Коректура 1. Вірші про Героїв Небесної Сотні з Житомирської області

Так бачу,що після правки стало не краще, а навпаки. там було слово гіркоту, але Наталя вбачила збій….Замінити слово на "тепер" згодна.А ось умене питання-коли ми звертаємось на Ви, то розповідаючи про нього ми кажемо Вони були, чи все таки він був.З "світлістю "лишаюся при своїй думці.Ви пишете що по змісту не видно, що була це світла людина-я з цим не погоджуюсь.І ще -хіба краще було б написати "кров лилася річкою", а як же образність в поезії?

Тетяно, в рядку, де БУВ - це єдиний випадок у вірші, коли автор не звертається до героя напряму чи опосередковано, так, ніби він присутній при розмові, а говорить про нього як про відсутнього. Тому й вибивається це речення з усього тексту.

Я не писала, що зі змісту не видно. Я написала, що ваша світлосте -це усталене звертання до особи аристократичного походження, дворянина. І ніяк інакше воно не сприймається.

Образність образністю, а здорового глузду триматися все ж треба.

Хоча речення з був - дрібниця. Хай залишається, я не бачу нічого такого страшного.

Як Вам такий варіант?Прибрала образність.Хоча не розумію до кінця, чому "музика ллється, біль обпікає, а кров стелитися не може?")Ну да ладно, як кажуть у нас))Прибрала навіть, "Вашу світлість".Ото ж новий варіант, більш приземлений.
Спливає час, злітають дні.
Вчорашня мить- історія.
Годинник скиглить на стіні.
Рахую в небі зорі я…
Шукаю в небі зірку ту…
А спогад в серці раною
ятрить,мотає плівку цю:
Вже рік, як смерть нежданною
бідою злою в мирний світ
ввірвалася непрошена.
А був же з нами стільки літ.
Та шлях вже припорошено.
І серце сповнене надій
тепер належить вічності.
Завжди ж був в центрі всіх подій,
без поз і без двоїстості.
-Простіть , що поруч не було,
як на Майдані з свічкою,
стояли ви, а там гуло
і кров лилася річкою.
Як над людьми наруги час
завис протистояннями…
Це врешті-решт й убило вас.
А жив лишень бажаннями:
Щоб Українонька цвіла,
були серця відкритими,
щоб влада чесною була
і діти стали ситими.
Стосовно ж себе- скромним був,
І з правдою одвічною,
людей любив, завжди їх чув…
Вам пам’ять буде вічною!!!

Музика, біль - ці іменники мають ознаки абстрактних, тому й сполучення такі допустимі, тоді як кров - іменник конкретний, рідина, а у конкретних іменників є певні обмеження щодо сполучуваності з іншими словами.

ту-цю - не дуже вдала заміна...

серце, сповнене надій, (комами знехтували)
тепер належить вічності.
Завжди ж був в центрі всіх подій, (За звучанням Ж - зайве, та й за змістом без нього можна обійтися)

І в кінці навіщо аж три окличних знаки? Для чого ця награність? Одного цілком вистачить.

Тетяно, Ви молодець, що не здаєтесь.

розумію. що "ту, цю " не геніально))але чогось кращого не придумала, може підкажете?)).Коми проставлю,знак оклику лишу один(оклики це проста неуважність Коли писався перший варіант, то я так для себе поставила, а потім зкопіювала і пішло в світ))
Спливає час, злітають дні.
Вчорашня мить- історія.
Годинник скиглить на стіні.
Рахую в небі зорі я…
Шукаю в небі зірку ту…
А спогад в серці раною
ятрить,мотає плівку цю:
Вже рік, як смерть нежданною
бідою злою в мирний світ
ввірвалася непрошена.
А був же з нами стільки літ.
Та шлях вже припорошено.
І серце, сповнене надій,
тепер належить вічності.
Завжди ж був в центрі всіх подій,
без поз і без двоїстості.
-Простіть , що поруч не було,
як на Майдані з свічкою,
стояли ви, а там гуло
і кров лилася річкою.
Як над людьми наруги час
завис протистояннями…
Це врешті-решт й убило вас.
А жив лишень бажаннями:
Щоб Українонька цвіла,
були серця відкритими,
щоб влада чесною була
і діти стали ситими.
Стосовно ж себе- скромним був,
І з правдою одвічною,
людей любив, завжди їх чув…
Вам пам’ять буде вічною!

За була "ж" прибрати

Я подумаю. Але міняти треба. Тим більше що й В НЕБІ повторюється підряд у двох рядках.

ок

Тетяно, пропоную Вам ось такий варіант: ()
Розбила на строфи, деякі рядки змінила повністю, пунктуацію й орфографію повиправляла. Якщо Вас все задовольнить, будемо вважати роботу закінченою і я рекомендуватиму Оксані Василівна вірш як кінцевий варіант.
До речі, залишила Вашу гіркоту - по-перше, образ добре "вписується" у контекст, подруге, думаю, у такій "розкладці" наголос уже не проблемний.
*******
Безжальний час вбиває дні.
Вчорашня мить - історія.
Годинник скиглить на стіні.
Рахую в небі зорі я…

Десь серед них і ваша, та,
Що ниє в серці раною.
І ятрить душу гіркота:
Вже рік, як смерть нежданою

Бідою злою в мирний світ
Ввірвалася, непрошена.
А був же з нами стільки літ…
Та шлях вже припорошено.

І серце, сповнене надій,
Тепер належить вічності.
А був у центрі всіх подій,
Без поз і без двоїстості…

Простіть , що поруч не було,
Як на Майдані з свічкою
Стояли ви, а там гуло
І кров лилася річкою,

Як над людьми наруги час
завис протистояннями.
Це врешті-решт й убило вас…
А жив лишень бажаннями,

Щоб Українонька цвіла,
Були серця відкритими,
Щоб влада чесною була
І діти стали ситими.

Стосовно ж себе - скромним був,
Жив правдою одвічною,
Людей любив, завжди їх чув…

Вам пам’ять буде вічною!

Я згодна.По-перше -краще.А по-друге рада що вже нарешті дійшов вірш до кондиції)).Дякую за роботу.

Дякую і Вам, Тетяно.