Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-18 13:12:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коректура 3. Не критика, а правка. Героям НС з Хмельницької обл. Ніхто не забутий!

Останні кроки роботи над творами
_______________________________
1. Бондарчук Сергій Михайлович (09.09.1961-20.02.2014)
Хмельницька обл., Старокостянтинів

......................................... Серж Правдивий

___Порив у небо___

Ти обирав свідомо долю,
бо не схилився у ярмі.
Шлях бунту, подвигу і болю
пройти з достоїнством зумів.

Давав киями "Беркут" жару,
а ти стояв, як моноліт,
народжений в боях держави,
якій служив багато літ.

Палав Майдан, роїлись кулі,
хтось падав, ти виносив їх.
Каштани від морозів снулі
тремтіли. Падав бурий сніг.

Стікала Інституська кров'ю,
гуляла знавісніла смерть.
Стояли легіні горою,
відвага повнила їх вщерть.

У снайпера немає серця -
натомість лиш приціл і чек.
Тетяна ладо не діждеться
повінчана з гірким плачем...

Довіку не забудуть люди
твій подвиг, Бондарчук Сергій.
Бо сам Господь тебе для суду,
як свідка на землі створив.
____________________________
   Бондарчук Сергій Михайлович - вчитель фізики, голова Старокостянтинівського міської організації ВО
«Свобода».  
   Загинув у Києві  внаслідок вогнепального поранення снайпером.

=========================

2. Дзявульський Микола Степанович (01.09.1958-20.02.2014)
Хмельницька обл.. Шепетівка. Нар. - Росія. Красноярський край

......................................... Наталія Волинець

___Біль незагоєних ран___

Дзявульський Микола – Герой України!
Хмельницька земля не забуде повік
Твій подвиг звитяжний простої Людини,
Який ти здійснив після того, як втік
Тиран знавіснілий, подібний до звіра,
Який утопив волелюбний Майдан
В крові. З того часу, на жаль, і допіру
Виснажує біль незагоєних ран.
Ти чуєш, Миколо, як поміж горами
Блукає відлуння, і гідним  ім'ям
Пишаються нині скелясті Горгани
І курять во славу тобі  фіміам!
Встановлено пам'ятну дошку на Грофі
Людьми, для яких ти став дійсно взірцем
Того, як долають вершини не "профі",
А ті, хто відчув себе справжнім борцем.
Посвяту дарую тобі в нагороду,
Земляче, прийми її. Знаю –  вгорі
Душа твоя чиста вже має свободу
У променях ясних нової зорі.
____________________________
    На Майдані він завжди був у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів, опікувався кожним
шепетівчанином, який приїздив на Майдан. Куля снайпера влучила йому прямо у серце.
   7 червня 2014 року активісти піднялися на вершину Грофа висотою 1748 метрів у гірському масиві Горгани в
Рожнятівському районі Івано-Франківської області, де на насипному кургані встановили меморіальну дошку на
честь Героя.

=========================

3. Клітинський Олександр Іванович (15.05.1988 - 19.02.2014)
Хмельницька обл., Деражнянський р-н, с. Чернелівці

......................................... Тетяна Лавинюкова

___На Аскольдовій могилі___
                  
Ще матінка чекала кожну мить,
Ще як могли шукали побратими,
Ніхто не знав, що вічним сном він спить        
Над схилами дніпровськими крутими.
    
Аскольдова могила прийняла          
Невпізнаного воїна  Майдану,
У вічність як героя провела
Під спів оркестру - траурну осанну.        

А він був активіст від перших днів -
Герої гуртувалися у  лави...
Коли  будинок профспілок горів,
Не врятувався з лютої заграви.

Посмертна стежка часом нелегка,
Як часом і земна дорога наша:
У липні аж аналіз ДНК
Довів, що то був він – Клітинський Саша.

На крутосхилі сивого Дніпра,
В молитві урочистій і скорботній
Схилилися матуся і сестра
Над ще одним бійцем Святої Сотні.

Герою, спочивай у мирі тут,
На пам’ятній Аскольдовій могилі…
З тобою поруч сплять герої Крут,
Співають вам пісень дніпрові хвилі.
____________________________

   Олександр з грудня 2013 року — на Майдані. Відтоді й до 18 лютого 2014 року воював у лавах
Самооборони.
   Востаннє побратими бачили Олександра в охопленому вогнем Будинку профспілок у ніч на 19 лютого.
Знаходився у списках зниклих. Похований з почестями у безіменній могилі на Аскольдовій могилі. Після
проведення експертизи ДНК було встановлено, що це Олександр.

=========================

4. Корнєєв Анатолій Петрович (23.01.1961-20.02.2014)
Хмельницька обл..

......................................... Тетяна Лавинюкова

___СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА___

Серце рветься щоразу від болю -
Скільки їх, наших любих, найкращих...
От Корнєєв між них Анатолій...
Постріл в серце... О Господи, за; що!..

Він - сільський голова - що й казати!
Він - ґазда, він - хазяїн дбайливий.
Не за себе, за інших вмів дбати,
Щоб народ у селі був щасливий.

... Над Майданом задимлене небо,
На Майдані палаючі шини...
Голова каже: "Їду, бо треба -
Вільне місце знайшлося в машині."

Все привіз, що на зиму у хаті
Зготувала його господиня.
"Це для вас... Раді тим, чим багаті -
Ви скуштуйте домашнього нині!"

А наступного дня - стрілянина -
Інститутська - час подвигу й зради.
Не діжде чоловіка дружина,
Голови не діждеться громада...

Прийняла його Сотня Небесна,
Лине в небі той ключ журавлиний...
То ж плекаймо надію: воскресне
В сяйві сонячному Україна!

Україна - наймення величне!
Жив - для неї, загинув - за неї...
Із небес нас до подвигу кличе
Анатолій Петрович Корнєєв.
____________________________
   Рудський сільський голова (Хмельницька область). Убитий пострілом снайпера у серце на вулиці
Інститутській. Один із громадського списку національної скорботи «Небесна Сотня». Герой України.

=========================

5. Мазур Артем Анатолійович (06.08.1987-03.03.2014)
м. Хмельницький

......................................... Ірина Рассвєтная

___Небесний охоронець___

Більше року вже його немає,
Та людина в пам’яті – жива,
Бо Артем пішов до небокраю,
Щоб була країна в нас нова.

Він пішов… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас.

З сивиною ранньою на скронях,
Прагнуть захистити, зберегти -
З неба простягають нам долоні,
Виставляють сонячні щити.
____________________________
   Артем працював логістом та охоронцем.
   На Євромайдані перебував два місяці. Батьки вмовляли його не їхати до Києва, але він не слухав: «Я бачила
наміри його, я з ним розмовляла, і не раз… Він був дуже чутливий до несправедливості».
   18 лютого, у чорний вівторок, коли мирний наступ Євромайдану на Верховну Раду перетворився на криваве
побоїще, чатовий дев’ятої чоти 15 сотні Самооборони Майдану Артем Мазур отримав надзвичайно важкі
поранення. Від яких і помер у лікарні. Прийшов до тями лише один раз, але навіть не зміг нічого сказати...
   «Ну от...вже пів року........ Пів року якогось незрозумілого дикого сну... і я хочу просто прокинутись і шоб ти
прийшов або подзвонив...... Це дико.... це неможливо... це неправильно... несправедливо....
   Пробач що я не ходжу на твою могилу... я просто не можу... не маю сили... я не справлюсь.....» Сестра Віра
Степіна. Вона продовжує писати Артему на його сторінці в Контакті...

=========================

6. Пагор Дмитрій Олексійович (10.04.1992-19.02.2014)
Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Хропотова


......................................... Наталія Волинець

___Самопожертва___

Схилився у пошані весь Майдан
Перед тобою, хлопче ясноокий.
Ідеш від нас в небесний божий храм,
Один Господь вже чує твої кроки...

Закрив від кулі дівчину грудьми,
І те, що бачив в мить свою останню,
Коли ти поринав у глиб пітьми –
Дівочі сльози суму і кохання...

Ти палко прагнув докорінних змін,
Тому не мав ні сумнівів, ні страху.
Як тяжко стогне поховальний дзвін...
Земля приймає тіло – прах до праху...

Поклав ти серце на святий вівтар,
Але душа, принаймні, не самотня,
Посеред білих і рухливих хмар
Тебе чекає вже "Небесна сотня".

На півшляху вас зупинила смерть,
Але такі Герої не вмирають!
Ви – наша гордість, слава, гідність, честь!
Про вас легенди і пісні складають.

Ми доведемо справу до кінця,
Щоб світ побачив нову Україну,
На те є дух і воля у серцях
І віра в того, хто створив ЛЮДИНУ!
____________________________

=========================
7. Подригун Олександр Володимирович (23.01.1972 - 23.02.2014)
Хмельницька обл., Білогірський р-н, с. Залужжя

.........................................


____________________________
   Відразу після побиття 30 листопада 2013 року "Беркутом" мирних активістів приїхав на Майдані
Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності.
   21 лютого 2014 року був жорстоко побитий, внаслідок чого отримав важкі тілесні ушкодження. Його знайшли
на вулиці Лісовій у Києві з розбитою головою, череп проломили так, що кістки увійшли у мозок. Був
шпиталізований до
однієї з київських лікарень, де і помер.
=========================

8. Шеремет Людмила Олександрівна (21.11.1943 - 22.02.2014)
м. Хмельницький. Нар. у м. Макіївка Донецької області.

......................................... Тетяна Лавинюкова

___Обірвана молитва___

Її ім’я – Людмила… Людям мила…
Завжди був усміх добрий на вустах.
По-материнськи так людей любила –
Молитва в серці, Біблія в руках.

До СБУ вона прийшла під стіни,
Щоб зупинити кровопролиття;.
Перед катами стала на коліна –
Благала людям зберегти життя.

Та не здригнулася рука у ката,
Як спусковий гачок він натискав,
Коли він пострілом із автомата
Молитву її щиру обірвав…

Сказав священик при прощанні: «Люди!
Ми тіло бездиханне бачим тут –
Небесне Царство та;м душа здобуде,
А вбивцю жде людський і Божий Суд.

Хто ж переміг? – Душа непереможна!
Із нами той, хто смертю смерть поправ!
У пам’яті людській живим є кожний,
Хто за народ свій голову поклав…»

____________________________
   Після закінчення медичного інституту Людмила Олександрівна працювала у
Краснодонській районній лікарні лікарем-анестезіологом. У 1969 році переїхала до міста Хмельницький.
   ...Вона стала на коліна під стінами СБУ у місті Хмельницькому. Молилася. Благала тих, хто по ту сторону
дверей, - не стріляти у людей. Куля бійця «Альфи» стала фатальною для Людмили Шеремет…
   Вона народилася у воєнні часи й померла від куль автомата…  У лікарні прожила ще три дні. Їй був 71 рік...

=========================

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 735

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Тетяна Лавинюкова

Остаточний варіант
# 3. Клітинскький Олександр Іванович

НА АСКОЛЬДОВІЙ МОГИЛІ. ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ
НЕБЕСНОЇ СОТНІ ОЛЕКСАНДРА КЛІТИНСЬКОГО

Ще матінка чекала кожну мить,
Ще як могли шукали побратими,
Ніхто не знав, що вічним сном він спить
Над схилами дніпровськими крутими.

Аскольдова могила прийняла
Невпізнаного воїна Майдану,
У вічність як героя провела
Під спів оркестру - траурну осанну.

А він був активіст від перших днів -
Герої гуртувалися у лави..
Коли будинок профспілок горів,
Не врятувався з лютої заграви.

Посмертна стежка часом нелегка,
Як часом і земна дорога наша:
У липні аж аналіз ДНК
Довів, що то був він – Клітинський Саша.

На крутосхилі сивого Дніпра,
В молитві урочисті і скорботні
Схилилися матуся і сестра
Над ще одним бійцем Святої Сотні.

Герою, спочивай у мирі тут,
На пам’ятній Аскольдовій могилі…
З тобою поруч сплять герої Крут,
Співають вам пісень дніпрові хвилі.

============================
Клітинський Олександр Іванович (нар. 15 травня 1988, с. Чернелівці, Деражнянський район, Хмельницька область — пом. 19 лютого 2014, Київ) — учасник Євромайдану. Один із Небесної сотні. Герой України.
З грудня 2013 року — на Майдані. Відтоді й до 18 лютого 2014 року воював у лавах Самооборони. Востаннє побратими бачили Олександра в охопленому вогнем Будинку профспілок у ніч на 19 лютого. Знаходився у списках зниклих. Похований з почестями у безіменній могилі на Аскольдовій могилі. Після проведення експертизи ДНК було встановлено, що це Олександр.

2015-03-24 17:18:59

Тетяна Лавинюкова

Остаточний варіант
#4. Корнєєв Анатолій Петрович

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА. ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ
НЕБЕСНОЇ СОТНІ АНАТОЛІЯ КОРНЄЄВА

Серце рветься щоразу від болю -
Скільки їх, наших любих, найкращих...
От Корнєєв між них Анатолій...
Постріл в серце... О Господи, за́ що!..

Він - сільський голова - що й казати!
Він - ґазда, він - хазяїн дбайливий.
Не за себе, за інших вмів дбати,
Щоб народ у селі був щасливий.

... Над Майданом задимлене небо,
На Майдані палаючі шини...
Голова каже: "Їду, бо треба -
Вільне місце знайшлося в машині."

Все привіз, що на зиму у хаті
Зготувала його господиня.
"Це для вас... Раді тим, чим багаті -
Ви скуштуйте домашнього нині!"

А наступного дня - стрілянина -
Інститутська - час подвигу й зради.
Не діжде чоловіка дружина,
Голови не діждеться громада...

Прийняла його Сотня Небесна,
Лине в небі той ключ журавлиний...
То ж плекаймо надію: воскресне
В сяйві сонячному Україна!

Україна - наймення величне!
Жив - для неї, загинув - за неї...
Із небес нас до подвигу кличе
Анатолій Петрович Корнєєв.

=========================
Анатолій Петрович Корнєєв ( 23 січня 1961, Цвіклівці. — 20 лютого 2014, Київ) — активіст Євромайдану. Рудський сільський голова (Хмельницька область). Убитий пострілом снайпера у серце 20 лютого 2014 року на
вулиці Інститутській. Один із громадського списку національної скорботи «Небесна Сотня». Герой України.

2015-03-24 17:23:20

Тетяна Лавинюкова

Остаточний варіант
# 8. Шеремет Людмила Олександрівна

ОБІРВАНА МОЛИТВА. ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇНІ
НЕБЕСНОЇ СОТНІ ЛЮДМИЛИ ШЕРЕМЕТ

Її ім’я – Людмила… Людям мила…
Завжди був усміх добрий на вустах.
По-материнськи так людей любила –
Молитва в серці, Біблія в руках.

До СБУ вона прийшла під стіни,
Щоб зупинити кровопролиття́.
Перед катами стала на коліна –
Благала людям зберегти життя.

Та не здригнулася рука у ката,
Як спусковий гачок він натискав,
Коли він пострілом із автомата
Молитву її щиру обірвав…

Сказав священик при прощанні: «Люди!
Ми тіло бездиханне бачим тут –
Небесне Царство та́м душа здобуде,
А вбивцю жде людський і Божий Суд.

Хто ж переміг? – Душа непереможна!
Із нами той, хто смертю смерть поправ!
У пам’яті людській живим є кожний,
Хто за народ свій голову поклав…»

=========================
Шеремет Людмила Олександрівна (21 листопада 1942 — 22 лютого 2014) — українська активістка Євромайдану. Герой України. Героїня Небесної Сотні.
Вона стала на коліна під стінами СБУ у місті Хмельницькому. Молилася. Благала тих, хто по ту сторону дверей, - не стріляти у людей. Куля бійця «Альфи» стала фатальною для Людмили Шеремет… Вона народилася у
воєнні часи й померла від куль автомата… У лікарні вона прожила ще три дні. Їй був 71 рік...

2015-03-24 17:29:09

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений