Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-09-14 10:33:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коректура 3. Не критика, а правка. Героям НС з Полтавської обл. Ніхто не забутий!

1.  Сердюк Ігор Миколайович (03.11.1969-18.02.2014)
Полтавська обл.. Кременчук

___ Життя у боротьбі ___

Він був звичайним пересічним українцем,
Що народився за радянських ще часів,
У ті роки він відчував себе чужинцем,
Бо в Україні вільній жити він хотів.

У “дев'яностому” минулого століття
За незалежність України виступав,
В душі плекав жовтоблакитне він суцвіття,
У демонстраціях активну участь брав.

У серці Тризуб ніс, а прапор у долонях,
І Батьківщину рідну більш за все любив.
Відкарбувалась боротьба на сивих скронях,
У вільну націю він віри не зганьбив.

Коли диктатор захопив в країні владу,
Скажений біль народу серцем відчував,
На барикади встав підтримати громаду,
Та на Майдані із братами ночував.

Три місяці тримав надійну оборону,
Та не судилося дожити до весни.
Прапороносцем був дев'ятого загону,
Але і це не відвернуло від труни.

Це сталось в лютому, на перехресті вулиць,
Що біля парку Маріїнського ідуть,
Там патріоти із “тітушками” зіткнулись,
Що й матір рідну за готівку продадуть.

В смертельній сутичці відразу він загинув:
В обличчя постріл із обрізу пролунав.
Юдоль печалі героїчно він покинув,
Хоча всіх справ земних ще так і не владнав.

В Небесну Сотню добровільно записався,
За Україну він віддав своє життя,
Хоча героєм бути зовсім не збирався,
А просто вірив у щасливе майбуття.

Звання Героя окропив він кров'ю й потом,
Лишився сином в серці міста Кременчук.
У боротьбі став українським патріотом,
Навіки - Ігор Миколайович Сердюк.
***********************
Полтавська область
_____________________
# 1. Сердюк Ігор Миколайович (03.11.1969-18.02.2014) ___ Дмитрий Коршунов___
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?
author=47535&poem=157048
Полтавська обл.. Кременчук
******************
Ігор почав їздити до Києва почав їздити з перших днів Євромайдану, інколи їздив додому, щоб навідати
дружину Ірину та доньку Олександру. На майдані був прапороносцем 9-ї сотні самооборони. 18 лютого під час
побудови барикад неподалік Маріїнського парку, невстановлені особи, імовірно, тітушки або «беркутівці»
спочатку влаштували сутичку з активістами, після чого вистрілили Ігорю впритул у обличчя на перехресті
вулиці Інститутської та Кріпосного провулку.

На похорон, який відбувся 21 лютого у Кременчуці, прийшло близько двох тисяч людей.

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за
громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод
людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності

2. Черненко Андрій Миколайович (09.12.1978-19.02.2014)
Київ, Нар. – Полтавська обл.
___***___
Задзвонили дзвони. Піднялась Вкраїна.
Загудів джмелинно в Києві Майдан.
Грянули в державі докорінні зміни,
об"єднались люди в час протистоянь.

Той кривавий лютий, ми ще пам"ятаєм:
по - живим мішеням - постріли з дахів.
Позлітався "Беркут"- чорнокрила зграя,
для народу був він гірший з ворогів.

Рівність і братерство – це рушійна сила!
мілліони люду об'єднав Майдан.
Всі, хто відчували спрагу бути вільним
скинули ярмо, звільнились від кайдан.

Серце, полум"яне й воля до свободи,
у Андрія були, з небайдужих він.
Встав за незалежність нашого народу -
Щоби змести разом корупційний тлін.

В сутичках нерівних, у часи тривожні
із щитом фанерним - волю не зломить.
У борні пекельній став одним із Сотні…
… кулею життя обірвалось вмить.

Задзвонили дзвони. Туга, біль і сльози.
гіркота від втрати сковує серця.
Через море крові, шляхом до свободи,
Потемнів від крові синьо-жовтий стяг.

Слава Україні! І Героям Слава!
Світла, вічна пам*ять лишиться ввіках
Вільна і незалежна, щоб була держава
- це Небесна Сотня нам проклала шлях.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 473

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Дмитрий Коршунов

Життя у боротьбі

Він був звичайним пересічним українцем,
Що народився за радянських ще часів.
У ті роки був серед молоді чужинцем,
Було в країні мало вільних голосів.

У “дев'яностому” минулого століття,
За незалежність України виступав.
В душі плекав жовтоблакитне він суцвіття,
У демонстраціях активну участь брав.

У серці Тризуб ніс, а прапор у долонях,
І Батьківщину рідну більш за все любив.
Відкарбувалась боротьба на сивих скронях,
В майбутнє нації він віри не зганьбив.

Коли диктатор захопив в країні владу,
Скажений біль народу серцем відчував.
На барикади встав підтримати громаду,
Та на Майдані із братами ночував.

Тримав три місяці надійну оборону,
Та не судилося дожити до весни.
Прапороносцем був дев'ятого загону,
Але і це не відвернуло від труни.

Це сталось в лютому, на перехресті вулиць,
Що біля парку Маріїнського ідуть.
Там патріоти із “тітушками” зіткнулись,
Що й матір рідну за готівку продадуть.

В смертельній сутичці відразу він загинув:
В обличчя постріл із обрізу пролунав.
Юдоль печалі героїчно він покинув,
Хоча всіх справ земних ще так і не владнав.

В Небесну Сотню добровільно записався,
За Україну він віддав своє життя.
Хоча героєм бути зовсім не збирався,
А просто вірив у щасливе майбуття.

Звання Героя окропив він кров'ю й потом,
Лишився сином в серці міста Кременчук.
У боротьбі став українським патріотом,
Навіки - Ігор Миколайович Сердюк.

2015-09-14 21:25:19

Оксана Васильевна Федишин

Ох, жаль: коректура вистрибнула в лівий кут на оприлюднення. Ми цього не планували. Вибачаюся перед авторами віршів. Зараз звернуся до модераторів, щоб опустили на своє місце для подальшої буденної праці над творами.

2015-09-14 15:31:42

Я Есть

У першому вірші дуже багато займенника ВІН. Розумію, що це не проза, і заміну знайти непросто, але дуже кидається в очі і псує враження. А ще пам'ятаю, що вже давали зауваження по цій роботі, і деякі з них так і не виправлені.

2. Черненко Андрій Миколайович (09.12.1978-19.02.2014)
Київ, Нар. – Полтавська обл.
___***___
Задзвонили дзвони. Піднялась Вкраїна.
Загудів джмелино в Києві Майдан.(джмелино – одна Н)
Грянули в державі докорінні зміни,
об"єднались люди в час протистоянь.

Той кривавий лютий ми ще пам"ятаєм: (не треба коми)
по живим мішеням - постріли з дахів.(тире зайве)
Позлітався "Беркут"- чорнокрила зграя,
для народу був він гірший з ворогів.(зі змістом цього речення можна посперечатися)

Рівність і братерство – це рушійна сила!
Мілліони люду об'єднав Майдан. (перше слово з великої букви – початок речення)
Всі, хто відчували спрагу бути вільним,(кома пропущена)
скинули ярмо, звільнились від кайдан. (збій ритму, кайданІВ – правильна форма))

Серце полум"яне й воля до свободи
у Андрія були - з небайдужих він. (коми зайві, наголос бУли – діалектний)
Встав за незалежність нашого народу -
Щоби змести разом корупційний тлін.(змЕсти – те ж саме)

В сутичках нерівних, у часи тривожні
із щитом фанерним - волю не зломить.(невдале речення, можна посперечатися)
У борні пекельній став одним із Сотні…(тривожні-сотні ?)
… кулею життя обірвалось вмить.(збій ритму)

Задзвонили дзвони. Туга, біль і сльози.
Гіркота від втрати сковує серця.(початок речення з великої букви)
Через море крові, шляхом до свободи, (сльози-свободи – дуже приблизна рима)
Потемнів від крові синьо-жовтий стяг. (кров 2 рази, невдало побудоване речення)

Слава Україні! І Героям Слава!
Світла, вічна пам*ять лишиться в віках (в віках – окремо)
Вільна Й незалежна щоб була держава –
Це Небесна Сотня нам проклала шлях.

Авторе, Ви вирішіть: всі рядки починати з великої букви чи тільки початок речення. А то такий різнобій…І рими прогляньте – місцями вони ну зовсім не рими)

2015-09-14 12:50:15

Дзвони серця. Небесна Сотня

Лєно, погляньте, будь ласка, на виправлений автором вірш
і, прошу вас, зосередьте автора на вирішенні проблеми (він вище відкрився в рецензії).

Життя у боротьбі

Він був звичайним пересічним українцем,
Що народився за радянських ще часів.
У ті роки був серед молоді чужинцем,
Було в країні мало вільних голосів.

У “дев'яностому” минулого століття,
За незалежність України виступав.
В душі плекав жовтоблакитне він суцвіття,
У демонстраціях активну участь брав.

У серці Тризуб ніс, а прапор у долонях,
І Батьківщину рідну більш за все любив.
Відкарбувалась боротьба на сивих скронях,
В майбутнє нації він віри не зганьбив.

Коли диктатор захопив в країні владу,
Скажений біль народу серцем відчував.
На барикади встав підтримати громаду,
Та на Майдані із братами ночував.

Тримав три місяці надійну оборону,
Та не судилося дожити до весни.
Прапороносцем був дев'ятого загону,
Але і це не відвернуло від труни.

Це сталось в лютому, на перехресті вулиць,
Що біля парку Маріїнського ідуть.
Там патріоти із “тітушками” зіткнулись,
Що й матір рідну за готівку продадуть.

В смертельній сутичці відразу він загинув:
В обличчя постріл із обрізу пролунав.
Юдоль печалі героїчно він покинув,
Хоча всіх справ земних ще так і не владнав.

В Небесну Сотню добровільно записався,
За Україну він віддав своє життя.
Хоча героєм бути зовсім не збирався,
А просто вірив у щасливе майбуття.

Звання Героя окропив він кров'ю й потом,
Лишився сином в серці міста Кременчук.
У боротьбі став українським патріотом,
Навіки - Ігор Миколайович Сердюк.

2015-09-15 17:10:37

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений