Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-04-06 14:18:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Критика. Іноземці – герої України

# 1. Нігоян Сергій Гагікович (02.08.1993-22.12.2013)
Вірмен, Дніпропетровська обл.. Родина з Вірменії

___Воїни світла. Герою Небесної Сотні Сергію Нігояну___

Барикади на Майдані, дим злітає в небо.
Знав би ти, що дні останні чекають на тебе.
Вже бентежний дух свободи розриває грати.
ТалАн краще, замість вроди, дала б тобі мати.
Де кипить запекла битва тече кров багряна.
Несе вітер, як молитву, слова Нігояна:
"Мені жити в цій країні, вільній і могутній,
Гідно, з честю, як людині, це моє майбутнє!
Народився в Україні, є вірменські корні,
А тепер на Батьківщині дні настали чорні."
Всіх побачив, всіх почув, Янукович клятий:
Обібрав до нитки, взув, наказав стріляти.
Підлу зраду не чекав хлопець від " іуди."
Підкосились ноги, впав, вжалив біль у груди.
Не згадає вже Сергій свої дні минулі.
Час у сутичці лихій, як свистіли кулі.
Сумно, соколе, без тебе. Щоб не був самотнім -
Піднялися хлопці в небо, до твоєї сотні.
Урожай зібрав нечистий, що народ посіяв.
Все бігом, як зміг, зачистив і втік у Росію.
А за ним його сволота сліди підмітала
І тянула у болото, все що розікрала.
Не дрімають хижаки: здаля слабкість чують,
Наші землі, залюбки, гризуть і шматують.
Підневільні та ізгої, брехнею сповиті,
Вам не буде спокою, і на тому світі.
А тобі, кремлівський кате, килимом дорога,
По якій завжди з гармати луплять - "ради Бога!"
Не для цього на Майдані гинули, страждали,
Щоб зажерливі піраньї війну розв'язали.
Біля прірви долі злої, ми йдемо по краю,
Світла воїни, герої - живуть, не вмирають!
История cоздания стихотворения:
Сергію Нігояну судилося стати тим, хто відкрив рахунок Небесної Сотні. Йому посмертно присвоєно звання
"Герой
України" з нагородженням орденом "Золота Зірка" - за мужність і патріотизм. У Дніпропетровській міській раді
прийняли рішення про перейменування проспекту ім. Калініна в проспект ім. Сергія Нігояна.

# 2. Арутюнян Георгій Вагаршакович (04.07.1960-20.02.2014)
Вірмен, Батумі, Грузія. Прож. – м. Рівне

___Ашхен – Небесна___

Трьохлітня донька Героя Небесноi Cотнi
Георгія Арутюняна Ашхен* залишилася круглою сиротою.

Ашхен - небесна – нiби знав
Георгiй долю донi,
Померла мама й сам упав
На саме дно безоднi
Упав вiд пострiлу в Майдан
Приреченої влади,
Ашхен – Небесна, вiн стояв,
Щоб свiт тебе не зрадив…
Тобi три роки й бiльш нема
Рук найтеплiших в свiтi,
Без мами й тата, ти одна
Зосталась сиротiти,
Як Ураїна, що тобi
Повинна замiнити
Притулок справжньоi сім'ї
Й вiд лиха захистити.
Ашхен, Небесна, в Небесах
Й вона шукае долю,
А як не знАйде, то й сама
Загине сиротою…
В такi часи прийшла ти в свiт
На українську землю,
Де став Героем тато твiй,
По-справжньому, Небесним.

*Ашхен - небесна

= 3. Жизневський Михайло Михайлович (26.01.1988-22.12.2013)
Білорус, Київська обл.,Біла Церква. Нар. - Гомель, Білорусія

___***___
В 17 поділив він долю з Ненькою,
а в 25 загинув на Майдані.
Прощаючись із матір'ю рідненькою,
не знав тоді, що бачились востаннє.

За вісім літ до легеня із Гомеля
блакитно-жовта стрічка прикипіла.
Казав: "Весною повернусь додому я,
у край лісів, де русь донині біла."

Він зустріч цю давно в деталях вимріяв,
для лицарів міцні куючи лати, -
мов сильний птах вернутися із вирію
в квітучий сад і рідних обійняти.

Він сподівався стати їм опорою -
батькам стареньким, що любив без тями.
Не знаючи, що зустріч ще не скоро їх -
поцілить куля в серце його мами.

Поцілить зразу в трьох, через Михайлика,
і обірве його життя до сроку.
Хрест на могилі - то єдина пам'ятка
для всіх, хто не змирився з смертю Локі.

Загинув другим він - так став розвідником
небес високих, де збиралась Сотня.
Син Білорусі, Українні відданий,
торкнувся в смерті до самого сонця.

Йому було всього 25 років, білорус. Надзвичайно трагічна доля. Локі то його прізвисько в зв'язку з хоббі. Ось
тут детальніше:http://news.bigmir.net/nebesnaya_sotnya/799181-
Zhiznevskij-Mihail Прочитайте будьласка все по обидвом ссилкам. Там є й друга. Не можу писати, плачу весь
час...

# 3. Зайко Яків Якович (04.04.1940-18.02.2014)
Білорус. Нар. - Делятич, Білорусія. Прож. – Житомир

___  Памяти героев Майдана - Яков Яковлевич Зайко___

Как жаль, что ты не дожил, Яков,
И сделать больше не успел.
Всегда горя, как яркий факел,
Ярчайшей вспышкой - догорел.

Ты жил для нас, для Украины,
Больной стране был Богом дан.
И вот она сказала: сыне,
Иди сражаться на Майдан!

Семьдесят пять – не возраст, Яша,
Когда там снова всё в огне…
И он пошёл – за судьбы наши,
За жизнь нормальную в стране

В огонь и дым горящих скатов,
На баррикады, в Божью рать.
Сказав с усмешкою: - ребята,
Когда-то надо умирать.

И пусть по нам стреляет «Беркут»,
Всех не убьют – мы победим!
Не править президенту-зеку -
Вон с нами русский, армянин,

Поляк и парень из Канады,
Казах, словак и белорус.
А это значит, люди, надо
Всем вместе сбросить эту гнусь,

Что там, на Банковой, засела,
Где правит балом Сатана,
Где сотнями бесчестных сделок
Уже разграблена страна…

Сказал и встал на баррикаде
Как знамя, символ, как хоругвь,
Как рыцарь древний, что в балладе
Погиб в бою, чтоб жив был друг.

А беркутовец-снайпер чётко
Навёл прицел, нажал курок…
На камни, в кровяных потёках,
Упал боец, чей вышел срок.

Но ты не умер, знаю, Яша!
Ты в детях будешь жить и в нас…
А мы – мы, если надо, ляжем,
Освобождая Крым, Донбасс.

Над Украиной злая вьюга
Из «Градов», пушек, сеет смерть.
И я прошу тебя, как друга:
Вернись, успеешь умереть…




. Яків Якович Зайко свою останню свічку
спалив на Майдані, як Герой,
як палкий патріот України і великий
Громадянин Житомира. Ми в боргу
перед його світлою пам’яттю. Тому ряд
громадських організацій
нашого міста, громадські діячі, письменники,
журналісти, науковці,
колишні його соратники ініціюють присвоїти
його ім’я школі №8 у
Житомирі, де він навчався і звідки розпочалась
його буремна
громадсько-політична біографія.
Указом Президента України від 21 листопада
2014 р. №890-2014 Якову
Яковичу Зайку присвоєно звання Героя
України.
# 4. Хурція Зураб (Zurab Khurtsia) (29.07.1960-18.02.2014)
Грузин. Напевно, Кіровоград

___ГРУЗИНСЬКЕ ВИНО___

Застілля гідне.
Пили́ за зустріч друзів,
За нашу рідну
Вкраїну, що у ту́зі.
Ідуть герої.
Тож наливай по третій.**
Спом'янемо́ їх.
Проведемо́ в безсмертя.
Налий солодке,
Не треба нам гіркої.
Міцного сорту
Вино нового збору.
Ожи́лі соки,
Зігріті у долонях.
Й не буде цокань,
Коли всі дзвони дзво́нять.

Вино не владне
Зцілити морок ночі.
Та втамувати
Наш біль воно захоче.
Ні, духу бражний,
не забирай в нас пам’ять.
Нехай наза́вжди
Цей біль лиши́ться з нами.
Нехай ці зорі
Побачать чисті сльози
У яснозорих
очах людей дорослих.
Нехай повірять,
що не жалю́ ми просим.
А тільки сили.
Бо віри в нас ще досить.

Складати тости
Не вмію, як грузини.
Природно й просто
Сплітати ло́зи й гімни.
О, Сакартве́ло,
У тебе даль красива.
І справжню велич
Передала ти сину.
Тож за героя -
Грузина з сонцем в венах.
Ми хванкчаро́ю
Наповнюємо келих.
За Україну
Віддав життя з любов'ю.
Тепер людина
Ця рідна нам по крові.

Зима покрила
Сукном жертовне місце.
І він на біле
Червоним густо бризнув.
Розбитий келих.
Він вірив, що на щастя.
Тож ми цю певність
Повинні в се́бе вкласти.
Червоні плями.
Для тих, хто надто пізно,
Але шукає
У винах справжніх істин***.
Та тільки в цьо́му
Вині є правди досить.
Якщо й схолоне.
Бо не вино це зовсім.

Остання чарка -
Щоб нам зустрітись знову.
І відзначати
Лише свята в любові.
Прозріти зрячим.
Вціліти наймужнішим.
Щоб вин гарячих
Не проливалось більше.

* Зураб Хурция – грузин, винний технолог за професією. Декілька разів відкривав власний бізнес з
виробництва вина
на батьківщині, кожного разу втрачав усе майно через війни та військові дії в Грузії. В Україну приїхав до
друзів-
українців, щоб створити та розвинути спільне україно-грузинське виноробство, але не встиг, бо загинув на
Майдані.

# 5. Кіпіані Давид Ілліч (28.06.1980 -21.02.2014)
Грузин. Київ. Нар. – Тбілісі, Грузія

___Дато. Герою Небесної Сотні Давиду Кіпіані___

Україна - це частка від мами,
А вона для грузина свята...
Жити й жити, з твоїми літами,
Тридцять три, вік Ісуса Христа!
Бій запеклий гримить на Майдані,
Підло в спину стріляє спецназ,
Та відважний Давид Кіпіані
Йшов у вогнище пекла не раз.
Кров текла і палали автівки -
Весь тягар мужньо витримав ти:
У безодню летіла бруківка,
Від ударів тріщали щити.
Наче витязь, пішов крізь погроми
По розбитих уламках біди -
На обличчі безсоння і втома
Та від куль на жилеті сліди.
Знову поштовх і брязкіт від броні,
Тисне груди, аж подих звело,
Б'ється птахою доля у скронях,
А свідомість удалеч несло...
Прилетіла його ностальгія
У Тбілісі, де в зоряну мить
Краща жінка із іменем Ія
Біля сина маленького спить.
Пам'ятає Дато сиві гори,
Все, що в серці зумів зберегти:
Як пліч-о-пліч в абхазьких Кодорах
З ним були українські брати.
Все пройшло, але пазурі точить
Спільний ворог, настирливий звір.
До чужого прудкий і охочий,
Суне ніс свій брудний до сих пір.

Вдаль біжать жовті води Кури
У Тбілісі, де храм "Всіх Святих",
Сум і плач - час лихої пори.
Вітерець невгамовний притих.
Вже душа його зникла в тумані,
Десь у небі, як білий лелека, -
Проводжали Дато Кіпіані
У дорогу останню, далеку.
История cоздания стихотворения:
Давид Кіпіані народився 28 червня 1980 року в Тбілісі. Його мати була українкою, батько - грузином. Мав
дружину
Ію Оніані та півторарічного сина Лаша Георгія. Щоб зрозуміти навіщо грузини знаходяться в Україні, ми
повинні
зрозуміти чому українці приїжджали до Грузії. Внаслідок фізичних та психологічних навантажень Дато
загинув від
зупинки серця. Мав бронежилет, з двома кульовими влученнями. Орден Героїв Небесної Сотні - за
громадянську
мужність і патріотизм, посмертно.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 708

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Я Есть

1. Нігоян Сергій Гагікович (02.08.1993-22.12.2013)
Вірмен, Дніпропетровська обл.. Родина з Вірменії

___Воїни світла. Герою Небесної Сотні Сергію Нігояну___

Барикади на Майдані, дим злітає в небо.
Знав би ти, що дні останні чекають на тебе.
Вже бентежний дух свободи розриває грати.
ТалАн краще замість вроди дала б тобі мати. (я б змінила порядок слів у цьому рядку: Краще б талан замість вроди дала тобі мати. І ком не треба)
Де кипить запекла битва, тече кров багряна,
Несе вітер, як молитву, слова Нігояна: (коми – уважніше!)
"Мені жити в цій країні, вільній і могутній,
Гідно, з честю, як людині, це моє майбутнє!
Народився в Україні, є вірменські корні, (правильно українською – корЕні…)
А тепер на Батьківщині дні настали чорні." (може краще – ДЛЯ Батьківщини?)
Всіх побачив, всіх почув Янукович клятий: (кома була зайва)
Обібрав до нитки, взув, наказав стріляти. (обібрав до нитки і взув - ? Взув – у переносному значенні, мабуть. Треба щось робити з цим)
Підлу зраду не чекав хлопець від " іуди."
Підкосились ноги, впав, вжалив біль у груди. (мало б бути у зворотньому порядку…)
Не згадає вже Сергій свої дні минулі, (тукт, мабуть, кома, якщо перераховується все, що не згадає)
Час у сутичці лихій, як свистіли кулі.
Сумно, соколе, без тебе. Щоб не був самотнім -
Піднялися хлопці в небо, до твоєї сотні.
Урожай зібрав нечистий, що народ посіяв. (при такому порядку виходить, що не урожай народ посіяв (та й урожай сіяти не можна), а нечистий, що народ посіяв, або урожай нечистий - різночитання – невдалий рядок)
Все бігом, як зміг, зачистив і втік у Росію.
А за ним його сволота сліди підмітала
І тянула у болото, все що розікрала. (тяГнула)
Не дрімають хижаки: здаля слабкість чують,
Наші землі залюбки гризуть і шматують. (коми не потрібні)
Підневільні та ізгої, брехнею сповиті,
Вам не буде спокою і на тому світі. (кома не потрібна, ритм зламався – не вистачає складу. Може: Вам не бачити спокОю і на тому світі)
А тобі, кремлівський кате, килимом дорога,
По якій завжди з гармати луплять - "ради Бога!"
Не для цього на Майдані гинули, страждали,
Щоб зажерливі піраньї війну розв'язали.
Біля прірви долі злої ми йдемо по краю. (знаки підправила)
Світла воїни, герої - живуть, не вмирають!
Вірш цікавий. В цілому сподобався. Але мало про героя, а більше просто присвята тим дням…

2015-04-06 14:44:04

Я Есть

2 вірш. Ашхен - небесна. Присвята кому? Доньці?

2015-04-06 14:51:09

Я Есть

3. Зайко Яків.
А вірші російською ми хіба розглядаємо? та й, здається, я вже десь бачила про Зайка українською...

2015-04-06 14:56:14

Я Есть

; грузинське вино.

Вірш сподобався. Ритмічний малюнок цікавий, чимось на грузинські народні мелодії схожий..

Почну з оцього уривка, бо До цього ніби все нормально було...

Складати тости
Не вмію, як грузини.
Природно й просто
Сплітати ло́зи й гімни.
О, Сакартве́ло,
У тебе даль красива.
І справжню велич
Передала ти сину.
Тож за героя -
Грузина з сонцем в венах -
Ми хванкчаро́ю
Наповнюємо келих.
За Україну
Віддав життя з любов'ю.
Тепер людина
Ця рідна нам по крові.

Зима покрила
Сукном жертовне місце.
І він на біле
Червоним густо бризнув.
Розбився келих...
Він вірив, що на щастя.
Тож ми цю певність
Повинні в се́бе вкласти.
____
Пунктуацію трохи підправила і в рядку слово трохи змінила.
_____
Червоні плями. (рядок ніби сам по собі. Або з пунктуацією щось, або за змістом якусь прив'язку треба. Я її відчуваю, але не бачу...)
Для тих, хто надто пізно,
Але шукає
У винах справжніх істин***.
Та тільки в цьо́му
Вині є правди досить.
Якщо й схолоне.
Бо не вино це зовсім.
- отут крапки у кінці рядків ніяк не зрозумію.

Остання чарка -
Щоб нам зустрітись знову.
І відзначати
Лише свята в любові.
Прозріти зрячим.
Вціліти наймужнішим.
Щоб вин гарячих
Не проливалось більше.

Авторе, вірш дуже цікавий. Попрацюйте ще трохи над ним, доведіть до ладу - він того вартий.

2015-04-06 16:06:31

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений