Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2015-09-22 23:51:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коректура 3. Не критика, а правка. Героям НС з Харківськоїї обл. Ніхто не забутий!

1. Зубенко Владислав Віталійович (22.04.1991-28.02.2014)
Харків

......................................... Тамила Ярцева

___Лицар___

Звір тримав яснолицю
Україну в полоні.
Їй потрібний був лицар,
Щоб здолати дракона.
Ти обрав Даму Серця,
Ту, що завжди єдина.
Хоч і знав: доведеться
Битись за Україну.
Ти вдягнув ладні лати*.
Ти лишив казку вдома.
І, щоб зло подолати,
Став до бою з драконом.
А дракон хижий грізно
Вигинав довге тіло,
Що лускою залізно
На весь світ брязкотіло.
Пекло видихнув в тебе,
Свій кінець передчувши.
Та хитнулося небо.
Та знялись в небо душі.
Звір упав у минуле.
Голова покотилась.
А тобі посміхнулась
З інших снів пані Біла.
Біло стало навколо.
Підійшла дуже близько.
Й видихаючи холод,
Затягла сонну пісню**...

А твоя Україна
Звала весни до тебе.
Вже неслись радо гімни
З майже теплого неба
Вже ішло твоє завтра
Із весною в долонях
Не повинні вмирати.
Наймужніші Герої.
Не повинні вмирати.
Та вмирають найкращі.
Бо попереду правда,
А за спинами слабші.
Бо найкращим вмирати
Є за що - за найкраще.
А важкі меч і лати
За кайдани не важчі.
Ти майбутнім ще марив.
Але та Біла пані
Із собою забрала
В день зими свій останній.
Відняла в України.
Бо ти лицар найкращий.
Ти весну не зустрінеш,
Ти весну не побачиш.
Та віддав серце вільне
Дамі Серця, юначе.
І твоя Україна
Вільні весни побачить.
___________________________
* За повідомленням очевидців, Владислав приїхав на Майдан в лицарських обладунках. Його головним
захопленням була реконструкція середньовічних битв, він брав участь у лицарських турнірах в Україні та за
кордоном.

** Владислав був тяжко поранений, помер в лікарні через вісім днів 28 лютого, в останній день зими.

=========================

2. Котляр Євген Миколайович (14.04.1980-20.02.2014)
Харків

......................................... Софи Тейлор

___Гідності хай промінь не згасає__

Як і всі, хотів ти вільно жити.
Небезпеку, певно, відчував.
Та, хіба спокійно міг сидіти
В час, коли увесь Майдан палав?

Наче по мішенях в вас стріляли,
Лист фанерний був слабким щитом.
Падали... і знову піднімались...
Київ плакав разом із Дніпром.

Біль нестерпний... і душа ридає,
Гніт думок… і тьмариться чоло.
Віри не ймемо – тебе немає…
Боже! Сто Героїв полягло!

Тихо… Снігом землю засипає.
Реквієм... І люди у журбі…
Зіронька твоя, Євгене, сяє…
З шаною вклоняємось тобі.

Ангели хай спокій бережуть твій,
Гідності хай промінь не згаса.
Не помер ти, а пішов за обрій…
Тиша там… Божественна краса.
___________________________
   Котляр закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ). Був активістом екологічної організації
«Зелений фронт», працював промисловим альпіністом. Був активним учасником акції протесту проти
вирубування дерев в парку Горького в Харкові. Тоді він разом з іншими альпіністами прив'язав себе вірьовкою
до дерева на знак протесту.
   Входив до складу третьої сотні Самооборони на Майдані. Загинув від кульових поранень на вулиці
Інститутській в місті Києві під час перестрілки: він прикривав людей щитом і відводив поранених.

  Залишилися батько й молодша сестра.
  Батько героя — харків’янин Микола Іванович Котляр — написав вірші на смерть сина:

• Моя кровинка, я горжусь тобой,
• В тылу не ждал огонь заградотряда.
• Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
• Хотя свистели роем пули рядом.
• Когда на землю падали друзья
• - С фанерками нельзя в такую драку! -
• Казалось - даже выстоять нельзя,
• Вы поднялись, и Вы пошли в атаку!
• Я б так не смог. Немногие б смогли.
• Склоняюсь к дорогому изголовью.
• Вы - гордость, совесть, честь своей земли,
• И землю эту Вы полили кровью.
• Прости, я снова плачу, мой Герой.
• Ты принял не спонтанное решенье.
• Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой.
• Я ненавижу жертвоприношенье.

=========================

История cоздания стихотворения: