Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-03-19 00:34:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коректура 1. Вірші про Героїв Небесної Сотні з Львівської області. І част.

# 1. Бльок Іван Іванович (21.07.1973-20.02.2014)
Львівська обл..

___Ти плач, козаче, плач___

Хлюпоче Верещиця. Спека. Тиша.
У мареві дрімає Городок.
Завмерло все. Лиш хвиля м’яко лиже
Бурштинового кольору пісок.

«Тьох-тьох,» – то молоток ляка полудень.
Це гойдалку чіпляє до верби
Івашко Бльок. Вдихнув на повні груди:
«Гайда, малеча! Всі, гайда сюди!»

Ось гойдалка снує між берегами,
Під нею смужка синьої води.
Здається, розгойдаєшся – доправить
На берег той, де не бува біди…

«Літайте, діти!» - малюкам дозволив.
І тиша зникла – крик, щасливий сміх.
Зорю вечірню лоскотали дзвони,
Зганяючи дітей додому всіх.

За літом небо довго прала осінь,
Забувши синьку дати до води.
Тумани забрідали в місто босі –
Густі і гіркуваті, наче дим…

Прийшов листопад – голий, безталанний,
Сумний, тремтячий, на усіх лихий.
Палали груби у хатах саманних,
І цокав дзвінко у мороза кий.

А десь далеко жив прадавній Київ.
І вирував, мов рій людський, Майдан.
На люд злетілись «беркути» лихії.
Свавілля не стерпів тоді Іван.

Лишив дружину, діточок – аж трійко.
Помчав допомагати всім, чим міг,
Й потрапив зразу у шалену бійку.
Лишився до кінця і...там поліг.

Двадцяте лютого. Кривава Інститутська.
Куль снайперів гудуть навкруг джмелі.
Івану - в серце. « Діточки, Натуська…
Пробачте... Так народ і Бог звелів…»

Колише гойдалкою Тура вітер.
Два берега – одна ріка життя.
Кричить Наталка, тихо плачуть діти...
Приспущенний біля міськради стяг.

Шматують небо, стогнуть хрипло дзвони:
Тривожно, аритмічно, мов набат.
Ковтнула смерть тонкої свічки вогник –
Загинув революції солдат.

І сипле сніг на сиву Верещицю.
І плаче стародавній Городок.
В скрижалі, Україно, запиши це:
Спинили сто - брехні Армагедон.

Армагедон побореного духу,
Що піднімав запльований кумач.
Нехай земля героям стане пухом.
Не слабкість це, ти плач, козаче, плач…


Верещиця- найбільша ріка, притока Десни,
що протікає біля міста Городок
Львівськкої області.
В останнє літо свого життя Іван Бльок зробив
гойдалку над водою.
Івашко - домашня форма ім'я Івана Бльока.
Тур - позивний Івана Бльока на Майдані.
Іван Бльок загинув 20го лютого від кулі
снайпера в серце.
Наталка Бльок( дівоче прізвище Тур) -
дружина Івана.


2. Бойків Володимир Васильович (12.02.1955-19.02.2014)
Київ. Нар. – Львів


# 3. Бура Ольга Василівна (22.07.1986-10.03.2014)
Львівська обл..

___Бура Ольга Васильевна, героиня Небесной сотни___

Бедная девочка... Ты молода...
Ты не увидишь уже никогда
Как прорастут на земле твоей всходы
Кровью оплаченной нашей Свободы...
Что тут добавить... Ты просто- БЫЛА...
Родине все, что смогла, отдала...
Родины памятью стала отныне...
Вечно скорбеть по тебе Украине...


# 4. Вайда Богдан Іванович (28.04.1965-20.02.2014)
Львівська обл.

___Із Вами в небі синьо-жовтий стяг___

Присвячується Герою України
Вайді Богдану Івановичу.

Ви народилися у той весняний час,
Коли сади вдягнулися у цвіт,
Почала доля стислий відлік літ
До дня, коли Ваш погляд раптом згас.

Маленьким повела до церкви мати.
Вам любою була така дорога,
Зростала у душі любов до Бога.
Хто має віру - правди йде шукати.

Ви вірили в незламність Батьківшини,
У те, що ми народ, а не раби.
Бо знали, що почують крик юрби
Ті, хто не чули шепоту людини.

Вже у столиці, в сотні на Майдані
Боролись за відродження держави.
Ви в дев'яностих словом воювали,
Та тут слова губилися в тумані.

Відвагу, силу й український дух
В собі Ви так уміло поєднали.
Вели людей до волі, мов пастух,
Та на заваді хижі кулі стали...

Враз обірвалося життя, мов й не було.
Лиш винесли із хати домовину,
Щоб тіло схоронити в темну глину.
Дощами все довкола залило.

І люди умивалися слоьзами...
Усі ми смертні, просто у гостях.
Із Вами в небі синьо-жовтий стяг,
А пам'ять про Героїв - з нами.

А пам'ять про героїв всюдисуща,
Їх імена із гордістю лунають.
Воістину, Герої не вмирають!
Як наша Україна - невмируща.

5.03.15.
История cоздания стихотворения:
Богдан Вайда народився 28 квітня 1965 року
в селі Стебник на Львівщині.
Сім'я спочатку жила в Стебнику, та після
смерті батька вони переїхали до
села Летня, Дрогобицького району, тут і жили
останні роки. Богдан був
ревним християнином, патріотом України,
активним учасником
національного відродження 90-х років. 1990
року він взяв участь у Живому
ланцюгу Соборності. Під час подій у Києві був
у 12 сотні Самооборони
Майдану. Богдана Івановича було вбито
пострілом снайпера в голову на
вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.

5. Варениця Роман Михайлович (14.12.1978-20.02.2914)
Львівська обл..


# 6. Вербицький Юрій Тарасович (25.08.1963-21(22).12.2013)
Львів. Нар. - Київська обл.

___Я ведь умер вчера...___

Я ведь умер вчера,а сегодня воскрес,
Свечи вновь засверкали огнями,
Я воскрес и увидел запущенный лес,
Мы с тобой рядом смело шагали

Шаг за шагом,трава прорастала у ног
И деревья за руки хватали,
Боли крик пролетел ночью той над землёй-
Люди цену свободы узнали.

Да,я умер вчера, а сегодня воскрес
И с небес я взираю на землю,
Вспоминаю, в тиши, бывший сказочный лес
Быть предателем я не приемлю.


# 7. Дигдалович Андрій Іванович (03.06.1973-20.02.2014)
Львівська обл..

___ПАМ’ЯТІ Героя Небесної Сотні Дигдаловича Андрія___

Гостинний дім у краї Львівським.
Невдовзі зацвітуть тюльпани.
А в Києві на Інститутській
Вогнем палатимуть каштани.

В цей дім зима принесла горе.
Тяжка утрата ятрить душу.
Хто, як не я – завжди говОрив. -
Я там, пробачте, бути мушу.

У пеклі й холоді Майдану,
На хвилі змін невідворотних...
Пліч-о-пліч друзі незламанні -
Немов сім’я - Афганська сотня.

Так, в порятунку побратимів,
В бою за правду й кращу долю
Від кулі вражої загинув,
Закрив, товариша собою…

І спогади про ті події
Ніколи з пам’яті не стерти,
Як Світла Воїни за мрію
Без страху йшли в обійми смерті.

Романтики і відчайдухи
Історію нову писали.
Ви – соколи, ви - вільні птахи,
Героями посмертно стали…
...

"Ти сильна – знаєш, що робити –
Останнії слова дружині. -
Заради доньок далі жити,
Бо діти мають бути вільні…"

Злітають поглядом дівчата
увись, вдивляючись уважно:
Тепер десь там із Богом тато
Несе в Небесній Сотні варту.
Хоробрий, люблячий, відважний…
История cоздания стихотворения:
Вірш присвячений Герою Небесної Сотні Дигдаловичу Андрію (03.06.1973-20.02.2014)
село Сокільники (Львівська область)

Його життя обірвалось 20.02.2014 від кулі снайпера на вулиці Інститутській, коли він відтаскував пораненого хлопця до
медиків.
На ньому був саморобний бронежилет. Куля пробила його та пройшла навиліт.
Як тільки зібрався Євромайдан, одразу рушив на Київ. Спочатку Андрій був у Львівській сотні, але потім перейшов до
афганців. Три
місяці провів з ними пліч­о­пліч. У грудні стримував наступ Беркута. Його не спинило навiть поранення, якого зазнав на вулицi
Грушевського у сiчнi: на кiлькаденне лiкування вiн вирушив лише пiсля прямого наказу командира. I хоч на одне око вже
майже
не бачив, повернувся, щоб бути на барикадах. Комендатура Майдану нагородила його "орденом за оборону Майдану", але
передати її не встигли...

# 8. Жаловага Анатолій Григорович (13.03.1980-20.02.2014)
Львів

___ПАМ’ЯТІ Героя Небесної Сотні Жаловаги Анатолія___

Країна стала іншою в той день –
в той чорний день, коли тебе не стало.
Лунала найсумніша із пісень
над нескорЕним спаленим Майданом.

Ти став в ряди небесних янголів
і молодим назавжди залишився.
Ти жити, знаю, як і всі хотів,
але ж і смерті більше не страшився.

Ти усмішкою інших зігрівав.
І добрим серцем, повним оптимізму.
Із честю Воїна і Сина захищав
свободу, гідність, майбуття Вітчизни.

Та смерть твоя - неначе виклик всім:
Не бійтеся, вставайте і борітесь
за Україну, та, передусім,
за всіх загиблих Богу помолітесь!

До скону пульсуватиме цей біль
від непоправно болісної втрати.
Безмежна вдячність і уклін тобі,
Живий у пам’яті навік, Небесний Брате.
История cоздания стихотворения:
Вірш присвячений Герою України Жаловазі Анатолію (13.03.1980-20.02.2014)
м. Дубляни (Львівська область)

Анатолій професійно займався спортом. Закінчив Львівський університет фізичної культури за фахом гандбол. Зі
своєю командою багато разів їздив у Європу на змагання. Проте травма хребта не дала продовжити спортивну кар’єру,
тому хлопець знайшов для себе іншу справу - працював будівельником. 18 лютого він поїхав до Києва. А вранці
20 лютого був убитий кулею снайпера, яка потрапила йому в голову... На свій останній день народження 13 березня
2013 г. — Анатолію тоді виповнилося 33 роки — він сказав: «У цьому році щось мусить змінитися». А восени, ще до
початку Євромайдану, Анатолій пообіцяв батькові: «Тату, ти ще будеш мною пишатися»...

9. Жеребний Володимир Миколайович (06.10.1985-20.02.2014)
Львівська обл.


= 10. Ільків Богдан Іванович (03.07.1962-22.02.2014)

11.  Дяковський Юрій Іванович ( 27.02.1989— квітень 2014)
м. Стрий.

___Хлопець iз "Правого сектору"___

Проект "Вірші кожному з Небесної Сотні".
Присвячено Дяковському Юрію:


Столиця... Першi набати:"До волi!.."

Людей волання:"Дiстало, йди геть!

Бо гiднi, гiднi ми кращоï долi,

Кiнцi з кiнцями ледь зводимо, ледь...


Козацька кров ще тече в наших жилах,

Вiзьмемо зброю (як треба), чекай!..

Нас сотнi тисяч, дивись, ми є сила!

Не зупинити... Потворо, тiкай!"


З усiх куточкiв iшли громадяни,

Й зi Стрию хлопець (На ризик життям),

Прийняв двi кулi - то замiсть догани,

А що ж хотiв? Був для влади смiттям.


Щасливi очi... У них перемога!

Та знов загроза... Вiн осторонь?.. Нi!

Донбас, туди незворотня дорога,

Останнi кроки... Убивцi бруднi!

P.S.

Iшов iз поспiхом, йшов до Майдану,

А потiм далi: на захист землi.

Прийми, Герою, вiд серця пошану,

Прийми посмертно! Вклоняюсь рiднI.


РiднI вклоняюсь у подумках низько

За сина, котрий iнакше не мiг...

Здається зараз: немов вiн десь близько,

Небесна Сотня живiша живих!!!

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1094

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Тюрина Юлия

Гостинний дім у краї Львівськім.
Невдовзі зацвітуть тюльпани.
А в Києві на Інститутській
Вогнем палатимуть каштани.

В цей дім зима принесла горе.
Тяжка утрата ятрить душу.
"Хто, як не я? – сім'ї говорить, -
Бо я там конче бути мушу!"

У пеклі й холоді Майдану,
На хвилі змін невідворотних...
Пліч-о-пліч друзі незламанні -
Немов сім’я - Афганська сотня.

Так, в порятунку побратимів,
В бою за правду й кращу долю
Від кулі вражої загинув,
Закрив товариша собою…

І спогади про ті події
Ніколи з пам’яті не стерти,
Як Світла Воїни за мрію
Без страху йшли в обійми смерті.

Романтики і відчайдухи
Історію нову писали.
Ви – соколи, ви - вільні птахи,
Героями посмертно стали…
...

"Ти сильна – знаєш, що робити –
Останнії слова дружині. -
Заради доньок далі жити,
Бо діти мають бути вільні…"

Злітають поглядом дівчата
увись, вдивляючись уважно:
Тепер десь там із Богом тато
Несе в Небесній Сотні варту.
Хоробрий, люблячий, відважний…

История cоздания стихотворения:
Вірш присвячений Герою Небесної Сотні Дигдаловичу Андрію (03.06.1973-20.02.2014) село Сокільники (Львівська область)

2015-03-19 20:03:54

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений