Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-14 19:19:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
= 1. Арутюнян Георгій Вагаршакович (04.07.1960-20.02.2014)
Вірмен, Батумі, Грузія. Прож. – м. Рівне
___Герою Небесної Сотні, Арутюнян Георгій Вагаршакович___
У вірменській душі серце билось вкраїнське,
І палало нестримно, наче птаха політ,
Та прошила накрізь пуля злая, чужинська,
Обірвалось життя, на Майдані поліг...
Плаче небо сумне, плачуть хмари та зорі,
"Плине кача" над Києвом, все у квітках...
Ти пішов в небеса, у края неозорі,
Полетіла душа, наче зранений птах.
Місто Рівне ховало Георгія щиро,
Та країна героїв своїх пам'ята,
В сотні Неба тепер спочивай, брате, з миром,
Обіцяємо: житиме справа свята.
Ми здобудемо гідне життя та свободу,
Для народу, країни в тяжкій боротьбі...
Ти - небесний герой, ти є приклад народу,
І вклоняється низько країна тобі..
История cоздания стихотворения:
Був етнічним вірменином, але дуже любив
Україну, її культуру та історію,
був справжнім патріотом своєї нової
Батьківщини, відчував біль своєї нової
держави, вболівав за її долю, підтримував її
в боротьбі за свободу, прагнув
їй добра та кращого майбутнього, мав
активну громадянську позицію, не
міг миритися з безправ'ям та соціальною
несправедливістю, був готовий
віддати заради української землі найцінніше
– своє життя.
Взимку 2013-2014 років перебував на
Майдані Незалежності у Києві,
де був активним учасником Революції
гідності. 20 лютого 2014 року
загинув біля Монументу Незалежності
внаслідок вогнепального
поранення, куля снайпера увійшла в ліву
частину шиї і вийшла через
праве плече. Похований у місті Рівне на
Новому кладовищі.
2. Городнюк Іван Володимирович (02.06.1984 - 19.02.2014)
Рівенська обл.., Березне
___Не буде вже у нього сивини___
Івану двадцять дев'ять назавжди,
Не буде вже у нього сивини.
Він в пам'яті залишиться таким:
Відкритим, добрим, чесним, молодим.
Розшукував полеглих по лісах,
Не знав, що їх віднайде в небесах.
Вчив танцювати дітлахів "хіп-хоп",
А дух його - нестриманий галоп.
Мабуть, цей дух, як молодий козак,
Колись знав грізний бойовий гопак.
І ось майдан, як факел, що горить,
У небо український гімн летить.
Волинська сотня, з нею, як завжди,
Козак наш "Месник"* - в перші став ряди,.
На козаків когорта темна йде,
Гранати та рушниці, смерть несе.
І б'є впритул, як чорний кулемет,
По них - водою в холод водомет.
Без сну, без сил не покидає пост,
Побитий та промоклий у мороз.
Від кулі врятувала та біда,
Принесла іншу крижана вода.
Не витримало серце тих знегод,
Пішов на небеса наш патріот.
Його згубила зграя вороня
Осиротіли сотня і сім'я.
Надземні дзвони тихо десь дзвенять.
Небесна сотня - ангели летять.
Душа його свята - це білий птах,
Якому купол неба - вічний дах.
* - На майдані, у Волинській сотні "Самооборони" мав псевдо "Месник".
Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку
жертв війни „Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом,
проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед
барикадами з палаючих покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до
Волинської сотні і був активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики
застосували проти мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав
додому у Березне — геть виснаженим та знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не
витримало серце.
=========////////////////////
Памяти небесной сотни. Іван Городнюк, Березне Рівненська обл.
Ивану двадцать девять навсегда,
Висков его не тронет седина.
Он в памяти останется таким:
Открытым, добрым, честным, молодым.
Искал могилы павших по лесам,
Не знал, не ведал, что падет и сам...
Учил детей он танцевать «хип-хоп».
Козацкий дух его как лошади галоп.
Не тот ли дух, как удалой козак,
Знал грозный боевой гопак?..
Майдан один, потом майдан второй,
Ты всюду нужен, истинный герой.
Козаче «Месник»* только впереди -
В Волынской сотне первые ряды.
Когорта темная во тьме на них идет,
Дубинки и гранаты, смерть несет.
И бьет в упор, как черный пулемет,
По ним водой в морозы водомет.
В огне, без сна и сил, но в полный рост,
Избит и обморожен он в мороз.
Спасла тогда от пули та беда,
Другую принесла как лед вода.
Не выдержало сердце тех невзгод.
Ушел, в сердцах остался патриот.
Убила его стая воронья,
Осиротела братская семья.
Колокола небесные звенят,
С небесной сотней ангелы летят.
Там птицей белой светлою душой
Летит и он, в веках живой герой.
* - На майдане, в Волынской сотне «Самообороны» Иван
имел псевдо «Месник».
______________________________________
Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку
жертв війни
„Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом, проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед
барикадами з палаючих
покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до Волинської сотні і був
активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики
застосували проти
мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав додому у Березне — геть
виснаженим та
знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не витримало серце.
3. Опанасюк Валерій Адамович (20.05.1971-20.02.2014)
Рівне
___КАДРИ ЖИТТЯ___
Праці важкої тридцята рiчниця,
Побут все гiрший, питання: "Та доки?!."
П'ятеро дiток, дочка-помiчниця,
А наймолодшому тiльки три роки.
Панство краде i бiдкуються люди,
Треба змiнити систему нiкчемну!
Крається серце та плаче у грудях -
Тут правду неба шукати даремно.
Бачить Хрещатик: над дiтьми розправа...
Хто, як не вiн, захистить ïх вiд лиха?
Шлях до Майдану, гуртується лава
Для перемоги - у тому i втiха.
Захист слабенький у першій із лiнiй,
Вiн поспiшає у коло пекельне;
Кулi червоними квітамі лiлiй
Мiтять серця патрiотiв смертельно.
Ось побратима несе (вже без втоми);
Хто це? - Він сам на брукiвцi без руху? -
Кадри життя... Раптом Світ невідомий...
Десь наближаються промені Духу.
Ангели кличуть: "Вiдчинено Небо,
Браття iз Сотнi Героïв чекають;
Чуєш, з подякою люди до тебе...
Зборено смерть для життя - пам'ятають!!!"
=============
У 2004 році Валерій також відстоював майбутнє під час Помаранчевої революції.
Якщо на майдані хтось легко вбраний, завжди сам шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди,
навіть в найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав.
Загинув від кулі снайпера, коли відтягував з передової поранених людей.
Без батька залишились четверо маленьких дітей.
# 4. Храпаченко Олександр Володимирович (18.09.1987-20.02.2014)
Рівне
___ВОЇН ПРАВДИ___
______Не перезняти і не змонтувати.
______Для інших дублів вже немає ча́су.
______Дивись, як є, коли хвилина варта
______Життя, а не мільйонних зборів в касу.
Подивись, вдалий ракурс у кадрі:
Площа в світлі палаючих скатів...
Чорний дим, в ньому сніг срібно-сивий...
Сотні рук простягли небу світло...
Очі з сяйвом, в якому ніч зблідла...
Вибачайте, але… це красиво.
Ти в ту мить перед сотнями камер
Не шукав плани й ракурси гарні* -
На ходу сам писав свою долю.
Небо глянуло в очі й на рани
І повірило: ці вже не грають.
Помирають, добігши до волі.
І глядач, той, що скептик упертий,
Не посмів не повірити смерті.
Зойкнув вражено: «Не постановка!»
Ті, що хитро писали сценарій,
Подивились на вас і дізнались:
Це не "задник"** для сцен, не масовка.
Їхні плани в художній обробці
На шмаття розірвали ви, хлопці.
Всі повірили – небо і люди.
Тільки мати сказала: «Не вірю!»
Тільки мати молила так щиро –
Небо, світ, сценаристів: «Врятуйте!»
Але воля – це жити без ролі.
Жити так, як сумління дозволить,
І за те, у що віриш, вмирати.
Ти спромігся. Ви, хлопці, зуміли.
І благаю я зараз несміло:
Вірте сину, згорьована мати.
Тільки кадри із хроніки втрати.
Та у правди є сила і влада,
Щоб у віру свою навертати.
Воскресіння не тіла, а духа.
В титрах Сотня. В імлі світлі смуги.
Імена щирих Воїнів Правди.
* Олександр Храпаченко За спеціальністю був театральним режисером. Під час навчання Олександр виявив
себе як
талановитий
режисер і актор. Щоправда, за своє життя він встиг знятися тільки в одному фільмі з промовистою назвою
«Воскресіння».
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Юрий! Точно перца не хватает! Слащавая жизнь тоже надоест.+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 19:46:50 |
Она ведь не одна
такая, Живёт таблеток не глотая. Стихи сильнее валидола И даже лучше всех уколов! Дякую, Сергей! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 19:41:35 |
Дякую, Евнений, за сегодняшнею подборку стихов! Они мне понравились и заставили улыбаться!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 19:23:40 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |