхом, йшов до Майдану,

А потiм далi: на захист землi.

Прийми, Герою, вiд серця пошану,

Прийми посмертно! Вклоняюсь рiднI.


РiднI вклоняюсь у подумках низько

За сина, котрий iнакше не мiг...

Здається зараз: немов вiн десь близько,

Небесна Сотня живiша живих!!!

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1058

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Наталия Бугаре

___Хлопець iз "Правого сектору"___

Проект "Вірші кожному з Небесної Сотні".
Присвячено Дяковському Юрію:


Столиця... Першi набати:"До волi!.." -після столиця- крапка. після знака оклику дві крапки забрати

Людей волання:"Дiстало, йди геть!

Бо гiднi, гiднi ми кращоï долi,

Кiнцi з кiнцями ледь зводимо, ледь...


Козацька кров ще тече в наших жилах,

Вiзьмемо зброю (як треба), чекай!.. - мається на увазі: якщо потрібно то візьмемо зброю? Дуже плутано думка написана...

Нас сотнi тисяч, дивись, ми є сила!

Не зупинити... Потворо, тiкай!" - чекай-тікай граматична бідна рима


З усiх куточкiв iшли громадяни,

Й зi Стрию хлопець (На ризик життям), - дивно тут думка зашифрована...

Прийняв двi кулi - то замiсть догани,

А що вiн хтiв? Був для влади смiттям. - хтів мене не дряпнуло, бо на львівщині саме так і кажуть..а це ж посвята саме львівянину. А ось життям-сміттям - граматична рима.. якось би перефразувати,щоб сміття було в кінці. Щоб різні форми трохи були в іменниках.
І питання: він ось зара загинув? Ость в цих рядках саме про смерть йдеться? Чи поранення? Я не знаю біографію цього героя...


Щасливi очi... У них перемога! - це після куль? Так не можна... якщо було поранення то в вірші має про це бути сказано. Бо якщо його поцілило зразу насмерть, то щасливі очі -вже просто метафора. В будь якому випадку після вірша не має бути запитань

Та знов загроза... Вiн осторонь?.. Нi! - то він не помертно війшов в Сотню? Наче Небесна Сотня то таки ті,що загинули.. або про що цей рядок? Після двух куль він не осторонь? Легке поранення?

Донбас, туди незворотня дорога, - це в метафоричному сенсі?

Останнi кроки... Убивцi бруднi! - недоладно скачуть думки.. загинув начеб, але живий і йде на донбас...а останны слова взагалі про інших осіб...


Iшов iз поспiхом, йшов до Майдану, - то він тільки йде туди? а кулі в кого вцілили? І який майдан після початку Донбасу був? Я заплуталась...

А потiм далi: на захист землi.

Прийми, Герою, вiд серця пошану,

Прийми посмертно! Вклоняюсь рiднI. -як посмертно? Він же на Донбас пішов...


РiднI вклоняюсь у подумках низько

За сина, котрий iнакше не мiг...

Здається зараз: немов вiн десь близько,

Небесна Сотня живiша живих!!!

Ну, фінл нарешті вніс якусь ясність в ідею вірша. Ідея гарна. Але вона має в усьому вірші плавно розкриватись. Не повинно бути такого запаморочення при читанні. Хоч трохи має бути сказано, що наша Сотня залишилась за нами і нас боронить і зараз. І сказано так, щоб було зрозуміло зразу і не виникала плутанка... З римами потрібно ще попрацювати. Мало того,що половина дієслівна, так ще й граматичні. Як на мене, вірш потрібно суттєво допрацювати.

2015-04-01 20:06:22

Наталия Бугаре

Правка по віршу №5

Місяць лютий...
Міг би ти це знати, - тут до лютого звертаються? Йде звернення наче
Що закінчиться твоє життя, - життя лютого? Це метафора? Після життядвукрапка: і тоді краще не що закінчиться, а ЯК закінчиться
Кулі свист,глухий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття. - життя-небуття грамматична рима. Але це можна не міняти, я б радила конкретизивати до кого йде звернення.
Наприклад так:
Лютий...
Чи, Романе, знав ти,
як закінчиться твоє життя:
Кулі свист,глухий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття.

Як ти жив до того я не знаю, - знати і знаю поряд, повтор слова.. це помилка, вважається, що у автора бракує слів.

І не знаю де ти працював, - а тут не знаю... в українській повно синонімів. Не відаю, не маю уявлення і тд. Підберіть щось.

Але подвиг твій я пам'ятаю,

За життя краіни помирав. - знаю-пам'ятаю, працював-помирав - повністю весь катрен дієслівною граматичною римою зафіналений.
Гляньте на такий варіант:
Все життя твоє - політ комети -
скоро буде вчити дітвора.
Жити б й жити... Довелось померти,
хоч і не хотілось помирать.

Ви свій придумайте. Просто я показала, що анафори можуть сприйматись доречно, якщо вірно розставити акценти. Але раджу, якщо не вистачає поки майтерності, уникати повторів слів. Потім прийде, повірте, вміння.



Бажав волі,слави України,- бАжав збій, у вас тут п'ятистопний хорей, кожен не парний склад наголошений. Перший - завжди.

Не змовчав,а вибір ти зробив:

Не для себе,а для Батьківщини,

Народився,виріс ти і жив. - зробив-жив граматична дієслівна рима, України-Батьківщини - те саме, плюс ще й пафосно звучить... до серця краще знаходять дорогу прості слова. Гляньте цю саму думку.

Вибір був простий: кайдани - воля.
Ти кайданів зроду не любив.
Тож не побоявся куль і болю
і в борні цій не зазнав ганьби.

Вірив ти КОМА що щє настане кращє, - щЕ, кращЕ не через Є пишеться, а через Е

Що диктаторський зруйнується режим, - лишні склади - що впаде диктаторський режим

Знай що вже не стане важчє, - не вистачає складу, має бути 9 і таки стало ще важче..війна. Думка тут спірна

До свободи повної біжім! - біг до свободи звучить гротескно. Набагато краще підходить хода, хай і повільна...тай неможливо бігти в борні. Це не такий швидкий процес.

Кров твоя пролилася за правду,

Нею ти сказав все що хотів,

Поборов ти нею злую кривду,

Врятував багато ти життів. - твоя, ти, ти, ти - чотири рази вжито одну частину мови, і це виглядає затичками для ритму. латками, костилями. Перебір займенників.

Завжди пам'ятати тебе будем, - тЕбе- збій

І твій подвиг не забудем,ні, - твій-тебе поряд. Перебір займенників

Перемогу повну ми здобудем, - будем-здобудем бідна грамматична рима

Щє прийдуть славетні,світлі дні.

Але ти славетний син країни, - Але- збій

Ти герой і кращє не скажу, - кращЕ не Є

Пам'ятають люди України, - країни-України однокорінна рима

Я пр тебе дітям розкажу. - скажу- розкажу- теж

Ти батьків залишивши КОМА загинув,

Ти на смерть заради нас пішов,

Ти від кулі рокової згинув, - загинув-згинув це навіть сильніше ніж кеди- напівкеди

На Майдані смерть свою знайшов. - пішов-знайшов...такі рими не просто погані, це жах.

Батьківщини вища нагорода,

Не живого вже тебе знайшла, - знайшов-знайшла..так не можна.

То народу України згода,

Батьківщина це тобі дала.

Романе,ми будем пам,ятати,

Назавжди,в віки,в усі роди,

Як прекрасного хлопчину брата.

Та з життя ти мусив відійти. - ці 4 рядка не несуть інформації нової, повтор, та ще й поганої якості... Їх варто просто викинути.

Місяць лютий...
Міг би тице знати,
що закінчиться твоє життя,
Кулі свист,глужий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття.


Занадто затягнуто, малоінформативно місцями, купа повторів і помилок. Дуже сирий вірш. Його потрібно гарно виправити. Успіхів автору.

2015-09-05 13:02:56

Тюрина Юлия

стосовно критики до мною написаного (вірші 7 та 8) згодна з усім сказаним. Лише у 7 про каштани - не зовсім. На них же свічки, а мені здається, що навіть саме це слово з вогнем асоціюється. До того ж, у Києві дуже багато червоних каштанів...
палав Київ, палають каштани... я б залишила так, але хочу почути думку ще когось, бо моя думка не є об'єктивною. Інше - виправлю.

з віршем 8 (Жаловазі А.) все складніше. Мені теж не вистачає чогось більш особистого про нього, але я про його спортивні досягнення намагалась написати, та вийшло жахливо... Нажаль, зараз мені взагалі не пишеться, скільки чекати, поки мене муза покусає - не знаю... тому прошу допомоги у інших майстрів пера)

2015-03-18 19:25:44

Дзвони серця. Небесна Сотня

Добре, п. Юле. Будемо допомагати вам ось в цій папці:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&poem=164406
Спочатку ви самі попробуйте врахувати зауваження критиків і виправити помилки. Потім копію перенесете на вказану сторінку. І коректори запропонують вам свій варіант.
__________---
Всі ми - до ваших послуг.

2015-03-19 00:41:46

Я Есть

З каштанами погоджуюсь, хай будуть.

А з восьмим віршем, Юліє, правда слід попрацювати ще. Може, через деякий час поверніться до нього. Бо вийшов такий собі усереднено-ніякий, не відчувається особистості героя.

2015-03-19 16:29:33

Я Есть

Перший вірш - просто слів нема. Автору від мене особисто - низький уклін! Всі б так писали.

____
Бура Ольга Василівна
Ты не увидишь уже никогда, (кома в складному реченні - пропустили)
Как прорастут на земле твоей всходы

На мою думку, забагато багатокрапок (вибачте за тавтологію).
А за змістом гарно, емоційно. Лише речення "Бедная девочка...Ты молода" поряд з "не увидишь никогда" і текстом далі - з точки зору логіки як? Виходить, що бідна, тому що молода.
Бедная девочка...Так молода...
Жаль, не увидишь уже никогда
и т.д.
Без оцього ТИ і логіка не порушена, і стилістично сприймається нормально, і повтора займенника уникнути можна.

____

2015-03-17 20:18:22

Я Есть

4. Вайда Богдан Іванович

ПочАла доля - незвичний наголос...

Враз обірвалося життя, моВ Й Не було. ( а якщо Й прибрати? бо важкувато читається)

Дощами все довкола залило.

І люди умивалися слоьзами... - ось на ці два рядки хочеться звернути увагу автора. Я б після залило поставила три крапки, а після сльозами - крапку. Або взагалі зробила б це одним реченням з комою після залило. Щоб підкреслити, що плакала і природа, і люди.

Більше зауважень не маю. Гарна робота. Мені сподобалось. Дякую автору.

2015-03-17 20:42:46

Я Есть

# 6. Вербицький Юрій Тарасович (25.08.1963-21(22).12.2013)
Львів. Нар. - Київська обл.

___Я ведь умер вчера...___

Я ведь умер вчера,а сегодня воскрес,
Свечи вновь засверкали огнями,
Я воскрес и увидел запущенный лес, (лес - это образ чего?)
Мы с тобой рядом смело шагали ( с тобой – это с кем?)

Шаг за шагом,трава прорастала у ног
И деревья за руки хватали, (ну если деревья, хватающие за руки, еще как-то могут ассоциироваться с врагами, то трава – символ чего?)
Боли крик пролетел ночью той над землёй-
Люди цену свободы узнали.

Да,я умер вчера, а сегодня воскрес
И с небес я взираю на землю,
Вспоминаю, в тиши, бывший сказочный лес
Быть предателем я не приемлю. ( при чем тут предателем?)

Основна думка вірша яка?

Не сподобався вірш, вибачте.

2015-03-17 21:50:05

Я Есть

# 7. Дигдалович Андрій Іванович (03.06.1973-20.02.2014)
Львівська обл..

___ПАМ’ЯТІ Героя Небесної Сотні Дигдаловича Андрія___

Гостинний дім у краї Львівським. (ЛьвівськІм – опечатка)
Невдовзі зацвітуть тюльпани.
А в Києві на Інститутській
Вогнем палатимуть каштани. (тюльпани-каштани – проста рима. Та й каштани, що палають вогнем – гмм… вогонь у мене з білим не асоціюється ніяк)

В цей дім зима принесла горе.
Тяжка утрата ятрить душу.
Хто, як не я – завжди говОрив. – (говОрив – навіщо штучно спотворювати наголос?)
Я там, пробачте, бути мушу. ( чому пробачте? За що? У кого пробачення просить?)

У пеклі й холоді Майдану,
На хвилі змін невідворотних...
Пліч-о-пліч друзі незламанні -
Немов сім’я - Афганська сотня.

Так, в порятунку побратимів,
В бою за правду й кращу долю
Від кулі вражої загинув,
Закрив товариша собою…( в цьому рядку кома зайва)

І спогади про ті події
Ніколи з пам’яті не стерти,
Як Світла Воїни за мрію
Без страху йшли в обійми смерті.

Романтики і відчайдухи
Історію нову писали.
Ви – соколи, ви - вільні птахи,
Героями посмертно стали…
...

"Ти сильна – знаєш, що робити –
Останнії слова дружині. -
Заради доньок далі жити,
Бо діти мають бути вільні…"

Злітають поглядом дівчата
увись, вдивляючись уважно:
Тепер десь там із Богом тато
Несе в Небесній Сотні варту.
Хоробрий, люблячий, відважний…

Допрацювати вірш треба…

2015-03-17 22:05:06

Я Есть

# 8. Жаловага Анатолій Григорович (13.03.1980-20.02.2014)
Львів
НескорЕним, янголІв - з наголосами треба щось робити...

З розділовими знаками теж є проблеми.

Та й самому віршу чогось не вистачає. Якийсь він безликий. Особливо розумієш це, прочитавши біографічну довідку про Героя...

2015-03-17 22:13:37

Я Есть

Дяковський Юрій Іванович (27.02.1989-*04.2014)
м. Стрий.

___Хлопець iз "Правого сектору"___

Проект "Вірші кожному з Небесної Сотні".
Присвячено Дяковському Юрію:


Столиця... Першi набати:"До волi!.."

Людей волання:"Дiстало, йди геть!

Бо гiднi, гiднi ми кращоï долi,

Кiнцi з кiнцями ледь зводимо, ледь...


Козацька кров ще тече в наших жилах,

Вiзьмемо зброю (як треба), чекай!.. (чому ЯК ТРЕБА в дужках?)

Нас сотнi тисяч, дивись, ми є сила!

Не зупинити... Потворо, тiкай!"


З усiх куточкiв iшли громадяни,

Й зi Стрию хлопець (На ризик життям), (тут чому в дужках? І дивна якась конструкція…)

Прийняв двi кулi - то замiсть догани, (до чого тут догана?)

А що вiн хтiв? Був для влади смiттям. (хтів – діалектизм. Або ж просто опечатка через неуважність автора)


Щасливi очi... У них перемога!

Та знов загроза... Вiн осторонь?.. Нi!

Донбас, туди незворотня дорога,

Останнi кроки... Убивцi бруднi!


Iшов iз поспiхом, йшов до Майдану,

А потiм далi: на захист землi.

Прийми, Герою, вiд серця пошану,

Прийми посмертно! Вклоняюсь рiднI.


РiднI вклоняюсь у подумках низько

За сина, котрий iнакше не мiг...

Здається зараз: немов вiн десь близько,

Небесна Сотня живiша живих!

Навіщо було аж три окличних знаки у кінці?

2015-03-31 22:18:15

Я Есть

5. Варениця Роман Михайлович (14.12.1978-20.02.2914)
Львівська обл..

___Місяць лютий___

Місяць лютий...
Міг би ти це знати, (звідки він міг знати про це?)
Що закінчиться твоє життя,
Кулі свист,глухий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття.

Як ти жив до того, я не знаю,

І не знаю, де ти працював, (коми пропущено)

Але подвиг твій я пам'ятаю,

За життя краЇни помирав.(неправильно побудоване речення або ж із знаками непорядок. Я пам’ятаю і помирав теж Я? ні. А зчитується саме так.)

Бажав волі,слави України, (наголос на першому слові збивається)

Не змовчав,а вибір ти зробив:

Не для себе,а для Батьківщини,

Народився,виріс ти і жив.

Вірив ти, що ще настане кращє, (кома, і ЩЕ пишеться з буквою Е, а не Є)

Що диктаторський зруйнується режим,

Знай, що вже не стане важче, (ті ж зауваження: кома і важчЕ)

До свободи повної біжім! (біжім чи біжим? Що мав на увазі автор?)

Кров твоя пролилася за правду,

Нею ти сказав все що хотів, (нею – тобто кров’ю? це як?)

Поборов ти нею злую кривду,

Врятував багато ти життів.( займенник ТИ повторюється занадто часто)

Завжди пам'ятати тебе будем,

І твій подвиг не забудем,ні,

Перемогу повну ми здобудем,

Ще прийдуть славетні,світлі дні.(щЕ)

Але ти славетний син країни, (до чого тут протиставний сполучник але?)

Ти герой і кращЕ не скажу,

Пам'ятають люди України,

Я прО тебе дітям розкажу.

Ти батьків залишивши загинув,

Ти на смерть заради нас пішов,

Ти від кулі рокової згинув,(загинув-згинув, рокова - здається, не українське слово)

На Майдані смерть свою знайшов.

Батьківщини вища нагорода,

Не живого вже тебе знайшла,

То народу України згода,

Батьківщина це тобі дала. (то –це – про що мова взагалі?)

Романе,ми будем пам,ятати,

Назавжди,в віки,в усі роди, (пам’ятати в віках, а не в віки, З родами теж не те щось)

Як прекрасного хлопчину брата. (хлопчину брата – це як?)

Та з життя ти мусив відійти.

Місяць лютий...
Міг би тице знати,
що закінчиться твоє життя,
Кулі свист,глуХий розрив
гранати,
І пішла душа у небуття.

Дуже неохайна робота. Та й весь вірш такий…ні про що конкретно…загальні слова. В кінці замість Романа можна ставити будь-яке ім’я – нічого не зміниться.
Вибачте, авторе. Але на фоні інших робіт, та навіть з цього розділу, Ваша – програє здОрово…

2015-09-02 23:49:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений