Нет статуса
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-14 19:19:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коректура 1. Вірші про Героїв Небесної Сотні з Рівенської обл

= 1. Арутюнян Георгій Вагаршакович (04.07.1960-20.02.2014)
Вірмен, Батумі, Грузія. Прож. – м. Рівне

___Герою Небесної Сотні, Арутюнян Георгій Вагаршакович___

У вірменській душі серце билось вкраїнське,
І палало нестримно, наче птаха політ,
Та прошила накрізь пуля злая, чужинська,
Обірвалось життя, на Майдані поліг...

Плаче небо сумне, плачуть хмари та зорі,
"Плине кача" над Києвом, все у квітках...
Ти пішов в небеса, у края неозорі,
Полетіла душа, наче зранений птах.

Місто Рівне ховало Георгія щиро,
Та країна героїв своїх пам'ята,
В сотні Неба тепер спочивай, брате, з миром,
Обіцяємо: житиме справа свята.

Ми здобудемо гідне життя та свободу,
Для народу, країни в тяжкій боротьбі...
Ти - небесний герой, ти є приклад народу,
І вклоняється низько країна тобі..
История cоздания стихотворения:
Був етнічним вірменином, але дуже любив
Україну, її культуру та історію,
був справжнім патріотом своєї нової
Батьківщини, відчував біль своєї нової
держави, вболівав за її долю, підтримував її
в боротьбі за свободу, прагнув
їй добра та кращого майбутнього, мав
активну громадянську позицію, не
міг миритися з безправ'ям та соціальною
несправедливістю, був готовий
віддати заради української землі найцінніше
– своє життя.
Взимку 2013-2014 років перебував на
Майдані Незалежності у Києві,
де був активним учасником Революції
гідності. 20 лютого 2014 року
загинув біля Монументу Незалежності
внаслідок вогнепального
поранення, куля снайпера увійшла в ліву
частину шиї і вийшла через
праве плече. Похований у місті Рівне на
Новому кладовищі.


2. Городнюк Іван Володимирович (02.06.1984 - 19.02.2014)
Рівенська обл.., Березне

___Не буде вже у нього сивини___

Івану двадцять дев'ять назавжди,
Не буде вже у нього сивини.
Він в пам'яті залишиться таким:
Відкритим, добрим, чесним, молодим.
Розшукував полеглих по лісах,
Не знав, що їх віднайде в небесах.
Вчив танцювати дітлахів "хіп-хоп",
А дух його - нестриманий галоп.
Мабуть, цей дух, як молодий козак,
Колись знав грізний бойовий гопак.

І ось майдан, як факел, що горить,
У небо український гімн летить.
Волинська сотня, з нею, як завжди,
Козак наш "Месник"* - в перші став ряди,.
На козаків когорта темна йде,
Гранати та рушниці, смерть несе.
І б'є впритул, як чорний кулемет,
По них - водою в холод водомет.
Без сну, без сил не покидає пост,
Побитий та промоклий у мороз.
Від кулі врятувала та біда,
Принесла іншу крижана вода.
Не витримало серце тих знегод,
Пішов на небеса наш патріот.
Його згубила зграя вороня
Осиротіли сотня і сім'я.

Надземні дзвони тихо десь дзвенять.
Небесна сотня - ангели летять.
Душа його свята - це білий птах,
Якому купол неба - вічний дах.


* - На майдані, у Волинській сотні "Самооборони" мав псевдо "Месник".



Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку
жертв війни „Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом,
проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед
барикадами з палаючих покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до
Волинської сотні і був активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики
застосували проти мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав
додому у Березне — геть виснаженим та знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не
витримало серце.

=========////////////////////
Памяти небесной сотни. Іван Городнюк, Березне Рівненська обл.
Ивану двадцать девять навсегда,
Висков его не тронет седина.
Он в памяти останется таким:
Открытым, добрым, честным, молодым.
Искал могилы павших по лесам,
Не знал, не ведал, что падет и сам...
Учил детей он танцевать «хип-хоп».
Козацкий дух его как лошади галоп.
Не тот ли дух, как удалой козак,
Знал грозный боевой гопак?..

Майдан один, потом майдан второй,
Ты всюду нужен, истинный герой.
Козаче «Месник»* только впереди -
В Волынской сотне первые ряды.
Когорта темная во тьме на них идет,
Дубинки и гранаты, смерть несет.
И бьет в упор, как черный пулемет,
По ним водой в морозы водомет.
В огне, без сна и сил, но в полный рост,
Избит и обморожен он в мороз.

Спасла тогда от пули та беда,
Другую принесла как лед вода.
Не выдержало сердце тех невзгод.
Ушел, в сердцах остался патриот.
Убила его стая воронья,
Осиротела братская семья.

Колокола небесные звенят,
С небесной сотней ангелы летят.
Там птицей белой светлою душой
Летит и он, в веках живой герой.


* - На майдане, в Волынской сотне «Самообороны» Иван
имел псевдо «Месник».
______________________________________
Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку
жертв війни
„Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом, проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед
барикадами з палаючих
покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до Волинської сотні і був
активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики
застосували проти
мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав додому у Березне — геть
виснаженим та
знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не витримало серце.

3. Опанасюк Валерій Адамович (20.05.1971-20.02.2014)
Рівне

___КАДРИ ЖИТТЯ___

Праці важкої тридцята рiчниця,
Побут все гiрший, питання: "Та доки?!."
П'ятеро дiток, дочка-помiчниця,
А наймолодшому тiльки три роки.

Панство краде i бiдкуються люди,
Треба змiнити систему нiкчемну!
Крається серце та плаче у грудях -
Тут правду неба шукати даремно.

Бачить Хрещатик: над дiтьми розправа...
Хто, як не вiн, захистить ïх вiд лиха?
Шлях до Майдану, гуртується лава
Для перемоги - у тому i втiха.

Захист слабенький у першій із лiнiй,
Вiн поспiшає у коло пекельне;
Кулi червоними квітамі лiлiй
Мiтять серця патрiотiв смертельно.

Ось побратима несе (вже без втоми);
Хто це? - Він сам на брукiвцi без руху? -
Кадри життя... Раптом Світ невідомий...
Десь наближаються промені Духу.

Ангели кличуть: "Вiдчинено Небо,
Браття iз Сотнi Героïв чекають;
Чуєш, з подякою люди до тебе...
Зборено смерть для життя - пам'ятають!!!"

=============
У 2004 році Валерій також відстоював майбутнє під час Помаранчевої революції.
Якщо на майдані хтось легко вбраний, завжди сам шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди,
навіть в найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав.
Загинув від кулі снайпера, коли відтягував з передової поранених людей.
Без батька залишились четверо маленьких дітей.

# 4. Храпаченко Олександр Володимирович (18.09.1987-20.02.2014)
Рівне


___ВОЇН ПРАВДИ___

______Не перезняти і не змонтувати.
______Для інших дублів вже немає ча́су.
______Дивись, як є, коли хвилина варта
______Життя, а не мільйонних зборів в касу.

Подивись, вдалий ракурс у кадрі:
Площа в світлі палаючих скатів...
Чорний дим, в ньому сніг срібно-сивий...
Сотні рук простягли небу світло...
Очі з сяйвом, в якому ніч зблідла...
Вибачайте, але… це красиво.

Ти в ту мить перед сотнями камер
Не шукав плани й ракурси гарні* -
На ходу сам писав свою долю.
Небо глянуло в очі й на рани
І повірило: ці вже не грають.
Помирають, добігши до волі.

І глядач, той, що скептик упертий,
Не посмів не повірити смерті.
Зойкнув вражено: «Не постановка!»
Ті, що хитро писали сценарій,
Подивились на вас і дізнались:
Це не "задник"** для сцен, не масовка.

Їхні плани в художній обробці
На шмаття розірвали ви, хлопці.
Всі повірили – небо і люди.
Тільки мати сказала: «Не вірю!»
Тільки мати молила так щиро –
Небо, світ, сценаристів: «Врятуйте!»

Але воля – це жити без ролі.
Жити так, як сумління дозволить,
І за те, у що віриш, вмирати.
Ти спромігся. Ви, хлопці, зуміли.
І благаю я зараз несміло:
Вірте сину, згорьована мати.

Тільки кадри із хроніки втрати.
Та у правди є сила і влада,
Щоб у віру свою навертати.
Воскресіння не тіла, а духа.
В титрах Сотня. В імлі світлі смуги.
Імена щирих Воїнів Правди.


* Олександр Храпаченко За спеціальністю був театральним режисером. Під час навчання Олександр виявив
себе як
талановитий
режисер і актор. Щоправда, за своє життя він встиг знятися тільки в одному фільмі з промовистою назвою
«Воскресіння».

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 737

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.
Вечная память настоящим героям!!! Низкий поклон им до земли!!! Им, смелым и неравнодушным, отдавшим свои молодые жизни!!! Лариса.
2015-09-20 02:59:54
Дякуємо. Світла пам'ять героям.
2015-09-21 11:27:31
Небесной сотне
Городнюк Іван Володимирович (02/06/1984 – 20/02/2014),
Березне Рівненська обл.


Ивану двадцать девять навсегда,
Висков его не тронет седина.
Он в памяти останется таким:
Открытым, добрым, честным, молодым.
Искал могилы павших по лесам,
Не знал, не ведал, что падет и сам...
Учил детей он танцевать «хип-хоп»,
А дух его как лошади галоп.
Не тот ли дух, как удалой козак,
Знал грозный боевой гопак?..

И вот майдан как факел, что горит,
Где в небо украинский гимн летит.
Козак наш «Месник»* только впереди -
В Волынской сотне первые ряды.
Когорта темная во тьме на них идет,
И ружья, и гранаты, смерть несет.
И бьет в упор, как черный пулемет,
По ним водой в морозы водомет.
В огне, без сна и сил, но в полный рост,
Избит и обморожен он в мороз.

Спасла тогда от пули та беда,
Другую принесла как лед вода.
Не выдержало сердце тех невзгод.
Ушел, в сердцах остался патриот.
Убила его стая воронья,
Осиротела братская семья.

Колокола небесные звенят,
С небесной сотней ангелы летят.
Там птицей белой светлою душой
Летит и он, в веках живой герой.


***


Івану двадцять дев'ять назавжди,
Не буде вже у нього сивини.
Він в пам'яті залишиться таким:
Відкритим, добрим, чесним, молодим.
Розшукував полеглих по лісах,
Не знав, що їх віднайде в небесах.
Вчив танцювати дітлахів "хіп-хоп",
А дух його - нестриманий галоп.
Мабуть, цей дух, як молодий козак,
Колись знав грізний бойовий гопак.

І ось майдан, як факел, що горить,
У небо український гімн летить.
Волинська сотня, з нею, як завжди,
Козак наш "Месник"* - в перші став ряди,.
На козаків когорта темна йде,
Гранати та рушниці, смерть несе.
І б'є впритул, як чорний кулемет,
По них - водою в холод водомет.
Без сну, без сил не покидає пост,
Побитий та промоклий у мороз.
Від кулі врятувала та біда,
Принесла іншу крижана вода.
Не витримало серце тих знегод,
Пішов на небеса наш патріот.
Його згубила зграя вороня
Осиротіли сотня і сім'я.

Надземні дзвони тихо десь дзвенять.
Небесна сотня - ангели летять.
Душа його свята - це білий птах,
Якому купол неба - вічний дах.


* - На майдані, у Волинській сотні "Самооборони" мав псевдо "Месник".







История cоздания стихотворения:
Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку жертв війни „Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом, проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед барикадами з палаючих покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до Волинської сотні і був активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики застосували проти мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав додому у Березне — геть виснаженим та знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не витримало серце.
2015-05-01 22:09:24
Примечание - это скорректированный вариант. Сюда также добавлен перевод на украинский.
2015-05-01 22:11:14
Прошу принять к рассмотрению 2-е стихотворение:

Присвячення
Герою Небесної Сотні
Опанасюк Валерій Адамович,
Рівенська обл..
20 травня 1971 – 20 лютого 2014

КАДРИ ЖИТТЯ

В працi важкоï тридцята рiчниця,
Побут все гiрший, питання: "Та доки?!."
П'ятеро дiток, дочкА-помiчниця,
А наймолодшому тiльки три роки.

Панство краде i бiдкуються люди,
Треба змiнити систему нiкчемну!
Крається серце та плаче у грудях -
Тут правду неба шукати даремно.

Бачить Хрещатик: над дiтьми розправа...
Хто, як не вiн, захистить ïх вiд лиха?
Шлях до Майдану, гуртується лава
Для перемоги - у тому i втiха.

Захист слабенький у першій із лiнiй,
Вiн поспiшає у коло пекельне;
Кулi червоними квітамі лiлiй
Мiтять серця патрiотiв смертельно.

Ось побратима несе (вже без втоми);
Хто це? - Він сам на брукiвцi без руху? -
Кадри життя... Раптом Світ невідомий...
Десь наближаються промені Духу.

Ангели кличуть: "Вiдчинено Небо,
Браття iз Сотнi Героïв чекають;
Чуєш, з подякою люди до тебе...
Зборено смерть для життя - пам'ятають!!!"

Народився в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області.
Коли у січні загинули хлопці, не міг з цим миритися: «Скільки там діточок! Як я можу ховатися за їхніми спинами? Я повинен добиватися заради дітей». Якщо на майдані хтось легко вбраний, завжди сам шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди, навіть в найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав.
У 2004 році Валерій також відстоював майбутнє під час Помаранчевої революції.
Загинув від кулі снайпера, коли відтягував з передової поранених людей.
Без батька залишились четверо маленьких дітей: 10-річна Ангеліна, 7-річний Ілля, 4-річна Софійка і 3-річний Артем. Також у Валерія є 20-річний син Леонід від першого шлюбу.



2015-09-20 01:15:36
Прошу принять к рассмотрению 1-е скорректированное стихотворение на украинском:

Присвячення
Герою Небесної Сотні
Городнюк Іван Володимирович (02/06/1984 – 20/02/2014),
Березне Рівненська обл.

НЕ БУДЕ ВЖЕ У НЬОГО СИВИНИ

Івану двадцять дев'ять назавжди,
Не буде вже у нього сивини.
Він в пам'яті залишиться таким:
Відкритим, добрим, чесним, молодим.
Розшукував полеглих по лісах,
Не знав, що їх віднайде в небесах.
Вчив танцювати дітлахів "хіп-хоп",
А дух його - нестриманий галоп.
Мабуть, цей дух, як молодий козак,
Колись знав грізний бойовий гопак.

І ось майдан, як факел, що горить,
У небо український гімн летить.
Волинська сотня, з нею, як завжди,
Козак наш "Месник"* - в перші став ряди,.
На козаків когорта темна йде,
Гранати та рушниці, смерть несе.
І б'є впритул, як чорний кулемет,
По них - водою в холод водомет.
Без сну, без сил не покидає пост,
Побитий та промоклий у мороз.
Від кулі врятувала та біда,
Принесла іншу крижана вода.
Не витримало серце тих знегод,
Пішов на небеса наш патріот.
Його згубила зграя вороня
Осиротіли сотня і сім'я.

Надземні дзвони тихо десь дзвенять.
Небесна сотня - ангели летять.
Душа його свята - це білий птах,
Якому купол неба - вічний дах.


* - На майдані, у Волинській сотні "Самооборони" мав псевдо "Месник".



Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку жертв війни „Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом, проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед барикадами з палаючих покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до Волинської сотні і був активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики застосували проти мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав додому у Березне — геть виснаженим та знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не витримало серце.
2015-09-20 17:30:38
Володимире, напишіть, будь ласка, точнішу адресу ваших героїв. Дякую.
2015-09-21 11:44:16
Опанасюк Валерій Адамович народився 20 травня 1971 в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області. Загинув 20 лютого 2014 від снайперської кулі. Похований на кладовищі «Нове» в Рівному.

Городнюк Іван Володимирович народився 02/06/1984 у с. Березне, Рівненська обл. Загинув 20/02/2014 від переохолодження під час подій на майдані.
2015-10-02 00:01:37
Дякуємо, Володимире.
2015-10-02 13:36:59
Прошу виставити виправленний варіант вірша( помилки виправила)


Присвячення
Герою Небесної Сотні, Арутюнян Георгій
Вагаршакович (04.07.1960-20.02.2014)

У вірменській душі серце билось вкраїнське,
І палало нестримно, наче птаха політ,
Та прошила наскрізь пуля злая, чужинська,
Обірвалось життя, на Майдані поліг...

Плаче небо сумне, плачуть хмари та зорі,
"Плине кача" над Києвом, все у квітках...
Ти пішов в небеса, у краї неозорі,
Полетіла душа, наче зранений птах.

Місто Рівне ховало Георгія щиро,
Та країна героїв своїх пам'ята,
В сотні Неба тепер спочивай, брате, з миром,
Обіцяємо: житиме справа свята.

Ми здобудемо гідне життя та свободу,
Для народу, країни в тяжкій боротьбі...
Ти - небесний герой, ти є приклад народу,
І вклоняється низько країна тобі..
2015-03-16 11:26:20
Спочатку, Свєта, добавте сюди:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&poem=161639
і чекайте,
що вам підкажуть.
2015-03-16 11:29:16
Ось виправила помилки, враховуючи зауваження критиків:
Присвячення
Герою Небесної Сотні, Арутюнян Георгій
Вагаршакович (04.07.1960-20.02.2014)

У вірменській душі серце билось вкраїнське,
І палало нестримно, наче птаха політ,
Та прошила наскрізь куля злая, чужинська,
Обірвалось життя, на Майдані поліг...

Плаче небо сумне, плачуть хмари та зорі,
"Плине кача" над Києвом, все у квітках...
Ти пішов в небеса, у краї неозорі,
Полетіла душа, наче зранений птах.

Місто Рівне ховало Георгія щиро,
Україна героїв своїх пам'ята,
В Сотні Неба тепер спочивай, брате, з
миром,
Обіцяємо: житиме справа свята.

Ми здобудемо гідне життя та свободу,
Для народу, країни в тяжкій боротьбі...
Ти - небесний герой, ти є приклад народу,
І вклоняється низько країна тобі..
2015-04-14 15:56:01

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Спасибо, Юрий! Точно перца не хватает! Слащавая жизнь тоже надоест.+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 19:46:50
Она ведь не одна такая,
Живёт таблеток не глотая.
Стихи сильнее валидола
И даже лучше всех уколов! Дякую, Сергей!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 19:41:35
Дякую, Евнений, за сегодняшнею подборку стихов! Они мне понравились и заставили улыбаться!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 19:23:40
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.