Нет статуса
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-16 12:17:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не критика, а правка. Героям НС з Житомирської обл. Ніхто не забутий!

1. Балюк Олександр Олександрович (19.03.1974-20.02.2014)
Житомирська обл..

# 2. Кемський Сергій Олександрович (15.11.1081-20.02.2014)
Житомирська обл.. Нар. Керч

# 3. Прохорчук Віктор Олександрович (25.05.1975-18.02.2014)
Житомирська обл..

# 4. Зайко Яків Якович (04.04.1940-18.02.2014)

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 660

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Для останнього перегляду:

Зайко Яків Якович (04.04.1940-18.02.2014)

___Яків Зайко.Було те серце сповнене надій...___
Безжальний час вбиває дні.
Вчорашня мить - історія.
Годинник скиглить на стіні.
Рахую в небі зорі я…

Десь серед них і ваша, та,
Що ниє в серці раною.
І ятрить душу гіркота:
Вже рік, як смерть нежданою

Бідою злою в мирний світ
Ввірвалася, непрошена.
А був же з нами стільки літ…
Та шлях вже припорошено.

І серце, сповнене надій,
Тепер належить вічності.
А був у центрі всіх подій,
Без поз і без двоїстості…

Простіть , що поруч не було,
Як на Майдані з свічкою
Стояли ви, а там гуло
І кров лилася річкою,

Як над людьми наруги час
завис протистояннями.
Це врешті-решт й убило вас…
А жив лишень бажаннями,

Щоб Українонька цвіла,
Були серця відкритими,
Щоб влада чесною була
І діти стали ситими.

Стосовно ж себе - скромним був,
Жив правдою одвічною,
Людей любив, завжди їх чув…

Вам пам’ять буде вічною!
2015-03-19 21:13:34
Олександр Балюк.Незламність духу

Мені казали: « Про Героїв не пиши.
Про них і так напишуть ще багато".
А я писала і пишУ все від душі,
бо я про них не можу не писати.

Як не згадати Олександра Балюка.
Він на Майдан ішов, а не на страту.
Як замовчати,що в якогось віслюка
відніме розум й він почне стріляти.

Ридає мати, у оселі вже біда -
в її синочка жартуна-спортсмена
майбутнє вкрала, не спитавшись, та
орда...
Не стане він ніколи під знамена.

А був красивий і дотепно-говіркий,
дружити вмів і дружбу цінувати.
І в час останній, хоч від ран сам був
слабкий,
Поранений йшов інших рятувати.

Мені казали: « Про Героїв не пиши
Про них і так напишуть ще багато".
А я писала і пишУ все від душі,
бо я про них не можу не писати.

Віктор Прохорчук.Вбивство узаконене
режимом

Наче горлиця мати билася ...
Їй не вірилось і не снилося,
Що двоногий десь ходить лютий звір,
який сина вб'є і підкине в двір.

-Ой, синочку ж мій, ясне сонечко,
перерізав кат твоє горлечко
за Майдан, за честь і за воленьку.
Так покрЕмсав гад твою доленьку.
Твою доленьку покалічено.
Всіх смертей іще не полічено.
Думав кат , що люд поневолено,
А негідникам все дозволено.

Синь небес до них нахилилася.
З сином матінка вже простилася.
біль упав на сніг чорним вороном,
Обійнявся він тай із стогоном.

Потім став той біль сивим порохом...
Так почався бій з лютим ворогом!


Сергій Кемський. Незакінчена розмова

Ох, здавалось українці на вік
розпрощались
з «комунізмом»- в той час люди в тюрмах
не вміщались.
В Казахстан везли не сотні незгідних-
мільйони.
Каторжанів –українців нищили у зоні .
Бо посміли, бач, повстати- за те й
повбивали,
повкидали у окопи, танками зрівняли.
Згодом стала Україна від всіх незалежна.
Освітило сонце ясне Вкраїну безмежну.
Та чекала Батьківщину нова небезпека-
знов відкрився шлях до влади партократам
й зекам.
Під тризубом й двоколором панство
панувало
Та «защітніков» народа з себе удавало.
А незгідних до в’язниці, як колись-кидало,
І в лісах та у посадках голови рубало.
На Майдані люд збирався. Он Сірьожа
Кемський-
політолог,виступає: «Справи,- каже,-
кепські.
Нам потрібно вимагати не царя, а зміни,
Щоб систему поміняти всієї країни.
Як сідниці поміняєм , яка користь кріслу?
Ми повинні вимагати –підзвіту суспільству.
І щоб влада нова дбала про цінність
громади,
А не лишень про «сімейки»- в цьому її
вада.
Юридичних інструментів треба вимагати,
Через них і на закони маємо впливати…»
Не скінчив Сергій промови- снайпер
влучив в скроню
І поллялась кров червона крізь його
долоню.
То «защітніки» народа нарід «захищали»
І для їхнього же блага його й убивали.
Як ростила мати сина і чим годувала,
за що вчила свого сина- владонька
питала?
За що вбила ж бо синочка,за що
розстріляла?
Може вкрав він щось у когось,вбив… а
кров все ллялась…
Пливе кача по Вкраїні, кров і далі ллється
А іуда із чужини із того сміється…

Павло Мазуренко .За честь і волю України

У поліському краї, там, де льон розцвітає,
там, де вітер колише у полі жита,
у зажурі калина низько гілля схиляє-
земляка проводжає в небесне життя…

І здається, що вчора Павлик бігав по
маки.
Був розумним і спритним, як всі дітлахи.
Ось сім’ю Мазуренків проводжають у Саки
(відлітали на південь поліські птахи).

Вже гніздо біля моря дружно в’є вся
родина.
А під сонцем південним Павло лиш мужнів:
став засмаглим, хоробрим, і як кожна
дитина,
прагнув стати дорослим, літати хотів.

Згодом в Київ поїхав наш герой при
нагоді.
Там освіту здобув і киянином став,
А коли об’єднався люд увесь за свободу,
безперечно, і Паша пліч-о-пліч стояв.

Було б жити та й жити , ні об чім не
тужити.
Але влада забрала права на життя.
Він жорстоко побитий підлим беркутом
ситим,
розумів що вмирав . Що катам почуття?…

Плачуть верби старенькі, плаче син,
плаче ненька
Україна хоронить найкращих синів.
Гинуть хлопці за волю, за її честь і долю,
І щоб гордо з небес рідний стяг майорів.


Землякам з небесної сотні

Сотні небесній слава!
Ми ж бо не маєм права
забути полеглих героїв
від злої престольної зброї.

Сльози течуть щоденно.
Впишемо ж поіменно
ми тих, що з небесних просторів
мигтять нам і світять як зорі:

В небо БАЛЮК піднісся,
звали «Сашком з полісся».
Він пострілом ранений в груди
Про рану смертельну забуде.

(Ранений ніс він друга.
Вірив-остання туга…)
Ой, хлопчики наші кохані,
для вас ті хвилини останні.

Зойк між поліщуками-,
ВІТЮ ПРОХОРЧУКА ми
знайшли з перерізаним горлом…
За що вбило хлопця те кодло?!

КЕМСЬКИЙ СЕРГІЙ у небі…
Скільки ще вбити треба?
Вмиваючись знову сльозами
хороним Якима Зайка ми.

«Беркут» же наступає,
добре про те він знає,
що треба«хазЯям» служити,-
зручніше ж «поняттями» жити…

Сотні небесній слава!
Ми ж бо не маєм права
Забути полеглих героїв
За долю Вкраїни святої..
2015-03-20 15:56:05

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Да, Сергей, у летающих людей свой особый творческий подход к о всему. Это Божий дар и его надо развивать, а не убивать на корню. Полностью поддерживаю высказанные мысли. Спасибо.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:45:24
Написано для очень добросовестного и уважаемого преподавателя
Судя по всему, Сергей, сей стих написан не только для очень добросовестного и уважаемого преподавателя, а гораздо более близкого, хотя бы по духу. Думаю, он ей пришёлся по нраву. Присоединяюсь.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:39:05
Возможно, слова о любви любимого человека она воспринимает как стихи. А они всегда бальзам для любой души.
Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:31:24
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.